WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми музичних форм: проміжні форми - Реферат

Проблеми музичних форм: проміжні форми - Реферат

початковий етап (масштабно розгорнена експозиція) є головним осередком змісту і внутрішньої "подієвості". Інший - на зразок ямбу - виявляє висхідне спрямування композиції до другої частини з її емоційно-смисловою вершиною, більш рельєфним тематизмом і ґрунтовною структурою. Втім, структурний пріоритет однієї із частин ПРОМ2ф не є абсолютно вирішальним чинником у творенні драматургійного профілю, безумовно спрямованого саме до неї як до більш вагомої і значущої. Деякізразки цієї форми виявляють "рівнотривалість різнозбудованого" (Б. Яворський), коли автономний в її структурі період не поступається за своїм обсягом (тривалістю звучання або й кількістю тактів) простій формі суміжної частини. Таке явище характерне для "врівноваженого" типу ПРОМ2ф - з паритетним співвідношенням частин, без явно вираженої масштабної і смислової "домінанти".
Головна сфера застосування ПРОМ2ф - вокальна (пісня, романс, хорова мініатюра) і оперна (арія, ансамбль) музика. Вибір даної форми для оперного номера зумовлюється змістом драматичної дії, логікою розгортання конкретної сценічної ситуації, а також - як і у вокальних творах, пов'язаних зі словом - характером поетичного тексту, етапами його образно-емоційного розвитку, контрастами психологічних нюансів. Виразне членування форми - з введенням іншого темпу, розміру, фактури і формули акомпанементу - має пісня "Цікавість" з вокального циклу "Прекрасна мельниківна" Ф. Шуберта, де наївно-зворушливий монолог ліричного героя виражає дві стадії настрою: в експозиції (H-Fis, АА1= подвійний період) - його гадки й вагання, а в II частині (H-dur, ВСВ1= П3ф) - рішення і звернення до друга. Бесіда зі струмком, адресовані йому журливо-ліричні запитання займають більшу частину пісні, до якої спрямована й "ескізно" окреслена I частина - так утворюється ямбічний тип форми. Подібна двофазна "висхідна" структура постає у "Серенаді" з вокального циклу "Пісні і танці смерті" М. Мусоргського: її розгорнутий і вільний за будовою початковий розділ є своєрідним вступом, за яким слідує власне головна частина твору - моторошна серенада Смерті (наведений приклад допускає тлумачення його форми як складної двочастинної - зі строфічно-варіантною структурою у другій частині). Романс "Мы сидели с тобой" П. Чайковського - зразок не-звичного компонування ПРОМ2ф з "відкритим" тональним планом: E-dur-cis-moll. У вірші Ратгауза виразний психологічний дисонанс відокремлює третю, заключну, строфу від двох попередніх: на зміну блаженному спогаду минулих днів приходить болісне усвідомлення втрати, невтішного теперішнього. Відповідно групуються і музичні строфи, дві з яких утворюють П2ф експозиції (розповідно-елегійний настрій, E-dur), а остання - період II частини (лірико-драматична кульмінація, cis-moll). Скріплює форму солоспіву вдало підкреслена деталь - неодмінне повернення в закінченні усіх строф до однієї й тієї ж каденційної поспівки зі словами "и тебе [...] ничего не сказал". Плин думок ліричного героя тричі завершується невідворотною смисловою "крапкою" - запізнілим каяттям; у плані композиційному це є художньо-організуючим прийомом зведення до тотожного - "мікрорефренним" завершенням усіх розділів наскрізної строфічної вокальної форми.
Переконливе психологічне обґрунтування знаходить проміжна двочастинна форма в оперних сценах. Класичним зразком динамічної сцени з двох етапів є дуеттіно Жуана і Церліни з опери "Дон Жуан" В. Моцарта: діалогічну суперечку галантного спокусника і молодої селянки втілює quasi-маршова експозиція (2/4, проста тричастинна форма АВА1), а II частина в дусі результативної "коди" - сповитий заколисуючим баркарольним ритмом "дует згоди" (6/8, період з доповненням). Загальна композиція цієї "сцени зваблення" об'єднується спільною тональністю A-dur, темпом Andante і сюжетно виправданою логікою "хореїчного" спрямування. Подібним чином конструюється форма в аріозо Лізи з II картини "Пікової дами" П. Чайковського, де тужливе lamento героїні укладається в тричастинну експозицію ("Откуда эти слезы", c-moll), а розквітла повінь довго тамованих почуттів знаходить відображення у контрастній ІІ частині з її вільно трактованою будовою ("О слушай, ночь", C-dur). Заключний фрагмент цього монологу-сповіді є лірико-екстатичним апогеєм внаслідок структурного сполучення хореїчності з ямбічністю. (Наведений приклад віднесений у сучасних підручниках з аналізу музичних творів до зразків складної двочастинної форми). Іншої жанрової інтерпретації набуває ПРОМ2ф в оперних хорових сценах, де простежуються принципи народнопісенного формотворення, зокрема зв'язок із двочастинною заспівно-приспівною пісенною структурою. Показовим у цьому плані є хор мисливців з опери "Зачарований стрілець" К. Вебера, де ПРОМ2ф природним чином проектується на будову пісенного куплета: проста двочастинна форма фігурує у "заспіві", а складний період - у "приспіві". Усі розділи цієї хорової пісні об'єднані спільною тональністю; натомість членуванню форми сприяє різниця у способі виконання: повноголосе хорове tutti в експозиції, й за тим - для заключної частини - виокремлення з гурту 4 або 8 soli на тлі ритмічного остинато хорового унісону.
Випадки застосування ПРОМ2ф в інструментальній сфері є радше поодинокими, але показовими. Окрему групу інструментальних зразків цієї форми складають мініатюри з виразними фольклорними "мотивами", зазначеними не раз і у назві твору. П'єси такого роду наслідують традиції народного музикування не лише характером тематизму, а й своєю контрастно-двочастинною структурою, яка ілюструє типове для фольклору "спароване" поєднання пісні-танцю або зіставлення співу та інструментальної перегри. Такий композиційний план має "Неаполітанська пісенька" з "Дитячого альбому" П. Чайковського: народний наспів реалізується у варіантній двочастинній формі розділу Andante, а жваво-танцювальна перегра - у заключному періоді Vivace. Відображення пісенної структури з протяжним тужливо-меланхолійним "заспівом" і рухливим танцювальним "приспівом" присутнє у "Пісні Сольвейґ" з музики до "Пер Ґюнта" Е. Ґріґа, відомій також в авторській інструментальній версії. "Куплет" поділяється на дві нерівномасштабні побудови (двочастинна форма з "парою періодичностей" і період), цезуровані зміною розміру (4/4 і 3/4) та пограничним зіставленням однойменних тональностей (a-moll - A-dur). Двофазність у будові пісні відтворює психологічний стан героїні: серед печалі днів, самотніх і тужливих, ще час від часу воскресає надія. "Рубіжне" ладове зіставлення - як розділовий знак між частинами форми - присутнє також в "Італійській
Loading...

 
 

Цікаве