WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Пам'яті Миколи Гордійчука - Реферат

Пам'яті Миколи Гордійчука - Реферат

надбань української діаспори.
Протягом 50-60-х рр. вийшов друком ряд праць ученого, що також мали непересічне значення для українського музикознавства. Найвагоміші з них - монографія, присвячена М. Лисенкові (у співавторстві з Л. Архимович), і узагальнююча праця з історії українського симфонізму. Справа не лише в тому, що дана лисенкознавча робота виявилась найґрунтовнішим на той час дослідженням з даної проблематики, а праця "Український симфонізм" була першою підсумковою розробкою названої теми, у якій розглядалась еволюція вітчизняного симфонізму від часів його зародження до 60-х рр. ХХ ст., і згодом стала основою для всіх наступних досліджень з питань українського симфонізму. Вже цього було б досить, щоб засвідчити наукову вагу названих розробок. Однак у них також фокусувались найпрогресивніші тенденції тогочасногоукраїнського музикознавства, які, розвиваючись, об'єктивно підготували рівень розвитку сучасної вітчизняної музикознавчої науки. Так, після докорінної ломки, що відбулась в українському музикознавстві на межі 20-30-х рр., протягом першої половини 30-х його історична галузь практично припинила своє існування як наукова дисципліна. Регресивні тенденції продовжували переважати в ній до кінця 40-х рр. Роботи 50-х рр. знаменували собою поворот до значно детальнішого, конкретнішого, глибшого, ніж у 30-40-ві рр., отже, більш зрілого вивчення української музичної культури. Робота М.Гордійчука і Л. Архимович, присвячена творчості Лисенка (перше видання - 1952 р.), виявилась у цьому контексті хронологічно першим, наймасштабнішим дослідженням. Послідовне розгортання цієї тенденції сприяло кристалізації об'єктивно зумовлених концепційних засад, а тому - поступовому "підриву" зсередини загальноприйнятих стереотипів соціалістичної епохи уже протягом 70-80-х рр. А це, в свою чергу, об'єктивно створювало необхідні іманентні передумови тих концепційних зрушень, що мають місце в українському музикознавстві вже на сучасному етапі. Крім того, праця М. Гордійчука з питань українського симфонізму, поряд із роботами Л. Архимович, присвяченими класичній опері, започаткувала в українському музикознавстві серію розробок жанрово-стильової проблематики різних авторів, що в 70-ті і частково у 80-ті рр. піднесли рівень історичного музикознавства в Україні. Саме в цьому - справжнє, непересічне значення названих досліджень Гордійчука.
Важливою сторінкою не лише творчої біографії Миколи Максимовича, а й української музикознавчої науки стала його багаторічна праця як керівника відділу музикознавства ІМФЕ. Цей відділ протягом 50-80-х рр. був провідним і найавторитетнішим центром музичної україністики, поважним осередком української музикознавчої науки в цілому. Достатньо сказати, що співробітниками відділу музикознавства у той час був створений основний масив фундаментальних монографій, опрацьовано наймасштабніше коло тем і проблем національного музично-історичного процесу, а також прорецензовано величезну кількість дисертаційних робіт учених України, Росії, Грузії, Вірменії. Безперечно, значні досягнення і найвищий у середовищі музикознавців України та інших республік колишнього СРСР, рейтинг відділу зумовлювались сукупністю об'єктивних і суб'єктивних обставин, зокрема його кадровим складом, однак не останню роль у їх формуванні відіграли талант Гордійчука як науковця і організатора наукового процесу.
На завершення хотілося б відзначити іще деякі риси, характерні для Гордійчука - вченого і людини. Так, багато сучасних, нині відомих і визначних, а колись молодих і невідомих композиторів, учених, у тому числі й співробітників нашого Інституту, завдячують Миколі Максимовичу тим, що саме він підтримав їхні перші кроки в науці або мистецтві.
Характерне для Гордійчука-вченого подвижницьке ставлення до національної музичної культури виявилось і у служінні їй упродовж всього життя. Звідси випливає ряд характерних особливостей творчої діяльності Гордійчука. Це фантастичний обсяг його роботи як дослідника, критика, музично-громадського діяча, пропагандиста української музичної культури в Україні і за рубежем. Це також повернення українській музичній культурі ряду імен, зокрема - Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, М. Дилецького та ін. Учений також брав найактивнішу участь у поточному музичному процесі, на рідкість глибоко і досконально його знав, намагався не залишити поза увагою найменші паростки талановитого, цінного для української культури, зробити все, щоб воно було належним чином оцінене. Він одним із перших підтримав творчі опуси композиторів-новаторів М. Скорика, Л. Дичко, В.Губаренка, частково - таких радикальних тоді новаторів, як Л. Грабовського і В. Сильвестрова. У даному сенсі Миколу Максимовича також можна поставити в один ряд із найвидатнішими діячами - подвижниками української культури, що працювали в різні історичні періоди і в найрізноманітніших галузях. Водночас у цьому простежується й характерна риса Гордійчука-людини, широта його душі, незмінне бажання допомогти. Я думаю, не помилюсь, якщо скажу, що в житті кожної творчої особистості особливе місце посідає людина, яка першою помітила і підтримала творчі спроби, допомогла знайти місце в мистецтві, нарешті, в житті. Микола Максимович відіграв таку виняткову роль у житті десятків композиторів і музикознавців, у тому числі й відомих сьогодні дослідників, зокрема 49-ти колишніх його аспірантів і докторантів, які працюють у різних навчальних закладах і наукових установах Києва, Львова, Харкова, і, звичайно, у відділі музикознавства ІМФЕ. Очевидно, не лише особливої ваги науковий доробок, а й вдячна пам'ять про Миколу Максимовича спонукає багатьох сучасників вшановувати сьогодні його ім'я. Я також є ученицею Миколи Максимовича, він був науковим керівником моєї кандидатської дисертації, назавжди залишився моїм учителем, перед яким я схиляюсь і про якого назавжди збережу вдячну і світлу пам'ять.
Відволікаючись же від свого суб'єктивного ставлення до Миколи Максимовича Гордійчука, і намагаючись сьогодні вже з висоти певної часової відстані осмислити значення його наукової спадщини для українського музикознавства, іще раз підкреслю головне: у працях цього невтомного вченого сфокусувались позитивні досягнення національної мистецтвознавчої науки, що проклали шлях сучасним українським дослідженням і створили значну базу для розвитку українського музикознавства. Тим самим в історичній перспективі науковий доробок Гордійчука розкрився як складова національної музикознавчої класики, а відтак - і невід'ємна частина золотого фонду української духовної культури.
Loading...

 
 

Цікаве