WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Пам'яті Миколи Гордійчука - Реферат

Пам'яті Миколи Гордійчука - Реферат

об'єктивно, без поверхового захоплення і водночас без зайвого нігілізму оцінити наукову спадщину Гордійчука, потрібно хоча б на поодиноких прикладах показати його у зв'язку з різними детермінуючими чинниками - соціокультурним, політико-ідеологічним, музикознавчим, життєвим. Так, стан і рівень розвитку українського музикознавства істотно відрізнялись, скажімо, у 50-ті та 80-ті рр., у різні роки еволюціонували абострибкоподібно трансформувались його вихідні засади, змінювався характер співвідношення іманентного і каузального аспектів наукової діяльності українських музикознавців. Всі ці процеси, природно, діставали своє відображення у працях Гордійчука та інших вітчизняних музикознавців.
Перші публікації Миколи Максимовича побачили світ у 1948-49-і рр. Майбутній учений був тоді аспірантом, молодою людиною, яка поки що не володіла достатніми знаннями й художньо-естетичним досвідом. Він нещодавно повернувся з війни, більш за все прагнув учитись, стати активним учасником музичного процесу, нарешті, просто вижити в голодні й скрутні повоєнні роки. Щодо контексту культури, то важливою подією негативного значення, яка, утім, сильно вплинула на розвиток національної музичної культури кінця 40-х рр., стала сумнозвісна партійна постанова від 1948 р. У ній містились звинувачення у "формалізмі" на адресу Б. Лятошинського, Г.Таранова, І. Белзи, М. Гозенпуда, а також Р. Сімовича, М. Колесси, творчості яких приписувались впливи "західноєвропейської та американської музики, що виродилася". Наступного року розгорнулась кампанія по боротьбі з "космополітизмом", під час якої постраждали Д. Клебанов, М. Гейліг, Л.Хінчин, М. Береговський та ін. Дослідник-початківець, потрапивши під вплив ідей даної постанови, у своїх перших публікаціях негативно висловився про творчість Б. Лятошинського. Саме цей факт творчої біографії Гордійчука було згадано під час достатньо різкої критики на адресу вченого вже в 90-ті рр. Однак значною мірою завдяки зусиллям Гордійчука у наступні роки ім'я Б. Лятошинського було реабілітоване, його творчість стала об'єктом неупередженого різнобічного аналізу і була оцінена належним чином. Вивчення доробку Бориса Миколайовича навіть стало своєрідною лейттемою наукової спадщини Гордійчука. З часом стало очевидним, що розробки науковця є базою, на яку спирались усі наступні дослідження інших авторів, присвячені творчості видатного українського композитора. Гордійчукові належить честь фактичної реабілітації й ряду інших діячів української музичної культури, в тому числі визначного українського музикознавця, автора першої "Історії української музики" Миколи Грінченка. Зауважимо, що в 50-ті рр. це потребувало не лише наукової об'єктивності, а й громадянської мужності. Адже до середини 80-х рр. Грінченка здебільшого згадували як "буржуазного націоналіста" і в друкованих матеріалах, і у вузівських курсах історії музики.
Читаючи праці Гордійчука, звичайно, не можна не побачити характерної для радянського часу фразеології, сформованої під впливом теорії соцреалізму. Однак у багатьох випадках його згадки про народність музичних творів цілком відповідали реальній прикметі музичної практики - опорі композиторів на народнопісенний матеріал. Інша річ, що у поняття народність вкладався дещо різний зміст на межі ХІХ-ХХ ст. і, скажімо, в 50-60-ті рр. минулого століття. Потрібно також розрізняти, коли констатація народності і реалізму аналізованих явищ, цитати із робіт класиків марксизму складали основне змістове наповнення праці, а коли слугували лише зовнішньою оболонкою, необхідною для публікації роботи. У розвідках Гордійчука за типовими для того часу апеляціями до загальноприйнятих вихідних засад завжди стояло енциклопедично всеохоплююче, конкретне, дивовижно детальне і тонке знання музичного і ширше - загальнокультурного світового процесу, фантастична ерудиція, розуміння глибинних закономірностей і тенденцій найрізноманітніших галузей художньої творчості, уміння викласти свої думки логічно і лаконічно. У сфері українського історичного музикознавства він був професіоналом-ювеліром, Майстром з великої літери, який стоїть в одному ряду з класиками української культури. Воістину високий професіоналізм - риса, що примушує кожну культурну людину шанобливо вклонятись його носію незалежно від часу і соціальних обставин. Названі характерні особливості наукової діяльності Гордійчука впливали також на його вихованців, молодших і менш досвідчених співробітників відділу музикознавства, формуючи типові риси академічної школи українського музикознавства, сприяючи продовженню традиції наукового музикознавства, що сформувалась ще у першій третині ХХ ст. у роботах С. Людкевича, Ф.Колесси, М. Грінченка, С. Богатирьова, Б. Яворського.
Серед характерних рис Гордійчука-вченого - масштабність і стратегічність наукового мислення, схильність до втілення фундаментальних наукових задумів. У зв'язку з цим показово, що значення усіх найбільш вагомих наукових проектів Гордійчука найвиразніше розкрилось у контексті історичної перспективи розвитку українського музикознавства. Так, найоб'ємнішим науковим проектом, реалізації якого вчений (як голова редколегії і автор) присвятив багато років свого життя, і над яким волею об'єктивних і суб'єктивних обставин досі продовжується робота відділу музикознавства ІМФЕ, стала шеститомна "Історія української музики" (чотири томи опубліковано ще за життя Миколи Максимовича, п'ятий том минулого року доопрацьовано і подано до друку). Хоча перші три томи (опубліковані протягом 1989-90 рр.) не могли не зазнати деяких впливів ідеології радянського часу, у четвертому (опублікований 1992 р.) і п'ятому томах було підсумовано процеси концепційного переосмислення української музичної культури 20-30-х (4-й т.) і 40-50-х (5-й т.) рр., уперше введено у науковий обіг велику кількість нових емпіричних даних. Сьогодні фактом є те, що в українському музикознавстві дана робота досі залишається найфундаментальнішим узагальнюючим музично-історичним дослідженням. Створена в згаданому виданні джерелознавча база, у свою чергу, уможливила підготовку іншого масштабного і новаторського наукового проекту - тритомної "Української музичної енциклопедії", здійсненої майже цілком силами відділу музикознавства нашого інституту. Наукова сумлінність і уміння бачити історично перспективні напрями розвитку українського музикознавства зумовили розгляд Гордійчуком ще в радянські часи і питань, що набули особливої актуальності вже в 90-ті рр., як от: регіональні дослідження вітчизняної музичної культури, розкриття її в контексті слов'янського культурного світу, вивчення
Loading...

 
 

Цікаве