WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Пам'яті Миколи Гордійчука - Реферат

Пам'яті Миколи Гордійчука - Реферат


Реферат на тему:
Пам'яті Миколи Гордійчука
Микола Максимович Гордійчук належить до тих обраних долею діячів, значення творчої праці яких невблаганний час не знівелював, а навпаки, поступово виявляє все рельєфніше і вагоміше. Чим більшою стає часова відстань, що відділяє нас від цього діяча, тим чіткішим стає усвідомлення того, що Микола Максимович є харизматичною постаттю в українській музичній культурі другої половини ХХ ст., очевиднішою стає глибина сліду, що він залишив в усіх галузях, де працював - у музикознавчій науці, критиці, публіцистиці, фольклористиці, вихованні наукових кадрів музикознавців, музично-громадській роботі. В даній статті зосередимось на одній зі сфер його діяльності - науковій, що розгорнулась головним чином у галузі історичного музикознавства.
Творчий шлях Миколи Максимовича Гордійчука є достатньо тривалим, охоплює період з кінця 40-х до першої половини 90-х рр., тобто майже всю другу половину минулого століття. За цей час він розкрився як один з провідних музичних україністів. Наукову спадщину Гордійчука в певному сенсі можна назвати енциклопедією української музикознавчої науки даного періоду. В ній відобразились стан, рівень розвитку, характерні тенденції, деякі усвідомлені з часом прорахунки і водночас найвищі досягнення даної галузі другої половини ХХ ст. Дослідницька діяльність вченого була напрочуд інтенсивною і плідною. Загалом ним створено близько 100 наукових і науково-популярних праць, що охоплюють важливі аспекти вітчизняного музично-історичного процесу ХІХ - ХХ ст. Вчений започаткував ряд напрямків, які розробляються на сучасному етапі. Його дослідження присвячені еволюції основних жанрів української музики, передусім симфонічного, творчості окремих композиторів (зокрема М. Лисенка, М. Калачевського, В.Сокальського, М. Леонтовича, П. Козицького, Б. Лятошинського, І. Шамо, братів П. і Г. Майбород, А. Штогаренка, молодих тоді М. Скорика, Є.Станковича, В. Губаренка, Л. Дичко та ін.), проблемам розвитку музикознавчої думки, музичного фольклору, фольклористики, зв'язків професіонального і народного мистецтва, узагальненим оглядам розвитку української музики тощо. Декілька публікацій стосується більш ранніх періодів вітчизняної музичної культури. Всі ці дослідження містять у собі фактичний матеріал, ідеї, до яких дослідники української музичної культури зверталися раніше і продовжують звертатись на сучасному етапі. Це свідчить про те, що праці М. Гордійчука сьогодні залишаються в активі української музично-історичної науки.
Разом з тим, вшановуючи сьогодні пам'ять цієї видатної людини, не хотілося б обмежитись формальними дифірамбами. Зважаючи на виняткове значення результатів творчої діяльності Миколи Максимовича Гордійчука в українському музикознавстві, підкреслимо, що їх об'єктивне поцінування є достатньо актуальним питанням для українського музикознавства: тут безпосередньо резонує більш масштабна проблема, що продовжує дискутуватись і в принципі не може бути вирішена однозначно. Це проблема осмислення і оцінки здобутків українського музикознавства радянської доби. Полілог різних, часто протилежних позицій окремих учених, творчих колективів, наукових шкіл з цього приводу, однак, не є чимось незнаним в історії культури: на новому її витку, в нових культурно-історичних умовах, зі специфічними акцентами вирішується вічна проблема ставлення діячів тих чи інших епох до культурної спадщини попередніх історичних етапів, що неминучо виникає при зміні якісно різних періодів історії культури.
Оцінки зробленого минулими поколіннями завжди формуються у суперечках, часто виникає гостре неприйняття таких напрацювань. Так, ще у 20-ті рр. пролеткультівці, а потім апмівці заперечували жанри класичної музики, а в дисертаціях сучасних молодих аспірантів інколи можна прочитати, що весь музикознавчий доробок радянського часу не має ніякої наукової вартості. Наступні покоління так само будуть дискутувати щодо наукової і художньої цінності творів наших сучасників.
Чому виникає така неоднозначність в осягненні культурної спадщини попередніх епох? По-перше, оцінки формуються конкретними людьми - більш або менш талановитими, молодими або досвідченими фахівцями, консервативно налаштованими вченими і художниками або новаторами. По-друге, кожна епоха формує свої цінності, справжню вартість яких визначає час. На кожному історичному етапі є те, що згодом безслідно зникає або набуває значення антицінностей. Інше розкривається як вартісне саме в конкретно-історичному культурному контексті. Водночас культура - це не мозаїка різних поглядів і тенденцій, а їх надзвичайно складний синтез. У живому культурному процесі прогресивне і регресивне, вільне творче і регламентоване, консервативне і новаторське та інші начала найчастіше можна розділити лише умовно, адже вони взаємодіють в одних і тих же явищах. Наприклад, якщо говорити про українське музикознавство, то ряд найцінніших, з сучасного погляду, праць, присвячених, скажімо, церковному мистецтву ХVІІ-ХVІІІ ст., доробку українських і зарубіжних композиторів ХХ ст., підсумкові музично-історичні розвідки, що слугують необхідною базою для сучасних досліджень, не позбавлені типових для радянського часу штампів в аналізі мистецьких явищ, містять посилання на роботи класиків марксизму, що мають вельми сумнівне відношення до проблематики музикознавчих досліджень тощо. Однозначна категоричність оцінок культурної спадщини минулого якраз і зумовлена нерозумінням складності й суперечності культурного процесу і, разом з тим, коректності наукового та етичного досвіду. Однак лише такі якості відкривають шлях до усвідомлення смислів, що мають загальнолюдське значення, до осягнення поняття "культура людства", незважаючи на те, що воно утворюється складовими, різними за естетико-художнім, науковим, етичним, філософським, екзистенціальним та іншим наповненням.
Спадщина Гордійчука є яскравим прикладом складної взаємодії ідей; вона відображає становлення українського історичного музикознавства, різний науковий, художньо-естетичний досвід ученого у різні роки, і, природно, що ця спадщина не завжди оцінюється однозначно. Так, поряд із визнанням ученого як одного з найвидатніших українських музикознавців, вшануванням його пам'яті, проведенням наукових читань, підготовкою присвячених йому збірників наукових статей, на адресу Миколи Максимовича Гордійчука лунали й гостро критичні голоси. Висловлювались, наприклад, думки про те, що вчений є апологетом радянської ідеології, діячем старої формації, і що його доробок сьогодні вже втратив свою актуальність.
Щоб спробувати
Loading...

 
 

Цікаве