WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат

Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат

[російською мовою - Ю.С.], яке, за нашим припущенням, могло бути артистичним псевдонімом Н. Валукинського.
Альбом складається з шістнадцяти малюнків, серед яких п'ять зображень мальованих печей з сіл Котовка, Личкове, Спаське Новомосковського повіту і одне зображення екстер'єру поквітчаної хати з села Спаське. Опріч них, в альбомі містяться акварелі, зроблені в селах Перещепине, Магдалинівка, Капулівка, Старий Кайдак. Таким чином, твердження Б. Бутника-Сіверського, що 1914 року художник Н. Валукін навідався до Петриківки і зробив там низку акварелей з мальованих печей, є безпідставним, а піч, яку він видав за петриківську, насправді походить з села Личкове, що підтверджує напис, зроблений на замальовці Н. Валукіним.
Загалом, матеріали Евенбах і Валукіна, виконані дуже ретельно і з великою повагою до оригіналів, мають значну історико-художню цінність, зважаючи на те, що через видову специфіку оригінальні взірці стінопису 1910-х років не збереглися.
Мистецтвознавчі дослідження хатнього малювання Катеринославщини 1920-х років пов'язані з іменем Євгенії Василівни Берченко - представниці славетної харківської наукової школи мистецтвознавства. Влітку 1924 року вона була аспіранткою кафедри історії української культури Харківського Інституту народної освіти і приїхала до Катеринославськогомузею, маючи на меті вивчення колекції килимів, про що заздалегідь повідомила Д. Яворницького. Але невдовзі змінила тему наукових студій, що сталося після того, як уперше побачила поквітчані хати на Криворіжжі під час традиційної етнографічної екскурсії, організованої Яворницьким.
Того ж літа Берченко почала збирати матеріали, а протягом 1925 - 1928 років здійснила ще чотири поїздки по Катерино-славщині задля "дослідів над настінним малюванням", в результаті чого зібрала значні колекції і видрукувала низку публікацій.
Збирацька діяльність Берченко мала яскраво виражений науково-дослідний характер. Вона вважала, що "працю в справі вивчення розписів слід провадити в двох напрямках: насамперед потрібно збирати цей матеріял, і тільки тоді, коли матимемо досить цього матеріялу, коли настінні розписи України буде більш-менш повно показано по наших музеях, тоді буде змога перейти до другого моменту, моменту властивого вивчення - аналізу цих розписів. Зібраний матеріял повинен бути цілком правдивим матеріялом, придатним для наукової праці, він повинен відповідати всім вимогам, що їх ми маємо право ставити до наукового матеріялу. І ось такого матеріялу по наших музеях мені не доводилося бачити". Як мистецтвознавець, вона неодноразово цілком слушно наголошувала, що копії, зроблені попередніми збирачами, не виявляють специфіки оригіналів і не можуть замінити їх у науковому дослідженні, тому розробила власну методику збирання та опрацювання матеріалів, яку докладно виклала у спеці-альній, єдиній такого роду статті.
Берченко збирала "розписи-оригінали" (так вона називала фраґменти стінописного декору, які малювали в її присутності самі майстрині на проґрунтованій основі відповідного формату, що імітувала площину і фактуру стіни), робила фотографії (цих та інших стінописів в інтер'єрах, малювальниць за роботою), записувала супровідні відомості (інформацію про майстринь та їхні твори, особливості техніки та технології, історію розвитку малювання та статистику його поширення в селі тощо). І хоча сферою її наукових зацікавлень був селянський стінопис, вона не пройшла й повз хатнього малювання на папері, що його заступило.
Такий комплексний підхід, уперше запропонований дослідницею, давав найбільш повний, документально точний матеріал, який дозволяв зробити формальний і порівняльний мистецтвознавчий аналіз у багатьох аспектах (ансамбль, діапазон мотивів, художні особливості, техніка і технологія тощо). Водночас Берченко цікавилася еволюцією малювання, і, щоб дослідити її, періодично навідувала деякі осередки, "відкриті" Евенбах та нею самою.
Маршрути окремих експедицій можна визначити за її монографією, а загалом збирачка обстежила чотири округи на Катерино-славщині і зафіксувала хатнє малювання в селах: Капулівка, Покровське, Перевізні хутори, Олександрівка, Шеліхове, Новоіванівка, Олексіївка, Сулицьке, Лапинка, Базавлук Криворізької округи (колишнього Катерино-славського повіту); Кам'янське, Романкове, Авули, Карнаухівка, Миколаївка, Благовіщенка Кам'янської округи (колишнього Катеринославського повіту); Мишурин Ріг, Калужине Кременчуцької округи (колишнього Верхньо-дніпровського повіту); Петриківка, Єлисаветівка, Паньківка Дніпропетровської округи (колишнього Новомосковського повіту).
Подібно до Є. Евенбах, Берченко активно вводила свої матеріали в науково-культурний обіг. Окрім згаданих публікацій, вона зробила кілька доповідей з демонстрацією фрагментів зібраних колекцій: у жовтні 1925 року - на засіданні харківської науково- дослідної кафедри історії української культури, у квітні 1927 року - на засіданні харківської секції Київської кафедри мистецтвознавства, в січні 1928 року - на засіданні відділу України Державного Російського музею в Ленінграді. Там вона влаштувала й другу, після Евенбах, виставку хатнього малювання Катеринославщини.
Експозиція репрезентувала 214 оригіналів і 50 фотографій 1925 - 1927 років з сіл Капулівка, Покровське, Перевізні хутори, Олександрівка, Олексіївка Криворізької округи; Кам'янське, Романкове, Авули, Карнаухівка, Миколаївка, Благовіщенка, Петриківка, Єлисаветівка, Паньківка Катеринославської округи; Мишурин Ріг, Калужине Кременчуцької округи. Третину колекції складали взірці з Петриківки, що пояснюється, на нашу думку, кількома причинами. По-перше, малювання на папері, яке Берченко вперше побачила 1926 року в Петриківці, було новою, якісно іншою формою хатнього декору, що заслуговувала на пильну увагу мистецтвознавця. По-друге, упродовж 1920-х років у селі існував спонтанний художній промисел, тобто в галузі малювання виникла нова форма виробництва і збуту продукції, що також не могло не зацікавити дослідницю. І, нарешті, як і Є. Евенбах, вона відзначала "особливо талановиту" Т. Пату, твори якої подала у своїй монографії.
Наукова спадщина Берченко ще мало досліджена. Частина оригінальних творів зберігається в Музеї українського народного декоративного мистецтва68 , місце знаходження архіву дослідниці, у тому числі й колекції фотографій, частину якої вона використала в публікаціях, нам невідомо.
Діяльність Є. Берченко є вагомим внеском у вітчизняне мистецтвознавство. У порівнянні зі студіями селянського хатнього малювання 1920-х років, проведеними в інших регіонах Л.
Loading...

 
 

Цікаве