WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат

Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат

заохочення мистецтв і приїхала додому на літні вакації. За її спогадами, вона познайомилася з Д. Яворницьким в експозиції музею, де замальовувала експонати. Вчений помітив здібності дівчини до копіювання і запропонував зібрати для музею взірці селянського хатнього малювання. Вона з радістю погодилася, адже одним з найсильніших юнацьких мистецьких вражень вважала поквітчані хати, що вперше побачила під час поїздки до дніпрового Ненаситецького порогу по закінченні гімназії.
Евенбах здійснила дві поїздки по селах Катеринославщини - влітку 1911 та 1913 років, перерва 1912 року пояснюється, очевидно, її хворобою, про яку вона писала Яворницькому. Важко назвати ці акції науковими експедиціями, адже не було розроблено програми, методики збирання та опрацювання матеріалів, чітких маршрутів, бракувало транспорту і коштів. Евенбах була мистецьки зацікавлена в матеріалі імала схильність до копіювання, але була практично не обізнана в етнографії і не мала ніякого досвіду збирацької роботи. Тобто, у її діяльності слід відзначити відсутність теоретичної бази і значну суб'єктивність у відборі, викладенні та подальшому використанні матеріалу.
У колекціях, зібраних Евенбах, переважну більшість складають взірці хатнього малювання, хоча вона студіювала й вишивку, ткацтво, килимарство, мальоване дерево. Фраґменти стінописного декору хати фіксувалися у вигляді замальовок (олівець, акварель) і кальок (перебивання на кальку з подальшим розфарбуванням аквареллю), причому кальки з найцікавіших взірців збирачка робила у двох примірниках (один для музею, другий для себе), чим і пояснюється дублювання експонатів у сучасних музейних колекціях. Опріч копій стінописів, вона зібрала оригінальні взірці хатнього малювання на папері, придбані на базарі або створені на її замовлення.
Евенбах не завжди наводила додаткові відомості (час і місце збирання, різновид малювання) і навіть не завжди підписувала свої роботи, що разом із суперечливістю пізніших написів на творах і браком старої музейної облікової документації, призвело до помилок в атрибуції творів з фондів Дніпропетровського історичного музею. Тому розглянемо питання докладніше.
Маршрути поїздок Евенбах можна визначити, порівнюючи її спогади, листування і склад музейних колекцій.
Влітку 1911 року вона відвідала два села на правому березі Дніпра - Мишурин Ріг Верхньодніпровського повіту та Лоцманську Кам'янку Катеринославського повіту - і зібрала в обох значну кількість взірців стінопису. Вибір маршруту пояснюється, на нашу думку, кількома причинами. По-перше, поїздка була непідготовленою, і Яворницький направив збирачку туди, де, за попередніми відомостями, побутувало малювання. По-друге, вибір саме цих сіл був, вочевидь, продиктований давнім бажанням вченого мати в колекції взірці мишуринорізького малювання і його цікавістю до побуту дніпровських лоцманів. По-третє, до згаданих сіл легко було дістатися з Катеринослава "своїм ходом". І хоча В. Матафонов писав, що поїздка була від села до села і земство надало збирачці бричку з конями, його спростовує лист Евенбах, яка повідомляла Яворницького, що розпитала в мешканців Мишуриного Рогу про малювання по навколишніх селах, але не може його збирати через відсутність транспорту.
Друга поїздка, влітку 1913 року, була більш плідною. Яворницький виклопотав земський транспорт і направив збирачку до північної частини лівобережного Новомосковського повіту, де, за відомостями В. Бабенка, побутувало малювання, і де мешкав давній приятель вченого, меценат і колекціонер Г. П. Алексєєв, у маєтку якого в селі Котовка вона перебувала майже місяць. Цього разу Евенбах зафіксувала малювання в селах Котовка, Бабайківка, Могилів, Шульгівка, Петриківка, яку "відкрила", за її спогадами, випадково, коли через побутові труднощі була близька до того, щоб припинити збирання.
Петриківські взірці складають майже третину матеріалів, зібраних Евенбах, що пояснюється, на нашу думку, її захопленням творчістю малювальниці Тетяни Пати. Збирачка мало розумілася на природі народної творчості, і як художника її цікавили не стільки традиційні риси (наприклад, малювання з села Мишурин Ріг вона характеризувала як "одноманітне"), скільки яскраві прояви індивідуальності, тяжіння до новацій, живописність мислення, - усе, що було притаманне обдаруванню Пати. Показовим є той факт, що більшість її творів Евенбах зберігала у власній колекції до самої смерті.
Того ж 1913 року вона передала значну частину матеріалів до Катеринославського музею, а решту відвезла до Петербурга, де в Рисовальній школі Товариства заохочення мистецтв зробила доповідь і влаштувала першу виставку селянського хатнього малювання Катерино-славщини. Зважаючи на сучасний склад петербурзьких колекцій, можна припустити, що на виставці було експоновано взірці з сіл Мишурин Ріг Верхньодніпровського повіту, Котовка, Бабайківка, Могилів, Шульгівка, Петриківка Новомосковського повіту. Тоді ж було вирішено видати коштом Товариства альбом малювання Т.Пати і надруковано кольоровою літографією частину ілюстрацій, але з початком Першої світової війни роботу було припинено.
Доля збирацької спадщини Є. Евенбах така. Матеріали, зібрані для Д.Яворницького і передані 1914 року до Катеринославського обласного музею, тепер зберігаються в Дніпропетровському історичному музеї та Музеї українського народного декоративного мистецтва. Частину матеріалів з власної колекції збирачка передала 1913 та 1923 роками до Етнографічного відділу Російського музею (тепер - Російський етнографічний музей), а частина надійшла, за її заповітом, до Дніпропетровського історичного музею та бібліотеки Санкт-Петербурзького відділення Спілки художників.
1914 року на Катеринославщину приїжджав Н. В. Валукинський, який мав на меті "відшукання та придбання предметів" для етнографічного відділу Київського художньо-промислового та наукового музею. Інформації про цю експедицію та особу збирача ми маємо небагато. Відомо, що того ж року він збирав матеріали в Чернігівській, Харківській, Воронезькій губерніях і отримав за це винагороду, тобто був не штатним співробітником, а запрошеним збирачем. 1940 року у Воронежі вийшла друком книга з місцевої археології, автором якої, можливо, є той самий Н. Валукинський.
Ми не знаємо точно, які саме матеріали привіз Валукинський з Катеринославської губернії. Але в архіві Музею українського народного декоративного мистецтва зберігається альбом акварелей 1914 року, в якому містяться зображення історичних краєвидів і сільської архітектури Катеринославщини. Усі аркуші підписані прізвищем "Н. Валукин"
Loading...

 
 

Цікаве