WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат

Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат

(матицы), кожне "надшельне" (слуховое) вікно, кожен кут хати, кожен "налишник" (обшивка) над вікном, кожна стінка сараю, що виступає на вулицю, - усе це і вирисовано, і виписано, і вимальовано. Та як виписано і як вимальовано?".
Того ж року, за відомостями М. Шубравської, Яворницький відрядив до Мишуриного Рогу художника Василя Строменка "зробити фотознімки узорів, розмалювати їх відповідно до оригіналів і скласти альбом орнаментів",але підтвердження цього факту ми не маємо. Можливо, під час підготовки ХІІІ Археологічного з'їзду це завдання було замінене Строменку на інше, пов'язане з обстеженням церковних пам'яток, про яке він звітував у пресі.
Наступні згадки про селянські стінописи Катеринославщини можна знайти в матеріалах ХІІІ Археологічного з'їзду, що відбувся в Катеринославі 1905 року. Збирання та опрацювання етнографічних колекцій по Катеринославській губернії, а також створення експозиції та укладання каталога всієї етнографічної частини виставки було доручено В. Бабенку і за висновками Підготовчого комітету, "цілком задовільно виконано". Крім того, Бабенко видав низку публікацій ("спостережень") з етнографії Катеринославщини.
Василь Олексійович Бабенко, етнограф-аматор, вже мав досвід роботи з підготовки попереднього ХІІ Археологічного з'їзду, що відбувся 1902 року в Харкові. Улітку 1904 та 1905 років разом з дружиною Оленою Родіо-нівною Никитіною-Бабенко він провів етнографічну експедицію ("етнографічну екскурсію") по всіх восьми повітах Катеринославської губернії і привіз, разом з іншими експонатами, значні колекції селянського малювання - писанок та дерев'яних мальованих речей. Збирання взірців саме хатнього малювання не входило до завдань, окреслених "Програмою для збирання етнографічних предметів до виставки", але для експозиції він зробив кілька замальовок стінописного декору інтер'єрів та екстер'єрів українських та волоських хат із сіл Покровське і Красногригор'ївка Катерино-славського повіту (українці), Троїцьке Бахмутського повіту (волохи), не визначених сіл Новомосковського повіту (українці).
Ці замальовки не збереглися, і про загальний вигляд тогочасних стінописів можна дізнатися з публікацій Бабенка, який відносив селянське малювання до національних особливостей: "А між іншим скільки було і ще частково збереглося чудових народних національних рис, як наприклад, у малоросів Новомосковського повіту. Який гарний і зручний у них малоросійський одяг, які ніжні тони кольорів у малюванні хат, як приємно звучать їх чисто малоросійські говір та пісні!". І єдине, більш конкретне описання українських та волоських стінописів: "У малоросів і волохів житла відрізняються від інших оздобами стін, віконниць, верхів і печей. Всередині хат піч, якщо не обведена по кутах та карнизах стрічками різних кольорів, то розписана ще всіляким рослинним та тваринним орнаментом - "квітками", "півнями", "птичками". Волохи ж люблять більше геометричний орнамент - кола, трикутники, ламані лінії тощо. Ззовні хати обводяться по кутах та під "стріхою" кольоровою глиною, а частина стіни, де розташовані сіни, суспіль фарбується такою самою глиною. В багатьох селах Новомосковського та Верхньодніпровського повітів заведено під "стріхою" та по кутах також малювати рослинним орнаментом".
Загалом Бабенко поділяв поширену серед просвітян думку, що "картин доброї роботи для народу не існує, тому мимоволі доводиться селянину самому придумувати що-небудь для прикрашення житла. От він за давнім звичаєм і починає обвішувати все, що може, вишитими рушниками, паперовими та солом'яними квітами". Мабуть, таке ставлення до декорування хати завадило збирачу звернути увагу на селянське малювання на папері, що дістало на той час значного поширення хоча б у Петриківці, яку він, безперечно, відвідував.
1906 року вийшла друком етнографічна розвідка В. Харузіної, присвячена селянському житлу Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, в якій містилася інформація і про хатнє малювання.
На перший погляд, за тематикою і хронологією стаття начебто належить до локальних досліджень з огляду на ХІІІ Археологічний з'їзд. Але В. Харузіна участі в ньому не брала, про що свідчать її листи до Д. Яворницького. Відомості, подані в статті, було записано значно раніше, 1901 та 1902 роками, отже, хронологічно ця розвідка розпочинає і завершує перший, "етнографічний" етап досліджень селянського малювання Катеринославщини.
Стаття не була результатом спеціальної експедиції. Влітку 1901, 1902 (а пізніше й 1905) років В. Харузіна перебувала у приватних справах неподалік міста Веселі Терни Верхньодніпровського повіту, де й дослідила селянське житло, тобто, як і Д. Яворницький, "натрапила" на осередок малювання досить випадково. Але феномен кольорового оздоблення хат справив на неї велике враження і був включений до курсу лекцій з етнографії в Московському археологічному інституті.
На відміну від В. Бабенка, Віра Миколаївна Харузіна була високоосвіченим професійним етнографом, і її робота є фактично єдиною тогочасною науковою публікацією з цього питання. У ній докладно досліджено побут та житло мешканців сіл Божедарівка, Висілки (з Божедарівки), Олексіївка, Коломоївка Верхньодніпровського повіту і описано печі, прикрашені підведенням (у Божедарівці та Висілках) та підведенням з елементами малювання (у Божедарівці): "Піч у цій хаті була ретельно побілена й прикрашена. На ній чергувалися кольори білий (частини, обмазані білою глиною), темно-жовтий (частини, залишені небіленими) і червоний (ця бруднувато-червона фарба виготовляється з товченої залізної руди, змішаної з яйцем). Господиня намалювала навіть нехитрий орнамент ялинками - червоними по білому тлу і білими по червоному).
Збирання взірців хатнього малювання (копій та оригіналів) розпочалося 1911 року, коли Д. Яворницький залучив до цієї роботи Є. Евенбах. Твердження М. Шубравської, що "уже 1905 р. в Катеринославському музеї було багато побутових предметів домашнього вжитку з таким [петриківським - Ю. С.] розписом - скриня, піч, шкатулки, ложки тощо", як і те, що Евенбах побувала в музеї "за ініціативою Яворницького, але, очевидно, при діловому сприянні Ф. Вовка", який "відвідавши Катеринославський музей незадовго перед імперіалістичною війною [...] був здивований і вражений тим, що побачив у музеї [петриківським малюванням - Ю. С.], і вивіз декілька зразків для тодішнього музею Олександра ІІІ", є безпідставними.
Євгенія Костянтинівна Евенбах, тепер відома як петербурзький живописець і графік, 1911 року була ученицею другого року петербурзької Рисовальної школи Товариства
Loading...

 
 

Цікаве