WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат

Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження - Реферат


Реферат на тему:
Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження
Селянське хатнє малювання (стінописи й малювання на папері) - найпізніший за часом виникнення вид українського образотворчого фольклору, який широко побутував на території Катеринославщини впродовж першої третини ХХ століття. Це засвідчують архівні, літературні джерела і колекції пам'яток - копійних матеріалів та оригінальних взірців. Але відомості про самі осередки малювання розпорошені, жодна з фахових публікацій загального, монографічного, альбомного характеру не подає їх повного переліку. Частково ця тема була висвітлена автором статті на наукових конференціях, але тезисний характер подачі матеріалу не дозволив розглянути питання в повному обсязі.
Найвідомішим осередком селянського хатнього малювання Катеринославщини є село Петриківка, в якому малювання, щоправда, вже в інших формах, існує й досі, тоді як усі інші осередки поступово згасли. Петриківське малювання розглядалося у великій кількості публікацій другої половини ХХ століття, причому в більшості наголошувалося на його домінантності. Утім, за мистецькою своєрідністю і художніми якостями малювання багатьох осередків Катеринославщини не поступається петриківському. На яких же підставах виокремлюють саме Петриківку?
Дослідники 1940 - 1960-х років, посилаючись один на одного, подавали твердження про домінантність як постулат. Мистец-твознавці 1970 - 1980-х, згадуючи попередників, зазвичай наводили його апріорі, хоча декотрі все ж таки намагалися дати обґрунтування. Так, Г. Шамрай вважала, що "Петриківку традиційно і на повних підставах вважають центром розвитку і розповсюдження декоративного розпису в районі Надпоріжжя, на території сучасної Дніпропетровщини. […] Можливо, паралельно петриківському декору існували й локальні "мікростилі", і навіть змогли відстоятися у часі, але були тупиковими у розвитку народного розпису". Підтвердженням "авторитетності" петриків-ського осередку, за В. Соловйовим та Л. Яценко, є "переважна більшість взірців і сама увага до нього дослідників, а також зафіксований звичай запрошувати саме петриківських майстринь для розписування і вишивання рушників до досить віддалених місць, включаючи Катеринослав".
Щодо останнього зауваження, то в рукопису з архіву Н. Григораш, на який посилалися автори, йдеться лише про відомий факт запрошення петриківської малювальниці Т. Пати до Катеринославського музею влітку 1926 року, коли вона створила низку творів для експозиції, і про звичай мешканців Катеринослава замовляти місцевим вишивальницям окремі вироби. Щодо інших наведених причин - географії осередків, представлених у музейних колекціях, кількості петриківських взірців, уваги дослідників і навіть "життєздатності" самого петриківського малювання, - усі вони пов'язані, на нашу думку, з історією та характером досліджень першої третини ХХ століття.
Мета цієї публікації - якнайширше окреслити коло осередків традиційного хатнього малювання Катеринославщини і розглянути історію та характер їх дослідження (збирання й вивчення), що важливо як для загальної історії українського народного мистецтва, так і для з'ясування генезису художнього феномена, вивчення окремих осередків і атрибуції творів. Джерелами послужили літературні й архівні матеріали, колекції малювання з фондів Дніпропетровського історичного, Російського етнографічного музеїв та Музею українського народного декоративного мистецтва.
Згідно із сучасним складом джерел історія дослідження традиційного хатнього малювання Катеринославщини поділяється на три етапи.
На першому етапі, що припадає на 1901 - 1906 роки, відомості надходили від етно-графів, які першими звернули увагу на цей феномен. Але з публікацій загального характеру можна дізнатися хіба що про наявність стінописного декору в оселі, оскільки його описання, з погляду мистецтвознавця, або неконкретні, або спрощені.
На другому етапі, протягом 1911-1914 років, почалося збирання взірців. До роботи приступилися художники, спроможні зафіксувати стінописи у вигляді копій (кальок і замальовок). Крім того, було зібрано перші колекції оригінальних взірців наступної форми хат-нього декору - малювання на папері, і всі ці матеріали стали базовими в музеях Катеринослава, Санкт-Петербурга, Києва.
На третьому етапі, що охоплює другу половину 1920 - початок 1930-х років, дослідження розвивалися у двох напрямках. По-перше, завдяки активній популяризації розширилося коло збирачів, до числа яких прилучилися представники місцевої інтелігенції. Зібрані ними оригінальні й копійні матеріали значно збагатили музейні колекції. По-друге, відбулися перші спеціалізовані мистецтвознавчі студії, внаслідок чого було зібрано колекції оригіналів, фотографій і видрукувано низку публікацій, які, фактично, і ввели селянське малювання Катеринославщини в широкий науковий обіг.
На всіх трьох етапах досліджень значну роль відіграла діяльність Дмитра Івановича Яворницького - видатного науковця, який протягом 1902-1933 років очолював створений ним Катеринославський обласний (з 1926 року - Дніпропетровський крайовий історично-археологічний) музей. Сам Яворницький ніколи не збирав взірці хатнього малювання по селах, всупереч численним твердженням у літературі популяризаторського характеру. Але, як музейний колекціонер, він був зацікавлений у матеріалі й усіляко сприяв цій справі - залучав збирачів, організовував експедиції, намічав маршрути, надавав консультації та рекомендації. У березні 1927 року, як директор музею, звернувся до громадськості з проханням повідомляти, в яких селах малюють хати, переносити ці малюнки на папір і надсилати до музею. Водночас він активно пропагував усі зібрані матеріали на лекціях і екскурсіях по музейній експозиції та колишніх запорізьких селах, надихаючи на збирання все більше число осіб. Таким чином, дві складові музейної роботи, збирання й популяризація, органічно поєднуючись, давали дуже плідні результати.
Перша літературна згадка про хатнє малювання Катеринославщини належить Д. Яворницькому, який 1903 року в притаманній йому поетичній манері описав стінописи в селі Мишурин Ріг Верхньодніпровського повіту: "У Мишуриному Розі мене здивував і захопив звичай місцевих малоросіянок розмальовувати свої хати ззовні й усередині всілякими квітками та узорами найрізноманітніших кольорів та найрізноманітніших сполучень. Двадцять років я роз'їжджаю по місцях колишнього Запоріжжя, але такого дива досі мені не доводилося бачити, як у Мишуриному Розі. Майже кожен виступ "сволока"
Loading...

 
 

Цікаве