WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Об’ємно-просторове вирішення перекрить у храмах Давнього Переяслава - Реферат

Об’ємно-просторове вирішення перекрить у храмах Давнього Переяслава - Реферат


Реферат на тему:
Об'ємно-просторове вирішення перекрить у храмах Давнього Переяслава
Давній Переяслав - столиця Переяславського князівства, розташований на невисокому підвищенні при злитті двох річок - Альти та Трубежу. Його унікальна архітектура на сьогодні залишається однією з найменш досліджених сторінок в історії давньоруського та українського зодчества.
Спільність архітектурно-композиційних та конструктивних прийомів, будівельної техніки та технології характеризують архітектуру Переяслава не тільки як сукупність окремих різночасових будівель, а і як єдину архітектурно-будівельну школу в її розвитку. Аналіз давньоруського культового зодчества Переяслава показує, що особливості школи слід шукати в конструктивному рішенні перекрить пам'ятників та своєрідності їхньої об'ємно-просторової будови. Вивчення цих особливостей, на нашу думку, є центральним пунктом у розумінні всього образного ряду переяславської архітектурно-будівельної школи.
Найповніше основні етапи в розвитку архітектурно-будівельної школи давнього Переяслава відображені в трьох пам'ятниках кінця ХІ - першої половини ХІІ ст. - Михайлівському соборі 1089/1090 р., храмі на пл. Возз'єднання 1098 (?) р., а також у невеликій церкві, що стояла на місці Успенської церкви ХІХ ст.
Собор Михайла, побудований за митрополита Єфрема - унікальний пам'ятник в історії давньоруського зодчества. Його характеризують чітке об'ємно-планувальне виділення функціонального ядра й основних функціональних зон, сувора центричність основного об'єму, наявність притворів та галерей, стриманість декоративної трактовки фасадів (Іл. 1).
У цьому пам'ятнику тісно поєднані візантійська й київська архітектурно-будівельні традиції. Візантійський канон знайшов відображення у двоповерховому вирішенні галерей, що з трьох сторін оточували центральне ядро храму, та в конструктивному рішенні двох'ярусних трьохарочних отворів, які з'єднували центральний об'єм з бічними нефами-галереями, у чотирьох масивних квадратних у плані стовпах, на які спиралася баня. Ці риси зближують Михайлівський собор з візантійськими храмами Константинополя ІХ-Х ст., які мають складну хрестово-купольну систему перекрить, такими, як Гюль Джамі та Календер Джамі.
З другого боку, в соборі Михайла простежуються риси київської архітектурної школи першої половини ХІ ст. Двох'ярусні галереї, що примикають до центрального ядра пам'ятника, надають йому вигляд єдиної п'ятинефної споруди, близької за характером плану до храмів Ірини та Георгія в Києві, а також до церкви на вул. Cтрілецькій.
Зараз існують два опубліковані варіанти об'ємної реконструкції Михайлівського собору. У реконструкції, виконаній Ю. Асєєвим та В.Харламовим, пам'ятник постає п'ятинефною трьохапсидною одноглавою спорудою (Іл. 2: а). У цій реконструкції київська та візантійська традиції поєднались та знайшли відображення в позакомарній системі завершення фасадів, хрещатім центральнім просторі храму.
Інший варіант реконструкції запропонувала Н. Логвин (Іл. 2: б). Михайлівський собор на її реконструкції має вигляд одноглавої трьохнефної споруди, зі ступінчастими підпружними арками й склепіннями рукавів архітектурно-просторового хреста. Двоповерхові галереї завершуються банними склепіннями.
У реконструкції Н. Логвин, як і в реконструкції Ю. Асєєва і В.Харламова, брався за основу близький до храму Михайла спрощений тип Софійського собору в Києві. Але в її варіанті він трактується інакше. Хоча обґрунтування банних склепінь над галереями собору в реконструкції Н. Логвин не наводиться, вірогідно, що в її основі лежить гіпотеза Г. Логвина, котрий запропонував 25-ти банний варіант реконструкції київського Софійського собору з системою банних склепінь над галереями другого поверху.
Гіпотеза Г. Логвина з'явилася в результаті своєрідної інтерпретації залишків конструкцій перекрить галерей другого ярусу Софійського собору, відкритих Н. Кресальним, В. Волковим і Ю. Асєєвим. Ця гіпотеза була спростована Ю.Асєєвим, І. Тоцькою та Г. Штендером після проведення обстеження галерей собору в 1978 р. Дослідниками виконано два зондування, вивчення результатів яких дало змогу зробити аргументований висновок про відсутність вітрил на нижніх люнетах. З цього випливає, що в перекритті галерей другого поверху Софійського собору банних склепінь чи бань не було. Таким чином, реконструкція Михайлівського собору Н. Логвин, в якій запропоновано банне завершення галерей і яка ґрунтується на підставі гіпотези Г. Логвина, не має достатніх підстав.
У реконструкції Н. Логвин передбачаються східчасті підпружні арки й склепіння рукавів архітектурно-просторового хреста, що також перегукується з київським Софійським собором.
Подібний варіант припустимий та композиційно виправданий у поєднанні з банними склепіннями галерей. При завершенні галерей у хрестово-купольній системі трохи підняте положення центрального ядра собору відносно галерей композиційно виправдано лише в поєднанні з п'ятибанністю храму. В іншому випадку центральне ядро пам'ятника з покарнизним завершенням даху в міжрукав'ях архітектурно-просторового хреста буде дисонувати з позакомарним завершенням фасадів галерей.
Можливість завершення Михайлівського храму п'ятьма банями розглядалася Ю. Асєєвим та В. Харламовим. Дослідники відмовились від п'ятиглавого варіанта, адже бані були б занадто малі (ширина міжрукав'їв архітектурно-просторового хреста в цьому місці біля 2,5 м) і їх не було б видно через високо підняті дуги склепіння над гілками архітектурно-просторового хреста.
До нового напрямку належить Успенська церква на пл. Возз'єднання, що збудована в кінці XI ст. (Іл. 3). Її будівництво М. Брайчевський та Ю. Асєєв пов'язують з іменем князя Володимира Мономаха. Для нас церква становить особливий інтерес, позаяк вона є перехідним варіантом від чотирьохстовпного хрестово-купольного типу храму до безстовпної споруди баштового типу.
Успенська церква - це невелика двохстовпна трьохапсидна однобанна споруда, з притвором у західній частині. Прямокутний у плані підбанний простір говорить про те, що в цьому випадку неприйнятна традиційна хрестово-купольна система перекрить. Тому питання про конструктивну систему склепінь є головним у розумінні об'ємно-просторової побудови пам'ятника.
Складність завдання змушувала дослідників шукати можливі варіанти перекриття прямокутного простору. Висувались припущення про базілікальний тип завершення чи "про варіант, близький до так званого псковського типу". Розглядалася й версія про можливість завершення переяславських храмів в дерев'яних конструкціях.
Типу банної базиліки суперечить центричність, урівноваженість композиції храму, його невеликі розміри. Стверджувати те, що завершення Успенської церкви було дерев'яним, нема достатніх підстав. Крім того, побудова дерев'яних верхів у даному випадку споріднена з такими ж складностями конструктивного характеру, як і при виконанні в камені.
Можливо припустити, що конструкція перекритьУспенської церкви вирішувалась системою арок, що піднімалися сходами до середини споруди
Loading...

 
 

Цікаве