WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → О. Суслов - український театральний діяч - Реферат

О. Суслов - український театральний діяч - Реферат

комедію М. Гоголя "Ревізор" у перекладі В. Боцяновського, українського письменника і театрознавця, який жив у Петербурзі. На той час "Ревізор" українською мовою з великим успіхом пройшов у багатьох національних театральних трупах, став подією в культурному житті Києва в перекладі та постановці Миколи Садовського (1907 р.).
День прем'єри "Ревізора" у трупі О. Суслова, 12 березня 1908 р., у пресі називали "історичним днем української сцени". Здійснити цю постановку запросили М. Арбатова - російського режисера, який тонко відчував епоху і стиль п'єси (серед його постановок були твори російського класичного та сучасного репертуару, зарубіжних авторів Г. Ібсена, Г. Гауптмана та ін.). Працювали над текстом п'єси видання 1836 р., що спричинило до перегляду загальновідомих підходів до прославленого твору. Дію вистави було перенесено на Україну. До прем'єри готувалися ретельно: зробили нові декорації і костюми, репетиції проводили впродовж декількох місяців. О.Суслов грав Городничого, Зарницька - Марію Антонівну, М. Клодницький - Хлестакова.
"Кто знает скромный бюджет малорусской труппы, тот не может не отнестись с уважением к этой громадной жертве, тем более, что "Ревизор" - ведь не сенсационная новинка, и успех этой постановки может, в лучшем случае, быть морального характера. Последнее и достигнуто, - відзначалося у петербурзькій пресі. - Достаточно сказать, что ни одна реплика "Ревизора" на непривычном языке не звучала странно, не казалась курьезом, а это психологически значит, что передача была естественная, жизненная. [...] Публика смеялась много, но это был смех от Гоголя, воспроизведенного на сцене мастерски и талантливо". Проте і постановка, і переклад українською мовою В. Боцяновського викликали суперечливі відгуки критиків.
Оригінальність трактування сценічних образів вистави задовольнила не всіх критиків. Простакуватість Городничого - Суслова мотивувалася запропонованими в п'єсі обставинами, проте О. Суслова звинувачували у спрощенні образу Сквозник-Дмухановського зображенням його як "благодушного дідка", а гру актора називали трафаретною. М. Клодницькому в ролі Хлестакова закидали поверховість та відсутність цілісності, проте не відмовляли в талановитості. Найприхильніші відгуки петербурзької преси викликала "проста, без усяких вигадок" гра Зарницької - Марії Антонівни. Її виконання ролі дочки городничого називали "тонким и выдержанным", підкреслювалися "чудесная мимика, отличные манеры, тонкость интонаций" актриси.
Незважаючи на розбіжності критиків в оцінках "Ревізора" у трупі О.Суслова, безпосередня реакція публіки вже засвідчувала безперечний успіх вистави (навіть якщо його відносили на рахунок гоголівського твору). "Отмечу еще успех Гоголя, - писав М. Осипов. - Очевидно, среди постоянной публики малорусского театра было немало тех лиц, которые впервые смотрели "Ревизора". Только этим можно объяснить беспрерывный хохот, раздававшийся в театре и усиливавшийся в наиболее удачных сценах пьесы - если, конечно, "Ревизор" вообще делим на более удачные и менее удачные места [...]. Большинство сцен и уходов покрывались аплодисментами. После каждого акта многократно вызывали исполнителей, гг. Арбатова и Боцяновского". (Варто зазначити, що ще 17 лютого, після тривалої перерви, "Ревізор" з'явився в рекламній афіші Александринського театру, однак це, як видно з наведених відгуків у тогочасній пресі, не зашкодило успіхові української вистави.)
У березні - квітні 1908 р. в Петербурзі злилися колективи О. Суслова й О. Суходольського. 1909 р. після розпуску трупи О. Суслов і частина його акторів виступили у складі труп Д. Гайдамаки (1909-1910 рр.) та С. Глазуненка (1910-1912 рр.). У 1913-1914 рр. О. Суслов знову набрав і очолив трупу, але міцного колективу з певним творчим обличчям не було створено.
Український актор, режисер, педагог, народний артист СРСР І. О. Мар'яненко, який упродовж семи років (1899-1906) у трупі О. Суслова пройшов практичну школу акторської майстерності, у своїх спогадах писав: "У театрі Суслова я навчився носити європейський та історичний костюм різних епох, триматися на сцені відповідно до характеру ролі у п'єсах різноманітних жанрів: побутових, салонних, історичних та трагедійних, працювати над технікою мови".
Діяльність труп О. Суслова відбиває всі проблеми розвитку національного сценічного мистецтва межі ХІХ - ХХ століть. Заборона створювати стаціонарний театр, жорсткі цензурні утиски, фінансова залежність від смаків публіки впливали на добір репертуару. Відданість справі, прагнення зберегти трупу нерідко примушували О. Суслова звертатися до низькопробної драматургії на догоду невибагливому глядачеві, і тоді прискіпливі критики закидали режисерові брак смаку. Проте деякі критичні оцінки сучасників щодо діяльності О. Суслова не повинні перекреслювати його значення в національному театральному процесі того часу.
Важливо відзначити, що у трупах О. Суслова широко виставлялися твори різних музично-сценічних жанрів. Наприклад, це такі водевілі, як "Кум-мірошник" та "По ревізії". "Завдяки тому, що на українському ґрунті водевіль різко змінив своє обличчя, порвав із салонною тематикою і набув фольклорного забарвлення, цей вид музично-драматичної творчості зумів зберегти актуальність, забезпечити успіх у глядачів", - зазначає М. Загайкевич. Мали успіх у глядачів народно-побутові оперети комічно-побутового плану: "Вій", "Пошились у дурні" М. Кропивницького, "Сорочинський ярмарок" М.Старицького, та лірико-драматичного плану: "Наталка Полтавка" І.Котляревського, "За Немань іду" В. Александрова, "Чорноморці" М.Старицького - М. Лисенка, історичні, історико-побутові драми зі співами: "Назар Стодоля" Т. Шевченка, "Невольник" М. Кропивницького, "Маруся Богуславка", "Богдан Хмельницький" М. Старицького тощо.
Одним із перших О. Суслов звернувся до західноєвропейського опереткового репертуару: "Корневільські дзвони" Р. Планкетта, "Гейша" С. Джонса, "Продавець птахів" К. Целлера та інші. "Робота над європейською оперетою, специфічною і за жанром, і за змістом, давала акторам своєрідний матеріал для сценічного удосконалення, - пише Є. Хлібцевич у нарисах "Театральні трупи". - Це в свою чергу сприяло розвитку окремих видів театру - опери, балету, музичної комедії".
Є. Хлібцевич у нарисах "Театральні трупи" зосередила увагу на діяльності багатьох театральних труп, очолюваних безпосередньо учнями і творчими послідовниками М. Кропивницького, М. Старицького, М.Садовського, П. Саксаганського, що діяли на основі їх організаційно-творчих принципів. Дослідження діяльності цих труп відтворює українське театральне мистецтво межі ХІХ-ХХ ст. у процесі його розвитку, як цілу епоху, як явище всієї національної культури. Проте діяльність багатьох театральних діячів, які демонстрували сучасникам кращі здобутки національної сцени того часу, ще чекає на ґрунтовне дослідження.Саме до таких яскравих особистостей, які самовіддано присвятили все своє життя українській сцені з усвідомленням своєї духовної місії, належав Онисим Зіновійович Суслов.
Loading...

 
 

Цікаве