WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → О. Суслов - український театральний діяч - Реферат

О. Суслов - український театральний діяч - Реферат

звучали прекрасно, и в музыкальном отношении оперетта прошла очень прилично, а, например, г-жа Зарницкая прямо артистически и совсем по-оперному спела свою партию, приведя нас в восторг исполнением грациозной песенки о золотой рыбке".
Звернення керівників трупи до загальновідомих, традиційних п'єс національного репертуару було викликане прагненням зацікавити глядачів перш за все рівнем акторського виконання і своєрідністю трактувань класичних образів, що, судячи з відгуків у тогочасній пресі, вдавалося трупі навіть у таких прославлених п'єсах, як "Наталка Полтавка". Так, про виставу "Наталка Полтавка", зіграну трупою під час гастролей у Петербурзі, Д. Мордовцев писав: "[…] г-жа Зарницкая, игравшая "Наталку", своим блестящим исполнением и голосовыми силами превзошедшая даже талантливую, рано погибшую г-жу Садовскую, придала новый блеск "неувядаемому", по выражению "Новостей", творению бессмертного Котляревского. Игра г. Суслова, ученика г. Кропивницкого, давшего роли "выборного" нечто новое, неуловимое, как и исполнение пьесы всеми артистами, могли бы и теперь дать надежду на новое "завоевание хохлами Петербурга" […]".
До святкування сторіччя української літератури (1898 р.) трупа О. Суслова також зіграла в Єлисаветграді "Наталку Полтавку", "Вечорниці" та виконала гімн, присвячений І. П. Котляревському. (Частина зборів від виступу призначалася на пам'ятник славетному українському письменникові).
З 22 листопада 1898 р. до 27 січня 1899 р., а потім з 1 жовтня до 10 листопада 1899 р. трупа О. Суслова гастролювала в Одесі. Перед надзвичайно вибагливими одеськими театралами впродовж багатьох років виступали зарубіжні зірки, приїздили на гастролі із столиць провідні російські актори, кращі українські театральні трупи. "В театральном мире составилось мнение, что после успеха в Одессе для артиста нет уже ничего страшного в жизни: "Вы в Одессе играли?" - спрашивают драматическую, оперную или иную артистку. И получив утвердительный ответ, говорят: "Ну, теперь можете играть в Петербурге, Москве, Риме, Милане. Везде публика более снисходительна", - писали в тогочасній одеській пресі.
Трупі О. Суслова вдалося завоювати симпатії одеситів. "Антрепренер труппы О. З. Суслов в короткое время приобрел в Одессе большую популярность. Дело свое он поставил широко и разумно и заслуженно пользуется общественной любовью и доверием. В труппе его блещет несколько имен, которые делают честь антрепренерскому вкусу и эстетическому чутью, как артистки г-жи Зарницкая, Чарновская, Круглякова, Клименко и др., гг. Суслов (он же и главарь труппы), Левицкий, Шатковский, Глазуненко […]".
Критика віддавала належне яскравому обдаруванню О. Суслова-актора. Так, аналізуючи виконання О. Сусловим героїчної ролі Тараса Бульби ("Тарас Бульба" О. Шатковського за М. Гоголем), рецензент відзначав: "Замечательно гримируется этот даровитый артист. Сам Гоголь вряд ли нашел бы изъяны в этом великолепном гриме, дающем ясное представление о самом ярком представителе сынов Украины. Сусловский Тарас импонирует своей внешностью, колоссальностью фигуры. Играл артист прекрасно, умно и выразительно. Особенно хороша сцена убийства Андрия. Сколько злобы, глубокой и беспредельной, бешенства и гнева и в то же время сколько тоски и отчаяния слышится в словах "Пропал, пропал козак".
В аналізі гри О. Суслова у драматичній ролі трагедійного звучання Лейби ("Жидівка-вихрестка" І. Тогобочного) тогочасний рецензент підкреслював виключне почуття міри виконавця. "Драма была разыграна великолепно. Г. Суслов - идеальный Лейба. Его умная и глубоко продуманная игра смягчает массу пошлого мелодраматизма, с которым приходится вести борьбу при исполнении этой роли, и которого не мог избежать даже Кропивницкий, являвшийся недавно в той же роли на сцене Русского театра". Сцена божевілля Лейби проводилася актором настільки переконливо, що глядачі відчували потрясіння.
Одеситам були показані вистави "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, "Циганка Аза", "Богдан Хмельницький" М. Старицького, "Безталанна" І. Карпенка-Карого, "Жидівка-вихрестка", "Душогуби" І.Тогобочного, "Мазепа" К. Мирославського-Винникова та ін. Вони були підкорені рівнем режисерської культури, акторським професіоналізмом цього театрального колективу. "Трудно подыскать труппу, в которой роли были бы проведены с таким пониманием взаимных отношений, с таким ансамблем", - відзначає одеська критика.
О. Суслов як режисер багато енергії і коштів витрачав на постановку вистав. Для його постановок було характерним "торжество единства, цельность воспроизведения". Кореспондент одеської газети "Театр" Б. Писаревський писав, що таке ставлення до справи виявляє сценічну "благовоспитанность и проникновение теми задачами и требованиями, какие искусство предъявляет к артисту". Розмірковуючи над секретом гармонійності вистав О. Суслова, кореспондент доходив думки, що "весь секрет успеха [...] в стройном целом, и прежде всего в жизненности массовых сцен, которым отведено в малорусской драме большое место". "Статистов в труппе нет, каждая единица народной группы - живое лицо, реально проявляющее свои особенности постольку, поскольку это необходимо в соображениях всей движущейся массы". Рівень акторського виконання в трупі О. Суслова наштовхував сучасників на роздуми про "амплуа" в українському театрі. Амплуа обмежує сферу творчості й накладає "печать тусклости на исполнение", отже, воно не повинно існувати. "Малороссы уразумели, что в разнообразии - жизнь, в однообразии - смерть. Все сусловцы - артисты без амплуа".
Кореспондент "Московских ведомостей" про трупу О. Суслова писав: "В таком театре Москва нуждается, так как он близок к театру народному и вполне отвечает и удовлетворяет спросу большинства "средней" публики, для которой очень мало театральных здоровых и полезных развлечений в Москве".
Під час гастролей трупи О. Суслова в Петербурзі вистави відвідували Данило Мордовцев (Мордовець), Федір Шаляпін - "друг Суслова", Марія Савіна, з якою приятелювала Зарницька.
Періодично трупа О. Суслова об'єднувалася з іншими трупами. Наприклад, у 1902-1903 рр. в Москві вона перейшла до російського антрепренера Щукіна, що означало для неї майже повне припинення самостійного існування. Поряд з українськими йшли російські вистави за участю російських і українських акторів. "Російський репертуар складався з п'єс "Кручина" І. Шпажинського, "Маскарад" М. Лермонтова та ходових тоді новинок - "Рабыни веселья", "Вне жизни" В. Протопопова, "Петр І" та "1812 год" В. Крилова. Під час гастролей відомих російських артистів братів Роберта і Рафаїла Адельгеймів ставили "Отелло", "Гамлет", "Уриэль Акоста", "Разбойники". Революційні події 1905-1907 рр. вплинули на все українське життя і відбилися на умовах існування національного театру - скасовуються обмеження, що стримували його розвиток. О. Суслов бере до постановки п'єси К. Гуцкова, Г. Запольської, М.Горького.
1908 р., під час гастролей у Петербурзі, трупа О. Суслова виставляє позначену яскравою театральністю, сповнену загальнофілософського звучання
Loading...

 
 

Цікаве