WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → О. Суслов - український театральний діяч - Реферат

О. Суслов - український театральний діяч - Реферат

актеров обратился к Зарницкой с взволнованной речью. Все вокруг были потрясены, понимая значение этого торжественного момента, - столпы грузинской театральной культуры горячо приветствовали посланников украинского народа" .
У квітні 1897 р. трупа О. Суслова й О. Суходольського розпочала гастролі в Києві. Перед київською публікою були показані такі вистави, як "Наталка Полтавка" І. Котляревського, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, "Наймичка" І. Карпенка-Карого, "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" М. Старицького, "Невольник", "Зайдиголова" М. Кропивницького, "Циганка Аза", "Ніч під Івана Купала" М. Старицького, "Пилип-музика" М.Янчука, "Жидівка-вихрестка" І. Тогобочного, "Нещасне кохання" Л. Манька тощо. У пресі відзначалося, що успіх трупи з кожною виставою зростає завдяки яскравим артистичним силам, гарному хору, хорошим танцюристам, а також загальному ансамблю.
Проте сама Зарницька писала до рідних з Києва, що "газеты так: сегодня хвалят меня, завтра ругают, сегодня хвалят Суслова и Суходольского, завтра бранят на чем свет стоит, и оказывается, что это они практикуют со всеми малороссами по политическим взглядам!? Продолжалось это немного - приведу вам пример. Одна газета говорит, что я все имею: и наружность, и чудный голос, одним словом - все! Но звезд с неба не хватаю. Завтра эта же газета находит, что я играю художественно и под стать только великим талантам"11. Під час гастролей трупи в Києві до її складу вступили аматори, "которые из желания только быть на сцене - поют даром, а в особенности здесь принято, что ученики консерватории и драмат[ической] школы даром предлагают услуги, чтобы только практиковаться ".
6 травня 1897 р. відбулася прем'єра "Наймички". Незважаючи на те, що кияни бачили виставу "Наймичка" у класичному виконанні труп М. Кропивницького, М. Садовського, П. Саксаганського, успіх Зарницької в ролі Харитини був величезний. Образ Харитини - Зарницької був надзвичайно поетичним, її називали українською Гретхен. Керівники трупи отримали листа від київської публіки з проханням повторити цю виставу. "За предоставление нам удовольствия видеть еще раз талантливую Зарницкую (русская Сара Бернар) в роли "Наймычки" мы вперед выражаем Вам нашу искреннюю благодарность". М. Старицький пропонує трупі брати до постановки його п'єси.
У культурному житті Самарканда гастролі трупи О. Суслова й О.Суходольського наприкінці 1897 р. стали великою подією. Автор кореспонденції із Самарканда "В храме Мельпомены" Н. Васильєв писав, що "Самарканд пробудился от своей летаргии: чуть не ежедневно театр наш полон народа; партер рукоплещет, галерея неистово орет "бис", прекрасные посетительницы театра проливают слезы и непритворно падают в обморок, после чего уносят их на руках […]". Таке диво, на думку Н. Васильєва, відбулося з мешканцями Самарканда завдяки талантові та натхненній грі українських акторів під час виконання "незатейливых пьес народной малорусской жизни". Зі сцени на публіку віяло "чарующей свежестью деревни, энергией юности, теплотою весны". У виконанні справжніх артистів Возні, Чуби, Хоми, Назари "преобразуются в перлы художественной красоты, в законченные типы, в цельные натуры во весь рост. Их радости и горе делаются зрителям не только понятны, но и близки как собственные, свои, вызывая подчас у самых черствых людей слезу сочувствия".
Відзначаючи успіх усіх вистав трупи, Н. Васильєв вважав найбільш вдалими за рівнем акторського виконання "Циганку Азу" М. Старицького, "Жидівку-вихрестку" І. Тогобочного, "Назара Стодолю" Т. Шевченка та "По ревізії" М. Кропивницького, у двох останніх "необыкновенно хорош был также г. Суслов. Лучшего писаря Скубка ["По ревізії" - Т. К.], чем он, и вообразить невозможно".
Наприкінці 1898 р. О. Суслов одноосібно очолив трупу, творче ядро якої об'єдналося в товариство на паях, а решта акторів, хористи і оркестр одержували платню; часом О. Суслов брав на себе антрепризу. За своїм репертуарним спрямуванням трупу цю можна назвати музично-драматичною. Орієнтація на музичні вистави відбивалася на формуванні трупи. Як інформує Є. Хлібцевич, до неї входило "50-80 осіб, в тому числі 25-30 старанно дібраних хористів. Музичною частиною керували значні на той час диригенти О. Олексієнко (Домерщиков), В. Малина, відомий по роботі в трупах Кропивницького та Саксаганського, а також Лакомера, диригент з італійської оперної трупи". Співочі партії виконували такі актори з яскравими вокальними даними, як Є. Зарницька, Н. Чарновська, М. Юльченко, П. Платонов, М.Борченко, С. Бритов, Р. Внуковський та ін.
Основу репертуару у трупах О. Суслова становили опери С. Гулака-Артемовського, М. Аркаса, українські інсценізації оповідань Гоголя, п'єси М.Кропивницького, М. Старицького, І. Тобілевича (І. Карпенка-Карого), Л.Яновської. Одразу слідом за М. Кропивницьким О. Суслов здійснює постановку опери М. Аркаса "Катерина" (1899 р.). Як зазначає М. Загайкевич, постановка опери "Катерина" стала важливою подією в українському театральному житті. "[…] введення в репертуар театру цільного (без розмовних діалогів) музичного спектаклю знаменувало істотне підвищення музично-виконавського рівня українських артистичних колективів". Після гучного успіху прем'єрної вистави "Катерини" під час гастролей в Одесі О. Суслов надсилає композиторові М. Аркасу сповнену вдячності телеграму: "Поздравляю полным успехом [...] все мои товарищи искренно благодарят Вас за ценный вклад в малорусскую нарождающуюся оперу. Жму Вашу руку. Спасибо. Суслов.".
Звернення О. Суслова до західноєвропейської оперети (через заборону перекладів українською російською мовою) ("Гейша" С. Джонса, "Продавець птахів" К. Целлера, "Прекрасна Єлена" Ж. Оффенбаха) було шляхом удосконалення в оволодінні музичним жанром. Так, до однієї з популярних на той час оперет англійського композитора С. Джонса "Гейша" О. Суслов звернувся влітку 1899 р. Як повідомлялося у програмах, костюми до вистави були виконані "в японском и китайском вкусе, по рисункам венского Карл-театра". Оформлення сприяло створенню відповідної атмосфери: "Убрали сцену разноцветными фонариками, заставили бить фонтаны при изменяющемся освещении ".
На прем'єрну виставу до Кременчука, де гастролювала на той час трупа, приїхав з Москви директор Інтернаціонального театру Шульц. Зарницька писала в листі до матері: "Приехал к нам Шульц и гостил целые сутки - покончили с ним насчет Москвы […] [Смотрел - Т. К.] он у нас "Гейшу" и пришел в восторг - заявив, что я лучшая Мимоза, что я смело могу конкурировать со всеми заграничными знаменитостями". З великим успіхом ішла "Гейша" в Катеринославі, Одесі, Москві, Новгороді, Петербурзі та багатьох інших містах тогочасної Російської імперії. Навіть автори недоброзичливих рецензій, які іронічно ставились до перетворення акторів трупи з українських парубків та дівчат в англійців, японок і японців, визнавали вдалу постановку, прекрасне звучання голосів солістів та хору, високий загальний виконавськийрівень. Рецензент газети "Приднепровский край" писав: "Голоса почти всех исполнителей, особенно хоры,
Loading...

 
 

Цікаве