WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → О. Суслов - український театральний діяч - Реферат

О. Суслов - український театральний діяч - Реферат


Реферат на тему:
О. Суслов - український театральний діяч
Українське сценічне мистецтво межі ХІХ-ХХ століть, що розвивалося в тодішній Російській імперії за умов заборони стаціонарного театру по численних гастролюючих театральних трупах, спиралося на мистецькі принципи сформованої у 80-ті рр. практичної школи М. Кропивницького - М.Старицького.
До провідних театральних колективів належали і трупи українського актора, режисера, антрепренера Онисима Зіновійовича Суслова (справжнє прізвище - Резников: 1857-1929), багаторічна плідна праця якого на ниві українського театру репрезентувала кращі здобутки національного сценічного мистецтва того часу. Свою акторську діяльність на українській професіональній сцені О. Суслов розпочав наприкінці 1888 р. в новосформованій трупі М.Кропивницького. Сам "батько українського театру", як дехто називав тоді М.Кропивницького, був переконаний, що вже впродовж декількох місяців він вимуштрує початківця на ролі "героїв-любовників". Уже 1889 р. в тогочасній пресі О. Суслова відносили до основних сил чоловічого складу трупи.
У власних трупах репертуар О. Суслова відзначався різноплановістю в різножанрових виставах, що засвідчувало його яскраве природне обдарування та високий акторський професіоналізм. "Он и герой, любовник, и драматический резонер, и первый комик". Аналізуючи секрети успіху актора, рецензенти звертали увагу на ретельну розробку ним сценічних образів, філігранну обробленість деталей, оригінальність трактування. "Даровитый артист [О. Суслов - Т. К.] стремится к правдивости изображения, проявляет вдумчивость, дает живых, индивидуально обрисованных людей и далек от всякой утрировки". У комедіях гра актора відзначалася відсутністю шаржу та грубих підкреслень, героїчні ролі забарвлювалися рисами монументальності, ролям трагедійного звучання були притаманні глибина психологічної розробки та сильні, яскраві почуття.
Засвоєну від учителя школу акторської майстерності, режисури та організаційних засад керування колективом О. Суслов втілював у власних трупах, якими він керував у 1894-1909 рр.
Як організатор театральної справи О. Суслов розпочав свою діяльність наприкінці 1894 р., коли з ядра трупи Г. Деркача утворив товариство, до керівництва яким залучив і О. Суходольського. О. Суслов був розпорядником, О. Суходольський - режисером, Зарницька - провідною актрисою. Основу трупи становили, крім уже названих, такі учні М. Кропивницького і М.Старицького, як Н. Чарновська, О. Шатковський, А. Запорожець, Л.Круглякова, Г. Коханенко. Періодично до складу трупи входили Г.Затиркевич-Карпинська, Л. Ліницька, Є. Боярська, Л. Манько, актор російської драми і опери М. Сєверський, оперний співак А. Арцимович, співачка з трупи Саксаганського й Карпенка-Карого Ю. Росіна.
У трупі підтримувалася висока творча дисципліна. Кожна вистава готувалася ретельно, і сучасники дивувалися злагодженості всіх компонентів та ансамблевості спектаклів. У кожному зображуваному персонажі публіка бачила тип. У роботі над виставою не було дрібниць: костюми, художнє оформлення сприяли відтворенню загальної атмосфери. "Декорації створювалися за вказівками режисера кваліфікованими художниками. […] Реквізит і костюми виготовлялися за музейними зразками. Постановки історичних п'єс консультував відомий історик Д. Яворницький".
Як і інші провідні діячі українського театру, О. Суслов намагався в репертуарній політиці спиратися на кращі зразки національної драматургії, проте жорсткі цензурні утиски примушували вдаватися до низькопробної драматургії заради фінансової підтримки справи. За чотири роки існування трупи було здійснено такі постановки, як "Наталка Полтавка" І.Котляревського, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, "Чорноморці" М.Старицького - М. Лисенка, "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Циганка Аза", "Сорочинський ярмарок", "Талан" М. Старицького, "Невольник" М. Кропивницького, "Бурлака", "Наймичка", "Мартин Боруля" І.Карпенка-Карого, "Лимерівна" Панаса Мирного, "Борці за мрії" І. Тогобочного, "Царицині черевички" Г. Ашкаренка, "Майська ніч" О. Шатковського (дві останні - за М. Гоголем) та ін.
Своїм багаторічним успіхом трупа завдячувала як адміністраторським здібностям О. Суслова, так і присутності у трупі провідної актриси, дружини антрепренера і його багатолітньої партнерки Є. Зарницької, яскравий і різноманітний талант якої вражав представників різних верств суспільства.
З 1894 по 1898 рік трупа об'їздила безліч великих і маленьких міст Російської імперії - Батум, Тифліс, Москву, Твер, Орел, Єлецьк, Тулу, Тамбов, Саратов, Царицин, Київ, Воронеж, Астрахань, Петровськ, Ашхабад, Баку, Катеринослав та ін. Навесні 1895 р. трупа О. Суслова і О. Суходольського приїхала на гастролі до Тифліса. Її репертуар був жанрово розмаїтий: драми, комедії, оперети, вечори сцен з окремих п'єс. Понад сімдесят днів пробула трупа в Тифлісі і виставила за цей час "69 вистав, на яких іноді ставилось по дві чи три п'єси". У газеті "Іверія" було вміщено статтю, автор якої вважав, що ця трупа "нічим не поступається перед іншими прославленими українськими трупами - Кропивницького і Старицького". "Кращої школи для підвищення своєї сценічної майстерності годі й шукати, - писав відомий грузинський актор і театральний діяч Коте Месхі про вистави трупи, - нашою школою є гра талановитих майстрів сцени".
Улітку 1896 р. у Воронежі трупа О. Суслова і О. Суходольського впродовж місяця давала вистави одночасно з трупою М. Садовського з прем'єршею М. Заньковецькою. І листи Зарницької до рідних з Воронежа, і відгуки в тогочасній пресі засвідчують, що присутність у місті такого сильного конкурента не зашкодила успіхові трупи О. Суслова й О. Суходольського.
У Воронежі трупа показала вистави "Циганка Аза", "Ой не ходи, Грицю…", "Талан" М. Старицького, "Дві сім'ї" М. Кропивницького, "Вечорниці" П. Ніщинського, "Помста, або Загублена доля" О. Суходольського, "Нещасне кохання" Л. Манька, "Корневільські дзвони" Р. Планкетта та ін. Відзначаючи, що в співаків трупи сильні й чисті голоси, а прекрасно поставлені хори повною мірою передають усю чарівність народної мелодії, критиків дивував рівень постановочної частини - ретельна розробка дрібних сценок та рідкісний ансамбль. "Смотря на эту малороссийскую труппу, невольно вспоминаешь первую труппу М. Л. Кропивницкого, точно она возродилась вновь, только немного моложе ее".
Восени цього ж року трупа з тріумфом виступала на Кавказі. У Тифлісі трупу зустріли як давніх знайомих, з шумом і оваціями. Після закінчення бенефісної вистави Зарницької, "Талан" М. Старицького, у якій актриса виконувала роль Марії Лучицької, "поднялся занавес, и зал вздрогнул от аплодисментов: "По одну сторону стояли украинские артисты - во главе с Сусловым и Суходольским, по другую сторону были известные артисты грузинской сцены - Васо Абашидзе, Котэ Месхи, Валериан Гуния, Котэ Кипиани, актрисы Бабо Авалишвили, Мако Сапарова-Абашидзе, Нато Габуния-Цагарели и другие". "Первый жрец храма грузинского искусства",как тогда величали Васо Абашидзе, от имени грузинских
Loading...

 
 

Цікаве