WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Моріс Бежар - Ролан Петі: паралелі та розбіжності філософії танцю - Реферат

Моріс Бежар - Ролан Петі: паралелі та розбіжності філософії танцю - Реферат

образі чорного лебедя, проте в ньому переважають риси, запозичені у Фокіна, а не у Л. Іванова. Украплення ексцентричної пластики a la Зізі Жанмер мають не дуже природний вигляд в цьому контексті, хоча вносять жаданий для Петі дисонанс у гармонійні лінії хореографії попередників. Другий номер - майже побутова, з ляпасами, сварка чорних та білих жінок-сильфід - остаточно переконує в тому, що в "лебединому" царстві не все гаразд. Мабуть, тому в наступних номерах на фортепіанну музику Ф. Шопена солістами виступають чоловіки. "Лебедину" тему балету продовжує новий вихід чорного Лебедя-чоловіка на тему Одетти з IV дії балету П. Чайковського. Далі Петі подає вишуканий дует Леди (Д. Кальфуні) і Лебедя на чарівну скрипкову мелодію в супроводі органа. У танці Айседори Дункан (точніше - групи танцівниць, які імітують її стиль) балетмейстер підкреслює різноманітність хореографічних стилей початку ХХ століття, на фоні яких танець А. Павлової набуває неповторності. Таким чином, у балеті "Моя Павлова" Петі дає скоріше автопортрет, словник власних тем, образів та методів їх утілення, ніж узагальнений образ великої балерини.
"Пікову даму" балетмейстер вже ставив у Нью-Йорку (1976) та Парижі (1978) за участю М. Баришнікова на музику опери П. Чайковського "Пікова дама" в оркестровій обробці, як і у випадку з "Кармен" Бізе. Проте пізніше сам Петі визнав неорганічним звучання вокальних номерів без співу та відмовивася від цієї партитури накористь Шостої симфонії П. Чайковського. Петі слушно зауважує, що О. Пушкін (якого він читав у перекладі Андре Жида) написав свій твір не про гру в карти, а про прагнення до недосяжного, про неможливість мати все відразу. Це абсолютно російська історія, що підтверджував під час роботи над балетом М. Баришніков. Можливо, саме тому російський танцівник відмовився виконувати деякі фрагменти балету, які відображали кохання двадцятип'ятирічного офіцера та старої на порозі смерті. У московській постановці ці сцени залишились, та більш за інші викликали полеміку.
Хореографія Петі найбільш виразно та емоційно малює образи ( в пластичних монологах) та боротьбу (знов таки в дуетному танці) головних антагоністів балету. На відміну від класичного стилю Германа, Графиня танцює в пластичній манері Марти Грем, чим підкреслюються відмінності у світоглядах героїв та їх приналежність до різних поколінь.
Бежара теж зацікавила російська література як джерело філософських ідей та аналіз загальнолюдських стосунків. Світова прем'єра балету Бежара "Шинель" за Гоголем на музику Х. Ле Бара відбулась під час гастролей трупи "Bejart Ballett Lausanne" у столиці України (1999). Ця невелика за тривалістю вистава переводить гоголівську історію про борсання "маленької людини" в категорію притчі на тему "Людина та її зовнішня оболонка". У першому пантомімному епізоді Бежар трансформує постать Гоголя - автора "Шинелі" - в образ його героя Акакія Акакійовича - останній має донести до глядача сенс думок автора.
З початком дії з'являється Шевчик, який виконує мрію головного героя. Почуття поважності та радощів з приводу нового вбрання Бежар поєднує в танці з нікчемством людини, котра одягла нову шинель. Її втрата для Акакія Акакійовича - страшна подія, яка підсилюється майже повною оголеністю героя. Тільки маленька ганчірка приховує його наготу.
Коли на сцені з'являється поважна людина в дорогій шинелі та котелку, Акакій Акакійович у відчаї зриває шинель та, одягнувши її, знову почувається поважною особою. А той, хто втратив шинель, у свою чергу перетворюється з жертви на злодія. Відбувається "ланцюгова реакція" крадіжок шинелі та миттєвих перетворень - з нікчеми на поважну особу та навпаки. У фіналі з темряви знову виринає людина, загорнута в ганчірку та з пером у руці...
Ідею Гоголя та думку Бежара, таким чином, споріднює символіка зовнішнього вигляду героя, у характеристиці якого використовується одяг як показник місця в соціальній ієрархії. Вирішена в жанрі трагігротеску, "Шинель" Бежара дещо схематизує гоголівський сюжет, надає йому зайвого соціологізму, та в результаті певною мірою позбавляє притаманного російському класику співчуття до "маленької людини".
"Я не сприймаю хореографів, котрі у своїх балетах намагаються принизити людину, показати її брудні схильності, риси. Певному обмеженому колу глядачів, декадентській інтелігенції це подобається. Такі постановки знаходять підтримку і серед окремої частини критики. Проте про широку публіку тут не йдеться. У людині завжди поєднується і гарне, і погане. Завдання мистецтва - підтримати, розвинути все найкраще в ній", - стверджує М. Бежар [6; c. 49, 50].
Природно, що балетмейстер "відчуває зростаючу потребу у танцівниках, котрі більше, ніж просто танцівники". Школа для виховання подібних артистів - "Мудра" - була створена ним ще у Брюсселі в 1970 році. "У ній, - пояснював Бежар, - ми прагнемо формувати універсального актора, здатного висловити себе через голос, рух, через все тіло. У "Мудрі" я не силкуюсь примусити молодих людей думати, діяти та реагувати, як я. Навпаки, я намагаюсь примусити їх робити так, як це притаманно саме їм".
З початком праці у Лозанні (1987) Бежар теж відкрив свою школу-студію (1992). Проте, дещо змінивши її назву ("Рудра" - одне з імен бога Шиви), залишився вірним своїм специфічним вимогам до абітурієнтів. Набір до "Рудри" здійснює сам Бежар. До уваги він бере перш за все не фізичні дані, а пластичну обдарованість, оригінальність мислення. Класичний танець в "Рудрі" - не основна дисципліна, а один із прийомів пластичного тренування. Завдяки сучасним екзерсісам "рудрівці" багато що можуть розповісти мовою пластики. До того ж їх навчають сценічній мові, вокалу, військовому мистецтву "кондо".
Притягальна магія імені Бежара та відблиск його надзвичайно талановитих і популярних творів минулих років підігрівають інтерес до нових опусів митця, чого не можна сказати про Р. Петі. Р. Петі зараз експлуатує досягнуте, повторює найбільш вдалі постановки попередніх років. А його спроба влаштувати власну школу в Марселі потерпіла фіаско через відсутність провідної виховної ідеї.
Залишаються також привабливими його незмінні філософські погляди та оптимістична концепція розвитку світової цивілізації. "Ми живемо, - говорить Бежар, - у важку, можливо, навіть критичну епоху розвитку людства. Я не провісник, проте знаю, що майбутнє буде таким, яким ми захочемо його зробити. Я вважаю, що завжди треба вірити та битися. Не задля того, щоб знищити інших, а щоб зберегти те, у що віриш" [1; c. 5].
1 Запис зустрічі з Р. Петі 17.09.2001 в Центральному будинку актора (Москва).
Loading...

 
 

Цікаве