WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Монументально-декоративне мистецтво України другої половини ХХ століття - Реферат

Монументально-декоративне мистецтво України другої половини ХХ століття - Реферат

"станковізацію".
З цими ж тенденціями було пов'язане винайдення нових технік, технологій, навіть видів монументально-декоративного мистецтва. Серед них - мозаїчний рельєф (бетонний об'єм, вкритий дрібно модульною мозаїкою), що вперше застосований у кінці 1960-х років у творах І. Литовченка та В. Прядки. Одним з перших у цьому плані стало їхнє панно "Земля Донецька" на одному з житлових будинків у Донецьку (1967), що мало ще певний експериментальний характер. У 1970 р. вони створюють мозаїчний рельєф "Сонце любові" на фасаді Палацу одруження в м. Олександрії Кіровоградської області (архітектори М. Бурганов, Ю. Хорхот), який став етапним для українського стінопису. У його основу було покладене творче осмислення символів народного мистецтва, нове для того часу лірико-епічне тлумачення монументального образу. Новими були й принципи включення твору в архітектуру: протиставлення її стандартному об'єму живої пластичної форми, що повністю змінювала зовнішній вигляд споруди. Цей же підхід розвивають вони і в мозаїчному рельєфі "Робітничий марш" на фасаді будинку тресту "Ворошиловградвугілля" у Ворошиловграді (тепер - Луганську, 1972), де у сконцентрованій алегоричній формі була представлена історія Донеччини.
Мозаїчний рельєф став дуже популярним в українському стінописі, протягом даного періоду до нього зверталося багато художників. Серед кращих творів можна згадати композицію "ХХ століття" В. Бовкуна на фасаді Інституту комунальної гігієни в Києві (1980). Багато й послідовно працював у мозаїчному рельєфі Е. Катков, використовуючи його для створення своєрідної "живописної скульптури". Помітними в художній практиці того часу стали його оформлення фасадів та площі перед Будинком зв'язку в Сумах (1977-1979), живописно-скульптурні твори для дніпропетровського спортивного комплексу "Метеор" (1985, за участю архітекторів Ю. Худякова та В. Суторгіна), композиція "Біла квітка" на фасаді Будинку культури с. Калинівки Київської області (1985, архітектори І. Пономарьов, М. Гаткер) та ін.
Багато робіт у цей час створюється в різних видах рельєфу, набувають поширення композиції з металу, дерева, кераміки. Серед них слід згадати великі за розміром рельєфи з каменю на фасадах нового корпусу Київського державного університету (1982, В. Григоров, М. Малишко, В. Прядка), металопластику П. Грейсера в спортивному комплексі "Дружба" в Сімферополі (1987).
Таким чином, у даний період монументально-декоративне мистецтво виходить за межі традиційного стінопису, розширює свої видові межі, об'єднуючи всі твори, які призначалися для конкретного архітектурного простору.
Помітною тенденцією часу ставало включення монументальних творів в оформлення містобудівних комплексів та міських магістралей. Серед кращих з них - мозаїчний цикл І. Перової по вул. Серафимовича в Києві (1968-1970) за мотивами народного мистецтва, мозаїки А. Гайдамаки та Л. Міщенко на бульварі Лесі Українки в Києві (1968-1970), що суцільною декоративною смугою окреслювали цілий квартал, розміщені на фасадах перших поверхів житлових будинків. Значна роль у містобудівному просторі призначалася і мозаїчним панно по проспекту Перемоги в Києві. Розпочаті ще в 1967 р., дві з них - "Симфонія праці" (В. Ламах, Е. Катков) та "На захист миру" (І.Литовченко, В. Прядка) несли всі ознаки "стилю 1960-х" - плакатність вирішення теми, відкритий громадський пафос, площинність декоративного вирішення, потім роботи були припинені і відновлені лише в 1980 р., коли художники виконали ще чотири геральдичні композиції, в яких використали вже інші - суто орнаментальні мотиви.
У кінці 1960-х - на початку 1970-х років розміщення монументальних панно на торцях багатоповерхових будинків стало настільки поширеним, що навіть дозволило говорити про "торцизм" у стінопису. Але цей принцип не дав позитивних художніх результатів.
Відбуваються спроби урізноманітнити за допомогою монументально-декоративних творів оформлення окремих житлових комплексів. Прикладом можуть служити кілька київських мікрорайонів, серед них житловий мікрорайон біля станції метро "Чернігівська", де вздовж вулиць, на будинках побутового призначення розміщені були мозаїки Ф. Тетянича (1976) і М. Стороженка (1977-1978), а в центрі забудови - оригінальне на той час за своїм декоративним рішенням шкільне містечко, прикрашене композиціями з металу (Ю. Улитько, архітектори В. Ведерніков, А. Сніцарєв, Л. Лапшин та ін., 1974) 6. Можна згадати також оформлення мікрорайону Виноградар (архітектор Е. Більський), яке складалося з різноманітних декоративних творів (скульптури "Пісня" Л. Муравіної, "Білосніжка та сім гномів" В. Шатух, "Пташиний двір" О. Міловзорова, мозаїчне панно "Давньоруські музики" О. Мельника).
Інший підхід до художнього осмислення містобудівного простору був покладений І. Литовченком в основу монументально-декоративного оформлення м. Прип'яті Чорнобильської АЕС (1973-1981). Втрачені назавжди, ці твори зайняли виняткове місце в історії українського мистецтва, стали етапними в його розвитку. Місто Прип'ять було забудоване типовими функціональними спорудами, мало стандартне на той час планування, якому близькість до живописної річки та густі зелені насадження надавали індивідуальних рис. На цьому тлі художник розгорнув свій авторський сценарій, що був співзвучним не стільки архітектурі, скільки середовищу, яке він прагнув створити. Його основою стало осмислення образу міста науково-технічного прогресу, міста "мирного атома". І тут творче бачення митця виявилося пророчим - сповнені глибокого драматизму, напруження, сконцентрованої енергії, мозаїки в Прип'яті наче попереджали про ту небезпеку, яку несе в собі беззастережне захоплення науково-технічними досягненнями. У композиціях не було поширених тоді алегоричних атрибутів сучасної індустрії, тема прогресу вирішувалася іншими засобами: у ній художника цікавили насамперед етичні, духовні аспекти. Він звернувся до традиційних образів-символів, намагаючись представити діяльність сучасників в її історичному, загальнолюдському плані. "До світла", "Світанок", "Створення", "Музика", "Енергія" були проникнуті глибоким філософським звучанням, викликали роздуми узагальнюючого характеру. Так, у композиції "До світла" із сильної, змальованої у складному напруженому русі фігури Прометея наче виливалися сонячні промені, до яких тягнулися людські постаті. Творча діяльність трактувалася художником як активна дієва сила, що може і будувати, і руйнувати, і лякати, і притягувати. Образ Прометея став основою і великого гобелена, що був розміщений у конференц-залі АЕС. Його драматична композиція, саме зображення людської фігури у складному ракурсі надавали образу неоднозначного звучання.
Конфліктність, протиставлення складали основу зв'язку творів з архітектурою. Міцні маси та об'єми (композиції були виконані в техніці бетонного рельєфу з мозаїчним покриттям) наче долали поверхню стіни, округлі органічні рухливі форми контрастували з геометричною чіткістюзабудови, надаючи простору напруження, відчуття живої пульсації. Новаторськими для вітчизняного стінопису були нефігуративні композиції
Loading...

 
 

Цікаве