WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Мальований гончарний посуд XVII ст. з Опішного та Чернечого яру - Реферат

Мальований гончарний посуд XVII ст. з Опішного та Чернечого яру - Реферат

матеріалу.
Два однотипні фрагменти шийок глечиків невідомої форми входять до цієї ж групи кераміки. Вони розписані широкими тьмяно-оранжевими смугами: від горизонтальної, нанесеної нижче вінець, вниз відходять вертикальні, між ними - паралельно-брунатні тонкі хвилясті лінії.
Питання про місце виробництва мальованого посуду описаного типу, найвірогідніше, можна вирішити на користь Опішного. Даних про існування гончарного виробництва в монастирі в Чернечому Ярі не знайдено. До того ж, посуд з монастиря та Опішного явно вироблявся в одному осередку. Утім, майстри могли переселятись до сусідніх населених пунктів і там працювати, що не суперечить висновку про опішнянське походження описаного посуду. Опішнянські миски (фраґменти) були знайдені в горні двоярусного типу, підпрямокутному в плані, тобто в такому, в яких звичайно випалювались миски. Можна припустити, що вони й були виготовлені в цьому ж горні, але ці фрагменти не є залишками бракованого посуду: готовий високоякісний посуд (розписаний та випалений) навряд чи міг опинитись серед браку. Серед фрагментів не вдалося зібрати повних форм. Можливо, черепки були використані пізніше, для полагодження горна. Отже, точне датування опішнянського горна залишається неясним, хоч воно не могло бути побудовано набагато пізніше, адже посуд описаного типу ще був під рукою.
Відносно датування самого посуду. Здійснити його допомагають знахідки, зроблені І. А. Післарієм та О. М. Загребельним під час археологічних досліджень Києво-Печерської лаври та прилеглого до неї Печерського містечка, проведених у 1980-х роках. Дуже близькі до опішнянських та чернечо-ярівських фрагменти мисок, келихів, глечиків археологами датуються серединою - другою половиною ХVІІ ст. Очевидно, у цей час в Опішному вже існувало гончарне виробництво високого рівня. У середині ХVІІ ст. Опішне входило до числа полкових сотенних містечок. У ХVIII ст. тут існував гончарний цех.
Характерним для посуду ХVIII ст. є гранчасто зрізаний утор. Але він трапляється не завжди, до того ж, має місце й набагато пізніше. Так, з Чернечого Яру походить фрагмент денця миски - полив'яної, з глини цеглястого кольору, з фляндрованою смугою із зеленої, білої та коричневої барв, який можнапродатувати часом не пізніше середини XIX ст.
Подібними до опішнянських та чернечо-ярівських є фрагменти мисок з Середнього Подніпров'я (Переяслав-Хмельницький, Біла Церква), опубліковані О. С. Данченко. Дослідниця датує білоцерківські миски початком ХVІІІ ст.. Розпис на берегах фрагмента полумиска з Білої Церкви за композицією близький до орнаменту з пальметами на фрагменті миски з Чернечого Яру. Однак, на білоцерківському полумиску розпис доповнено зеленою поливою, що ускладнює його гаму. Композиція на берегах переяслав-хмельницького полумиска - теж варіант композиції з пальметами, але дещо спрощений. Є й інші спільні елементи розписів мисок з Полтавщини та Середнього Подніпров'я: паски з паралельних смужок на стінках, зірчаста квітка в центрі композиції, крапкове заповнення елементів орнаменту, кольорова гама. За цим можна зробити висновок про єдність стилю кераміки розгляданого виду на Полтавщині та в Середньому Подніпров'ї в ХVІІ ст. та наявність місцевих шкіл розпису. Розглянуті зразки говорять і про існування спільного прототипу, генетично пов'язаного з давньою традицією, що десь сягав античної вазописної орнаментики. Можливо, вона збереглася на землях, з півдня суміжних зі східнослов'янською територією.
О.С. Данченко наводить аналогії одному з мотивів (на переяслав-хмельницькому полумиску) в кераміці Херсонеса ХІІІ-ХІV ст. О. Л. Якобсон вказує на велике значення східної (малоазійської та особливо закавказької) традиції для складення стилю поліхромної полив'яної кераміки Таврики XIІІ ст. - часу, коли візантійські впливи в кераміці Північного Причорномор'я практично перериваються9. Однак на мисках ХІІ ст. ми бачимо не таврійські аналогії, а виразні паралелі з давньогрецькою вазописною орнаментикою.
Це, по-перше, уже згаданий фриз з пальметами на фрагментах полумисків з смт. Опішного та Чернечого Яру. Другим, характерним для вазописного орнаменту елементом, є дві паралельні риски, що перетинають внизу загострене закінчення віялоподібного елемента в композиції з двома паралельними пальметами на мисці з опішнянського горна. Досить часто в східногрецькому вазописі, що поширювався й у Північне Причорномор'я можна бачити крапкове заповнення елементів орнаменту, горизонтальні риски на стрічкових вушках келишків, лусковидний узор.
Отже, давньогрецька вазописна орнаментика на землях України залишила певну спадщину, яка могла зберегтись на території Північного Причорномор'я, або близьких до нього землях. Адже керамічний посуд з орнаментами, елементи якого тут згадані, був широко відомий в давньогрецький час на цій території. Автором в цілому встановлено, що спадщина античного гончарства зберігається в народному гончарстві України XIX-XX ст. Шляхи її збереження, передачі традицій в добу середньовіччя потребують спеціального дослідження.
Зразки мальованого посуду ХVІІ ст. з смт. Опішного та Чернечого Яру являють нам високу якість гончарної роботи, досконалість форм, багатство та складність розпису. Такий посуд, очевидно, виготовлявся в районі Опішного масово. Він був звичним для монастирського побуту. У цілому розглянутий посуд є цікавою пам'яткою вжиткового мистецтва доби українського бароко, яка відбиває також естетичні риси свого часу і давні класичні традиції. Подальше дослідження та розшуки пам'яток кераміки ХVІІ ст. в Опішному та його окрузі, можна сподіватись, дадуть нам більш широкі відомості про минуле цього визначного гончарного осередку України.
Варто зауважити, що розглянуті та подібні їм матеріали можуть стати в пригоді художникам, що прагнуть відновити та збагатити стародавньою традицією мистецтво опішнянської, а назагал української кераміки.
Loading...

 
 

Цікаве