WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Людині - про людину (Із спостережень над сучасною акторською майстерністю в Україні) - Реферат

Людині - про людину (Із спостережень над сучасною акторською майстерністю в Україні) - Реферат


Реферат на тему:
Людині - про людину
(Із спостережень над сучасною акторською майстерністю в Україні)
У 20-х рр. ХХ ст. прекрасна Єфросинія Зарницька бідкалась тим, що в театрі вітчизняному бракує актрис, які б розкривали красу української жінки, а найбільше її мужність, працьовитість, відважність у екстремальних ситуаціях1.
Юлія Ткаченко, мабуть, нині одна саме з цих інтелектуальних, велично-прекрасних актрис, які, долаючи постійно стереотипи, недоладності та прорахунки драматургії, вміють наситити будь-який сценічний образ душевними якостями, зробити одухотвореними та логічно завершеними найменші вчинки чи дії героїнь, підкреслити їх нездоланність. Актриса раз у раз проживає велике й напружене їхнє життя, особливо своїх сучасників, з таким болем та душевною мукою, що найтвердіша людина відгукується співпереживанням на радощі чи страждання її жіночих душ.
За п'ятдесят років мистецько-титанічної, справді подвижницької праці, майстриня сцени зуміла всіма часточками власного серця відчути своєрідність та неповторність жіночих душ у драмах та комедіях зарубіжних чи вітчизняних митців діалогу. У золотий фонд театральної культури ввійшли Зіна з "Патетичної сонати" М. Куліша, Мати з "Боярині" Лесі Українки, Дружина Президента з "Бунту жінок" Н. Хікмета, Інгігерда з "Ярослава Мудрого" І.Кочерги, Дівиця з п'єси "Старик" М. Горького, Аделіна з "Мата Харі" Н.Йорданова. Для кожної з них не тільки було віднайдено індивідуальне сценічне вирішення, але й чітко продумано кожне вимовлене слово, аби воно послугувалося лише правді буття. В окремих з них, скажімо, у Матері з "Боярині" Лесі Українки, актриса навмисно пом'якшувала драматизм психологічних зіткнень, які виникали в побуті і поза ним, протиставивши негараздам поступову, мудру, аналітичну розсудливість, виваженість морально-етичної першооснови будь-якої ситуації, її гуманістичну спрямованість тільки на добро. Мати так само тужить за рідною землею, як і Дочка, але, стиснувши в кулак серце, робить усе, щоб залишалася мила сторона в душі кожного з її родини. У цих ролях була підтверджена найсуттєвіша професійна ознака майстрині - вона здатна передавати внутрішній трагізм характеру, відчуття незбагненності та поворотів долі жінок у їх щоденному існуванні. Критик Ю.Шлапак справедливо відзначав, що "інтонаційно багатий, рідкісного тембру голос образу" полонить не тільки режисера, але й кожного, хто дивиться виставу з її участю.
Уже з п'ятдесятих років ХХ віку Ю.Ткаченко була в числі кращих вітчизняних майстрів перевтілення, здатних інтерпретувати трагедійні образи, - і таких виконавців на терені Європи завжди нараховується небагато. Нині, у ХХІ ст., вони також рідкість на сцені.
Зрештою, актриса постійно розглядає у своїх ролях у першу чергу моральні вузли взаємодії героїні з найрізноманітнішим навколишнім оточенням, соціальним середовищем та загальним суспільним розвитком доби. Тому-то створений нею будь-який жіночий обрис душі по-мистецькому узагальнено стилізований настільки, щоб за чітко прокресленою структурою його не пропав ясний життєвий зміст, відчуття героїнею реальної дійсності.
У такій послідовній достовірності та переконливості виструнчуються та залишаються в золотому фонді українського театру неперевершено точні образи - Клавдії з "Солдатської вдови" М. Анкілова, Касандри з однойменної трагедії Лесі Українки, Олени Карпівни з "Гріха" В. Винниченка, Пашки з "Не судилося" М. Старицького. Скупими, лапідарно чистими та дуже точними зображально-виражальними штрихами чи засобами актриса передавала їхню, перш за все, могутню внутрішню силу. Ні мелодраматичних, ні трагедійних, ні будь-яких інших ефектів - тільки чітко поставлене і виголошене слово, винятково гранична пластичність тіла, рух, крок, певна деталь одягу - і як наслідок - ціла гама неповторних індивідуальних рис, у яких домінантним виступало висвітлення й окреслення доброти та людяності, чесність перед людьми й самим собою. А образи ці складні, несуть у собі певні кодові шифри і відкрити їх вдається далеко не всім сучасним актрисам.
Критика та історики театру впродовж її півстолітньої праці у світлі рампи не завжди вміли побачити актрису у всій її зірковій яскравості, величній простоті, іноді навмисно замовчували створені самобутні і несхожі між собою різнохарактерні неповторні драматичні постаті - маю на увазі Антігону з однойменної трагедії Софокла і Клер Цеханесян з "Візиту старої дами" Ф.Дюренмата. А в основі обох створених характерів наріжним каменем стало дуже вияскравлене свободолюбство, незалежність, уміння чесно відстояти свою гідність у найважчих, екстремально-невідворотних ситуаціях чи подіях. Перша знала і передбачувала власну загибель, але не зрадила жодним ідеалам життя - і цим піднесла грекиню на п'єдестал невмирущої слави, а друга, аби помститися за наругу, вчинену над нею в ранній молодості, у зрілому ж віці пожертвувала всім власним скарбом, мільйонами, добром, аби відомстити за нанесений в юнацтві біль. Тут основа - око за око, зуб за зуб. Але стара мільйонерша ще й типізувала світ зиску, нищення ним світлих ліній у людині. І це було страшно, коли гнів брав верх.
Створений нею образ Антігони одержав високу похвалу з уст відомої світової трагедійної актриси - грекині Аспазії Папатанасіу, про нього писали в Болгарії і Польщі.
Нездатною піти на компроміси або поступитися власною честю виступала душевно стійка у своїх повсякденних ділах уся від землі Уляна, і той, хто бачив виконавицю (а вона грала її небагато) у комедії "Фараони" О. Коломійця, то неминуче відзначав, що саме актриса раз у раз піднімалася над текстовою частиною ролі всією своєю аналітично-художньою мудрістю, умінням вияскравити трудівницю поля в усіх її естетично ключових моментах, а найбільше саме в нездатності відступити перед неправдою, фальшю чи брехнею, і водночас це було феєрично реалістично, хоч і в'їдливо комедійно, і воднораз нищівно жорстоко стосовно ледарів та волоцюг, яких і понині не бракує.
В отакому контрастному ракурсі окреслювалася й Галина із драми "Золоте листя" В. Собка, вона вся у сутичках з щоденною несправедливістю, у битві за чистий побут і гарне
Loading...

 
 

Цікаве