WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → До питання атрибуції Бушанського наскельного рельєфу - Реферат

До питання атрибуції Бушанського наскельного рельєфу - Реферат

Русі. Таке саме призначення за нею визнавав і О. Формозов, щоправда, датував її - судячи за контекстом його публікації - вже першої чвертю XVI ст. І. Винокур у останніх своїх публікаціях запропонував доволі складну історичну версію щодо призначення таблиці. На його переконання, творці монументального рельєфу - носії черняхівської культури (періоду IV - початку V ст.), зображаючи в центральній частині композиції "прямокутник у рамці", мислили його символ засіяного поля й лише значно пізніше, десь у ХІ-ХІІІ ст., на внутрішньому полі цього знака було викарбовано пояснювальний напис, що стосувався історичних осіб IX-X ст., тобто первісний символічний знак прибрав функцію таблиці інскрипційної.
Ототожнюючи рельєфну обрамлену таблицю з давнім язичницьким символом "засіяного поля", І. Винокур спирався на історико-семіотичні студії Б. Рибакова. Одначе в роботі останнього автора мовиться про символ виїмково у вигляді ромба чи квадрата, до того ж такий, внутрішнє поле якого поділене всередині на чотири однакові частини-ділянки із цятками-кружальцями в центрі кожної з них. Б. Рибаков називає такий геометричний знак "ромбо-цятковим узором", А. Амброз - "шашковим ромбом". Нічого подібного немає на бушанській скульптурі: обрамлена таблиця тут має форму чотирикутника, внутрішнє поле якої без будь-якого додаткового поділу (чи слідів від нього). Щоправда, керуючись логікою міркувань І. Винокура, можна передбачати заміну внутрішніх деталей символу пізнішим написом. Та натурні спостереження не допускають такої гадки. Як уже відзначалося попереду, висота рельєфу площини, оточеної рамкою, збігається, чи майже збігається, з висотою плескатого рельєфу сусідньої фігурки півня, водночас вона помітно більша за висоту рельєфу скругленого профілю самої рамки й сусідніх кінців відростків ріг оленя. Доречно зазначити тут також однаковий рівень усієї поверхні таблиці. Такі факти недвозначно свідчать на користь відповідності первісних формальних характеристик аналізованої обрамленої таблиці до характеристик його нинішніх (зрозуміло, без врахувань деяких втрат від корозії й фізичних пошкоджень), а отже, й на користь первісності самого напису в рамці, спростовуючи водночас історичне тлумачення І. Винокура.
Щодо зближення бушанської рельєфної таблиці з античним титулом, запропонованого Д. Айналовим, то воно має, безсумнівно, певну підставовість. Культура античних народів відзначалася розвинутою епіграфікою, при цьому саме написи римські - на відміну від грецьких - часто (якщо не переважно) обрамлялися рамками, які в більшості своїй були чотирикутними й рельєфними. Тут можна згадати, скажімо, титули римських надгробків, саркофагів, вотивних стел, тріумфальних арок та колон, зокрема монументальний напис у рамці з чільної сторони основи колони Траяна. На рівні загальної функції й зовнішньо формальної структури (загальної схеми, обрису) порівнювані явища дійсно подібні між собою. Проте перегляд значної кількості різноманітних зразків обрамлень античних титулів не виявив серед них не те що тотожних, а навіть достатньо близьких відповідників бушанській таблиці інскрипційної (за профілем рельєфу як самого обрамлення, так і внутрішнього поля).
Прикметними рисами останньої є напів-округле (валкоподібне) рельєфне обрамлення й випнута (навіть трохи вище за саме обрамлення) площина внутрішнього поля. Натомість обрамлення-рамки епіграфічних написів римського часу мають, як правило, більш чи менш складніше перспективне профілювання. Серед периферійних творів пізньої античності (які найбільш привертають увагу в руслі нашої теми) трапляються подекуди титули з обрамленням і порівняно простих профілів, одначе всі доступні, принаймні на сьогодні, зразки мають рельєфний вугласто-плескатий або круглясто контррельєфний вигляд, як от титул на стелі XIV легіону з різьбленим морським козерогом (початок ІІ ст., Сьонь, Угорщина), чи титул вотивного рельєфу Юпітера Доліхенського (кінець ІІІ ст., Сьонь, Угорщина). Що стосується внутрішнього поля з текстом, то в римських титулів воно, як правило, заглиблене стосовно верхньої площини рельєфу самої зовнішньої рамки (принаймні це прикметно для всіх зразків, що були обстежені). За приклад може правити титул початку ІІІ ст. з Пороліссуме (Румунія). Лише в спрощених зразках оформлення титулу, коли рамку не виділяли рельєфно, а прокреслювали двома паралельними ритованими лініями, поле з текстом не заглиблювалося. Подібний випадок демонструє, зокрема, надгробна стела легіонера І ст. н. е. з Калькштейна (Німеччина). Урешті, серед пам'яток античності лише подекуди можна спостерегти й подібний до бушанської скульптури композиційний уклад титулу в загальній структурі сюжетного багатофігурного зображення, як то в нижній частині надгробка родини Лонгідєнус із зображенням будівничого корабля (пізньоримський час, Равена). У переважній же більшості випадків титул не вводився до фігуративної композиції як такої. Якщо його й різьбили на видному, центральному місці поміж рельєфних зображень, то переважно відділяючи від них додатковими рельєфними рамками, тобто титул мислився окремішньо. Подібне можна бачити на тріумфальних арках, на чільному боці постаменту колони Траяна, на чільних сторонах деяких пізньоримських саркофагів. Беручи до уваги всі названі застереження, відзначену подібність між порівнюваними явищами слід, певно, характеризувати як подібність загальнотипологічного рівня. Це тим реальніше, що історико-порівняльний аналіз іконографії бушанського наскельного зображення виводить нас (всупереч твердженням багатьох попередніх дослідників, зосібно й Г. Вагнера, який також "відчував" у ньому впливи античності, зокрема боспорської скульптури) на значно пізніші - за період язичництва - хронологічні межі, а отже, й інші культурно-мистецькі виміри атрибуції. Томуговорити про безпосереднє "наслідування античного титулу" та ще слов'янами-язичниками в нашому випадку аж ніяк не доводиться.
Застереження щодо припущення Д. Айналова певною мірою поширюються й на версію Б. Шумиловича, згідно з якою бушанський рельєф є пам'яткою раннього християнства кінця V ст. Думка цього автора про те, що "квадратна таблиця" посередині рельєфу "узгоджується із християнською традицією роз'яснювальних написів на зображеннях", є, назагал, слушною. Але ранньохристиянська епіграфіка (як, значною мірою, й уся ранньохристиянська культура щонайменше європейських обширів) переважно взорована на пізньоантичні, насамперед ті ж таки римські зразки. Більше того, вона була породженням і невід'ємною частиною піз-ньоантичної художньої культури. Тому й більшість ранньохристиянських титулів щодо оформлення мають (як і питомо античні римські зразки) також лише загальну типологічну співмірність з бушанською обрамленою таблицею інскрипційною. Конкретними підтвердженнями цьому слугують титули на численних ранньо-християнських саркофагах, титул на уламку надгробної плити першої третини IV ст. з Іжи (Словаччина), копія кінця VI ст. пам'ятного напису папи Дамаса з римської катакомби Калікста, а також титул надгробної стели V-VI ст. з околиць Варни (Болгарія) та багато інших пам'яток. До речі, останній названий приклад хоча й не має - на відміну від багатьох інших синхронних зразків - заглибленого внутрішнього поля, чим порівняно ближчий до бушанського відповідника, одначе обрамлення його геть інакше - площинно-вугласте.
Що стосується композиційного розміщення титулів у сюжетних зображеннях, то тут відшуковується більше прикладів зовнішньої подібності. Так, на чільному боці саркофага св. Олени († 335 р., матері Констянтина Великого) з мавзолею при Via Labicana над групою воїнів-вершників видніється дві поспіль рельєфні таблиці індексові. На мозаїчних надгробках V ст. з Табаркі (Туніс) титули в обрамленні розміщено над зображеннями покійників. Подібне укладання титулу спостерігається на чільних сторонах різьблених зі слонової кістки візантійських консульських диптихів VI ст.
Ці, та їм подібні приклади співмірного до аналізованого рельєфу композиційного укладу титулу, як і деякі інші риси подібності, безумовно, заслуговують на увагу. Одначе їх самих ще не достатньо для підтвердження безпосеред-нього історико-генетичного зв'язку бушанської скульптури з ранньохристиянською культурною традицією.
Loading...

 
 

Цікаве