WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → До історії створення капели "Трембіта" - Реферат

До історії створення капели "Трембіта" - Реферат

темпераменту й запалу у виконанні і віра в красу свого ідеалу" [13, с. 566]. Таким прийшов до створення капели хор Котка.
Іще одним важливим колективом, який зумовив характер роботи капели в майбутньому був, беззаперечно, хор товариства "Львівський Боян". Це перше і найтривалішеза часом діяльності українське співацько-хорове товариство (1891 рік створення), за прикладом якого поширилася велика мережа одноіменних товариств у ряді міст України (а пізніше у Польщі і навіть у США). Ця організація ставила і з успіхом реалізувала ряд важливих для української культури завдань, визначених статутом: підтримка і розвиток українського хорового співу як аматорського, так і професійного, вітчизняної вокальної та інструментальної музики, заснування осередків музичної освіти (музично-освітніх гуртків, курсів диригентів селянських хорів та оркестрів, музичних шкіл, Вищого Музичного інституту ім. М. Лисенка, а до його організації - призначення іменних стипендій молодим талановитим українським музикантам для навчання у вищих професійних закладах Західної Європи), першовиконання творів і підтримка творчості національних композиторів. Значна частина хорових композицій ряду галицьких митців призначалась саме для "Бояна".
С. Людкевич у статті "У сорокаліття "Львівського Бояна" (1891-1931)" у газеті "Діло" чч. 51-54 1932 року [12, c. 379] писав: "Боян від самих своїх засновин до сьогодні є одиноким мішаним хором, який при всіх труднощах наших обставин та всіх своїх недостачах, постійно змагав до того, щоб поважно плекати хоровий спів і, по своїх силах, служити розвоєві нашої співочої культури. Він зосереджував у себе перед війною діяльність усіх визначніших українських композиторів, особливо хорових; для "Бояна" писали різні твори галицькі автори: Н. Вахнянин, Д. Січинський, Г. Топольницький, Ф. Колессса, пізніше - Й. Кишакевич, Cm. Людкевич і В.
Барвінський; навіть Лисенко стояв з "Львівським Бояном "у живім контакті, присилав йому рукописи своїх хорових творів та присвятив "Боянови" свій найкращий твір - ораторію "Радуйся, ниво неполитая". Частими конкурсами на хорові твори (навіть деколи на солоспіви) причинився "Львівський Боян" - при своїй фінансовій беззасібности! - до збагачення нашої музичної літератури в далеко більшій мірі, ніж усі наші музичні товариства".
Важливими громадськими завданнями були також організація тематичних і моно-графічних концертів, програм, присвячених визначним національним річницям та урочистим подіям (наприклад, присвячених Т. Шевченку, митрополитові А. Шептицькому, творчості М. Лисенка, О. Нижанківського, М. Вербицького, Д. Бортнянського, 100-річчю першого українського хору в Галичині у Перемишлі в 1929 році тощо), популяризація творів європейської хорової літератури. Окрім концертної, товариство займалося видавничою діяльністю. Воно давало можливість авторам (зокрема, В. Матюку, І. Воробкевичу, Д. Січинському, М. Вербицькому, Я. Ярославенку) публікувати свої твори, а аматорським хорам збагачувати репертуар. Ця серія мала назву "Музична бібліотека", а нотне видавництво іменувалося "Підручна бібіліотека "Львівського Бояна". При "Бояні" була створена велика бібліотека друкованих нотних видань та рукописів українських авторів, переважно хорових партитур, що включала півтори тисячі примірників (її пізніше успадкувала капела). А щоби стимулювати авторів до творчої активності, товариство періодично організовувало конкурси на найкращий хоровий, вокальний та інструментальний твір. Окрім нотних збірок, товариство видало ряд українських музичних журналів і часописів, серед яких: "Музичний листок", "Артистичний вісник", "Вісті з України". Товариство провадило ще й музично-етнографічну діяльність, збирання фольклору, а в одному зі своїх приміщень мало музей українських народних інструментів, що експонувалися у 1894 році на Крайовій виставці у Львові. Тому як констатація факту, без будь-яких перебільшень, звучать слова С. Людкевича у вищенаведеній статті до ювілею Товариства: "Історія товариства "Львівський Боян" - це щось трохи більше, ніж історія одного тільки співочого гуртка; це, без прибільшення, один з головних шматків історії починів нашої музичної культури на Галицькій Україні" [12, с. 379].
30-ті роки для "Львівського Бояна" - період підйому, активізації, особливо в час підготовки ювілейних акцій. Саме тоді (з 1931 по 1933 роки) до керівництва хором Товариства приступив М. Колесса - молодий, діяльний диригент з прогресивними поглядами і творчими установками, завдяки якому зросла виконавська майстерність колективу, збагатився репертуар. На жаль, архіви товариства "Боян" тридцятих років безслідно зникли.
Таким постає хор "Львівського Бояна" до організації "Трембіти". Звернемо увагу й на те, що найбільша за кількістю частина виконавців новоствореної капели - це учасники хору "Львівського Бояна".
Третім колективом, що увійшов до складу капели, був "Студіо-хор" ("Український студіо-хор") при СУПроМі (повна назва - Спілка українських професійних музик у Львові). Діяльність СУПроМу, незважаючи на короткий час існування (всього п'ять років) у непростих суспільно-історичних умовах, серйозна і багатогранна: композиторська творчість у найсучасніших "модерністичних" техніках, співзвучних з тогочасними європейськими мистецькими процесами, виконавство (переважно вокальне, фортепіанне і хорове), фольклористична, науково-педагогічна і видавнича, широка громадська діяльність, співпраця з іншими мистецькими товариствами та інституціями. Як і "Боян", але з вищим рівнем професійності, об'єднання організовувало конкурси виконавців-співаків та надавало стипендії молодим музикантам для здобування освіти у музичних закладах Європи. Хор при цій інституції був організований 1937 року М. Колессою - майбутнім фундатором сучасної львівської диригентської школи, а тоді - випускником віденської музичної школи, Краківського та Празького Карлова університету і консерваторії (у З. Неєдли та В. Новака). Новостворений камерний хор (18 осіб), що проіснував два роки, складався зі студентів та випускників консерваторії, котрі відрізнялися прекрасними голосовими даними, доброю професійною підготовкою і, відповідно, високими виконавськими можливостями, що було прекрасним потенціалом для реалізації творчих задумів галицьких професійних композиторів. Як і хор Котка, цей колектив функціонував на засадах кооперативу. Репертуар його включав українську класику, фольклорні обробки та нові для галицького слухача твори Л. Ревуцького, П. Козицького, М. Вериківського. Окрім цього, хор виступав по радіо, брав участь у театральних постановках ("Вечорниці" П. Ніщинського та "Ноктюрн" М. Лисенка в оперному театрі, 4 квітня 1937 року.)
Ось такі колективи склали основу хорової капели, які привнесли певну хорову виконавську традицію, професіоналізм, активну громадську позицію, досвід сценічної і організаційної роботи, а також
Loading...

 
 

Цікаве