WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Дарохранильний священний посуд - Реферат

Дарохранильний священний посуд - Реферат

Бердников: "...золотий або срібний голуб висів на ланцюжках під склепінням киворія над престолом, символізуючи освячення Євхаристії Святим Духом...".
На це вказують також інші дослідники Літургії Церкви та християнських старожитностей. Зокрема, А. Петровський, вказуючи на переміщення фігурки голуба із середини вежеподібних дарохранильниць на їх завершення, стверджує, що вона поступово втрачає своє первісне значення, так як Святі Дари вкладаються не в нього, а всередину вежечки, яка відтепер служить даро-хранильницею. Підтвердженням цього є вежеподібні, у більшості триярусні дарохранильниці із роміщеною під її "піднебессям" маленької гробнички. З-під киворія, яким завершується верхній ярус, наприклад, барокової дзвіничкоподібної дарохранильниці, що експонувалася на виставці чотирнадцятого археологічного з'їзду в Чернігові, над Господнім Гробом звисає маленька фігурка "Священного Голуба". Однак Небесний Хліб відтепер зберігається не в пустотілій фігурці голуба, а в маленькому кивотику або чашевидній пушці-потирі, захованих в нижньому скринеподібному ярусі архітектонічної споруди. Таким чином, фігурка голуба у вежеподібних дарохранильницях, починаючи з другої половини ХVІІ ст., не є безпосереднім сховищем, а лише символізує присутність у них Вічноживого Бога під виглядом Ранішеосвяченого Агнця. Велику роль у цьому формотворчому процесі відіграло, очевидно, православне трактування іманації Святого Духа від Бога Отця на Єдинородного Сина Господнього.
Отже, досліджуючи основні типи дарохранильного посуду, ми виявили, що в українських храмах упродовж століть застосовувались для цього різні за тектонікою і декором релікварії. Однак, зважаючи на довготривалі не тільки державні (між Київською Руссю і Візантійською імперією), а й церковно-адміністративні стосунки Київської митрополії з Царгородською патріархією, можемо стверджувати, що одним з найраніших типів дарохранильниць, які застосовувались у давньоукраїнських храмах протягом XII - першої половини XIII ст., а то й раніше, були золоті, срібні, або мідні з позолотою, часто оздоблені коштовними каменями та кольоровими емалями пустотілі фігурки голубів. Вірогідно, що згодом "Золоті Голуби", подібно як у Великій Софії Константинопольській, "коронуються" дорогоцінними"князівськими" (офіруваними, за прикладом візантійських імператорів, можновладцями) та менш коштовними вінками.
Водночас на підставі графічних і речових пам'яток та порівняльного аналізу з чужоземними творами сакральної ангіопластики та художньої оцінки, здійсненої спеціалістами в монографічних дослідженнях, ми дійшли висновку, що у формуванні цього типу дарохранильниць Княжої доби спостерігається значний вплив західноєвропейської сакральної металопластики та засобів її вираження. Імовірно, що саме під впливом західноєвропейської ангіопластики, а також римо-католицької традиції, яка меншою чи більшою мірою мала місце практично впродовж усього розвитку Української Церкви, "Євхаристійних Голубів" розміщують у кліткоподібні "перистерії", додатково завішуючи пеленами. У такому вигляді, тобто в перистеріях з наметовим або банеподібним дахом, що завершувався кільцем для завішування, їх також розміщували високо під напрестольними киворіями.
Однак згодом, всупереч римо-католицькій традиції, "Євхаристійних Голубів", можливо, за настановами митрополита Кипріяна, ("свідченням" чого є мініатюра "Київського Псалтиря", списаного під його наглядом або й самим владикою), рекомендують облагороджувати "Золотими Вінками". Очевидно, цим підкреслювалась візантійсько-православна обрядовість літургії Ранішеосвячених Дарів за Новоєрусалимським богослужбовим статутом (уставом), запровадженим митрополитом у київськоруських храмах на зламі ХІV-ХV століть. Одночасно це повинно було вказувати на "живий" зв'язок Київської митрополії з матір'ю всіх Церков - Єрусалимським Престолом, тобто підкреслювати її канонічність.
Отже, досліджуючи генезис дарохранильнильного посуду та появу "Золотих Голубів" у літургійно-храмовому просторі, ми виявили, що підґрунтям для цього послужило започатковане ранньохристиянською традицією символічно-алегоричне тлумачення образу Святого Духа - однієї з Іпостасей Господа в Єдиносущій Трійці. Богослужбовим (літургійно-обрядовим) підґрунтям запровадження цього типу євхаристійного посуду для зберігання запасних Святих Дарів послужила превентивна епіклеза, яку ще називають проскомидійною молитвою.
Поступово, утверджені Отцями Церкви та розвинені Учителями Церкви патристичної доби дарохранильниці у вигляді пустотілих "Євхаристійних Голубів" набувають значного поширення у храмах як візантійсько-православної, так і римо-католицької Церков. Таке довготривале і майже повсемісне застосування "Золотих Голубів" у храмах Вселенської Церкви вказують на глибоке ідеологічне підґрунтя, оперте на символічно-алегоричну концепцію Божественної Літургії, розвинену послідовниками "Містичної теорії" у ХІV-ХV століттях. Це дає підстави стверджувати, що дослідження художніх особливостей, зокрема тектоніки і декору дарохранильного посуду, як і священних дискосів, потирів та інших євхаристійних атрибутів нерозривно зв'язано із символічно-алегоричним трактуванням окремих чинів Служби Божої на кожному з етапів розвитку літургійної обрядовості. Водночас їх художні особливості, зокрема технологія виготовлення, тектоніка, пластика, як і декор, розвивалися в загальному руслі з формотворчими засобами великих митецьких стилів, переосмислених на ґрунті місцевих традицій.
Однак з рефорою православної літургії (середина ХVІІ ст.), що спричиняється до новітнього символічного трактування окремих чинів Божественної Літургії, передовсім євхаристійного канону, "Золоті Голуби" перестають служити "одягом" Тіла Христового, тобто дарохранильним посудом для Ранішеосвяченого Агнця. Відтепер фігурка голуба набуває символічно-догматичного трактування образу. У творах сакральної металопластики, передовсім на дарохранильних кивотах, вона символізує зішестя Святого Духа на проскомидійні Дари. У вигляді мініатюрних фігурок, що розміщуються, як правило, над "гробничками" з Ранішеосвяченим Небесним Брашном, вони з літургійно-обрядового стають доктринальним образом Святого Духа, що сходить від Бога Отця на Сина Господнього, відданого в жертву за спокуту людських провин. Підсиленням цієї догми служать слова Івана Хрестителя: "Се Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу", що супроводжують символічно-алегоричний сюжет "Різдва Христового" на дискосах, на яких освячується Небесний Хліб.
Loading...

 
 

Цікаве