WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Дарохранильний священний посуд - Реферат

Дарохранильний священний посуд - Реферат

старозаповітній екзегетиці.
Речових пам'яток та конкретних писемних згадок про дарохранильний священний посуд, що застосовувався для зберігання Ранішеосвячених Дарів у найдавніших, гіпотетично існуючих українсько-руських храмах, не збереглося.
Найімовірніше, що дарохранильниці у християнських святинях за часів Кия (кінець VI - початок VII ст.) і Бравліна (друга пол. VIІ - VIIІ ст.)28, в Аскольдовій церкві св. Іллі, а також у збудованих княгинею Ольгою храмах й, зокрема, у дерев'яній Софії Київській тощо, за ранньохристиянською традицією (охороняти Святі Дари від іновірців та язичників) могли переховуватись поза межами святинь або ж у спеціальних закритих приміщеннях, так званих пастофоріях (посудосховищах, посудохоронильницях - від старосл. "със дохранительница", с дохранило, "със дохранилница")". Так, у "Служебнику" преп. Варлама (ХІІ ст.), зокрема, вказується: "Во съсоудохранильнициди...конъ хотА рhзати проскоуроу, прhхртить тришьдr ножемь".
Вірогідно також, що дарохранильниці зі Святими Дарами могли зберігатись і у вівтарях під Великими Жертовниками, що, за "символічно-містичною концепцією Служби Божої", викладеною у "Містичній теоріїї" св. Германа (перша пол. VIII ст.), яку прописують також Псевдо-Герману (ХІІІ ст.), ототожнювався з Гробом Господнім. Вони могли виготовлятися у вигляді маленьких саркофагів, що за тектонікою нагадували гроби ранньохристиянських великомучеників чи подібних до старозаповітного кивоту скринькоподібних релікваріїв тощо.
Однак, зважаючи на досить давні та багатосторонні зносини Київської Русі з Візантійською імперією, відтак Київської митрополії з Царгородською Церквою, можна припустити, що одним з найдавніших типів, принесених та згодом поширених у давньоукраїнських храмах, як і в костьолах Римокатолицької Церкви, були дарохранильниці у вигляді пустотілої фігурки "Золотого Голуба". Писемним підтвердженням цього є рукописний список "Майської служебної мінеї" (ХІ ст.), у якій поряд із скринею згадується свята голубка: "Стжю та голоубицоу... и пресвъетълоу скриню".
На це вказують також богослови та історики Церкви. Так, І. Бердніков зазначає, що "... металевий пустотілий голуб служив хранилищем запасних дарів, зокрема у хрещальнях для причащення новохрищених, а у церквах для хворих".
Про "Священних Голубів" для зберігання Ранішеосвячених Дарів у давньоукраїнських храмах йдеться також в окремих працях дослідників церковних старожитностей. Зокрема, М. Покровський в одній із своїх монографій стверджує: "Над престолом у стародавніх церквах возвишався киворій..., що підтримувався колонами. Такі киворії встановлювалися і в руських храмах. Під киворієм над серединою престолу висів перистерій. Цей посуд у вигляді голуба, в якому зберігались запасні дари на випадок для причастя хворих і для Ранішеосвячених (Преждеосвященных, за М.Покровським) літургій, застосовувався також і в давньоруських храмах, як і дотепер трапляється в окремих з них, як наприклад, у московському Успенському соборі".
Однак їх зображень у творах давньоукраїн-ського мистецтва, зокрема в сюжетах "Причастя апостолів" із зображенням Великих Жертовників і зведеними над ними киворіями, як вже зазначалось, не виявлено. Це дає підстави стверджувати, що, на відміну від тогочасної західноримської традиції, дарохранильниці в київськоруських храмах протягом XI - XIII ст. не належали до "напрестольних" євхаристійних атрибутів. Отже, їх не встановлювали на Святих Престолах. Найвірогідніше, запасні Ранішеосвячені Дари, заховані за прикладом Василія Великого, Івана Золотоустого та Григорія Двоєслова (друга половина VI - початок VII ст.), могли "переховуватись" у "Золотому Голубі" високо над Великим Жертовником під киворієм, так званим "піднебессям" або "піднебесним". І тільки під час відправи літургії Ранішеосвячених Дарів вони опускалися на Великі Жертовники. Підтвердженням цього є невелика (20 х 25 см), відлита з міді, пустотіла фігурка голуба, віднайдена серед церковного начиння у "палатці" [ризниці - С. Б.] Успенського собору в Суздалі.
Суцільно золочені голівка, шийка і тулуб голуба покриті гравірованим лускоподібним орнаментом. Рухомі притиснені крильця з акуратно складеним вздовж тулуба та реалістично трактованим пір'ям покриті зеленою та червоною емалями. Очі голуба викладені бусинками чорного скла.
Круглий отвір, вирізаний на спинці голуба, закривається шарнірно з'єднаною накривкою-вічком з язичком, просиленим через кільце-зачепу з протилежного боку (вічка). "Голуб" підвішувався під киворієм за допомогою ланцюжків, що просилялися через два кільця, розміщені з протилежних (вздовж тулуба) боків вічка - на шийці і біля кільця-зачепи. Усередині пустотілої фігурки з лівого боку прикріплене невеличке заглиблення для покладання в ньому Ранішеосвячених Дарів.
За стилістичними ознаками, зокрема технікою оздоблення кольоровими емалями, формою окремих структурних елементів (вічка, рухомих крилець тощо), окремі дослідники відносять "суздальського голуба" до ліможських ремісничих виробів останньої третини XIII ст. У вигляді масового імпорту, за твердженням В. Даркевича, "євхаристійні голуби", поряд з хрес-тами, релікваріями, чашами та іншими предметами церковного начиння потрапляли у країни Східної Європи, у тому числі і в Київську Русь.
Однак, порівнюючи його з аналогічного типу дарохранильницею, що зберігається в музеї Клюні в Парижі, датованою М. Готьє останньою третиною XIII ст., нами виявлено, що "суздальський голуб" за пластикою, вишуканістю силуету, формою окремих структурних елементів та їх декору (значно коротшим і злегка зігнутим дзьобом, круглим розрізом очей, прецезійним гравіруванням, витонченістю орнаментального оздоблення тощо), дуже вигідно відрізняється від "клюнівського".
За високопрофесійним кольоровим оздобленням способом виїмкової емалі ми схильні віднести суздальську дарохранильницю до дещо раніших, однак не "ліможських", а "лотарингських" виробів ХІІ ст. Вони виготовлялися, як правило, за індивідуальними замовленнями високосановних служителів Церкви та можновладців. У цих творах, як стверджує В. Даркевич, простежується явний вплив "суховатості" пізньовізантійського декоративно-прикладного мистецтва в поєднанні із свіжими формотворчими засобами західноєвропейської виїмкової емалі.
За пластичним вирішеням голівки і привідкритої за пеленою передньої частини тулуба він нагадує силует "готичного" євхаристійного голуба, виготовленого у Франції на початку ХІІ століття.
Отже, за стилістичними особливостями, зокрема за пропорційним ладом та пластичним вирішенням
Loading...

 
 

Цікаве