WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Дарохранильний священний посуд - Реферат

Дарохранильний священний посуд - Реферат

поступове запровадження алегоричного образу Святого Духа в літургійну чинопослідовність. Цей процес був інспірований, на думку літургістів, розвитком євхаристійної анафори. Свідченням цього є слова гімну "Єдин свят", який вперше появляється у Службі Божій св. Іполита (ІІІ ст.). Його тлумачення Кирилом Єрусалимським (315-386) чітко вказує на освячення проскомидійних (предложених) Дарів Святим Духом: "Святими є дари, складені на престолі, бо вони прийнялиосвячення через прихід св. Духа. Святими є також і ви, обдаровані Святим Духом, і тому святе святим належить".
Однак, найраніша рекомендація про необхідність прикликання св. Духа на предложені Дари знаходиться в євхаристійному освяченні "Апостольських Конституцій" (кін. IV - поч.V ст.) сирійсько-палестинського похо-дження. У цій анафорі вперше до ессенціальної формули євхаристійного жертвоприношення, крім вдячно-возвеличувальної молитви, освячувальних слів Спасителя та анамнези, долучається (поряд з євхаристійним діалогом і доксологією) превентивна епіклеза. Проказуючи молитву Проскомидії перед виголошенням освячувальних слів Спасителя, священнослужитель просить Господа зіслати на проскомидійні дари Святого Духа, щоб за Його "...діянням стали вони Тілом і Кров'ю нашого Спасителя".
Отже, утвердження превентивної епіклези, відтак символічно-алегоричного образу Голуба-Святого Духа в обрядовість євхаристійного канону проходить протягом ІV - початку V ст., тобто разом з упорядкуванням та узагальненням локальних літургійних списків, здійснених Василієм Великим, Іваном Золотоустим, Григорієм Богословом та іншими Отцями Церкви. Яскравим підтвердженням цього є слова Івана Золотоустого, звернені до антиохійського народу, де він вказує на "Тіло Ісуса Христа, зодягненого Святим Духом".
Водночас застосування "Золотого Голуба" для вкладення в нього третьої частини запасних Святих Дарів Василієм Великим указує на те, що разом з упорядкуванням Служби Божої Отцями Церкви й, зокрема, включенням ними молитви Проскомидії в літургійну відправу, утверджується також священний посуд для зберігання запасних Ранішеосвячених Дарів. Ним стає пустотіла фігурка голуба. Відтепер у літургійно-обрядовій редакції символічно-алегоричний образ Святого Духа служить, за метафоричним висловлюванням Івана Золотоустого, "одягом" для Тіла Христового у Пресвятій Євхаристії, тобто даро-хранильницею для "переховування" Ранішеосвяченого Небесного Брашна.
Отже, першоджерелом створення не канонізованого "Христовою установою" даро-хранильного священного посуду у вигляді пус-тотілої фігурки голуба є доктринальний (символічно-догматичний) образ Святого Духа - однієї з Іпостасей Господа Бога в Єдиносущій Трійці. Богослужбовим (літургійно-обрядовим) підґрунтям запровадження цього типу євхаристійного посуду для зберігання запасних Святих Дарів послужила превентивна епі-клеза, яку ще називають проскомидійною молитвою. Велику роль у формотворчому процесі створення "Золотого Голуба", що уособлювався з іманацією Святого Духа від Бога Отця на Єдинородного Сина Спасителя, відіграла алегорична система символів, розвинена греко-римською теософією на основі екзегетики давньоєврейських мудреців.
У цьому ж зв'язку найімовірніше, що, утверджуючи у Візантійській Церкві священного "Золотого Голуба" для переховування Чесних Дарів, св. Отці, зокрема Василій Великий та Іван Золотоустий, що протягом 343 - 398 років був Царгородським патріархом, розвивали, найвірогідніше, вже наявну до цього часу в північно-африканських, сирійських та палестинських християнських святинях близькосхід-ну традицію, представниками якої більшість з них були. На підставі цього можна припустити, що вже в найраніших близькосхідних храмах ІІІ, а то й у ІІ ст. для переховування Ранішеосвячених Дарів застосовували дарохранильниці у вигляді фігурки пустотілого голуба. Поступово цей тип дарохранильниці, набуваючи поширення у храмах всієї Візантійської імперії з центром у Константинополі, канонізується Отцями Церкви. Свідченням цього є те, що протягом віків утверджена Василієм Великим традиція "переховувати" Святі Дари в "Золотому Голубі" не зникає, а розвиваючись, набуває додаткового "облагородження". Так, новгородський паломник Добриня Андрейкович, згодом єпископ Антоній (спочатку Новгородський, а потім Перемиський) у своєму описі собору св. Софії в Константинополі і його коштовностей у 1200 р. зазначає: "У Великому вівтарі над Великою Трапезою ... висить оздоблений дорогоцінними каменями і перлами вінок царя Костянтина, увінчаний золотим хрестом. Під ним [висить - С.Б.] золотий голуб..."
Водночас на підставі свідчень руського паломника можна припустити, що не тільки у Великій Софії, а й у всіх (парафіяльних, монастирських тощо) храмах Царгородської Церкви у XII - на початку XIII ст. Ранішеосвячені Дари зберігали у "коронованому" імператорським вінком "Золотому Голубі". Підтвердженням цього є дарохранильний священний посуд у вигляді голуба, з кільцями для завішування, що зберігається в ризницях багатьох західно-європейських храмів. За свідченнями окремих істориків християнського мистецтва, вони були вивезені хрестоносцями із східновізан-тійських церков. Так, один з них, що знаходиться в музеї Клюні в Парижі, дослідники відносять до східновізантійських виробів останньої чверті XIII ст.. На визолочений усередині та оздоблений зверху емалями мідний голуб з ризниці храму св. Назарія в Мілані вказують М. Покровський та А. Петровський.
Водночас відомо, що підвісні кивоти у вигляді "євхаристійного голуба" з найдавніших часів були поширеними не тільки на Сході, а й на Заході, тобто не тільки у "східновізан-тійських", а й у "західноримських" храмах. На це вказують більшість дослідників західно-європейської сакральної ангіопластики та літургійної обрядовості римо-католицької Служби Божої. Зокрема В. Даркевич, досліджуючи художні особливості творів західно-європейської металопластики, віднайдені на землях давньої Русі-України, зазначає, що серед церковних виробів ліможських емальєрів другої пол. ХІІІ ст. значним попитом на тогочасному європейському ринку "...від Ісландії до Києва і Новгорода", користувалися "євхаристійні голуби". За свідченням автора статті під криптонімом J. P., аналогічного типу дарохранильний посуд у римо-католицьких храмах застосовувався аж до ХVІІ ст..
Безперечно, що таке довговічне і майже повсемісне побутування дарохранильного "Євхаристійного Голуба" у храмах Вселенської Церкви було забезпечено глибоким богословським підґрунтям, корені якого сягають, як вже зазначалося, ранньохристиянських традицій, розвинутих на
Loading...

 
 

Цікаве