WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові та монументальне малярство Києва кінця ХІ - початку ХІІ століття - Реферат

Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові та монументальне малярство Києва кінця ХІ - початку ХІІ століття - Реферат

Золотоверхого собору, однак останні в сучасному стані надто попсовані для однозначного висновку. Серед інших пам'яток можемо назвати фрагменти розпису з храму невідомої назви, розкопаного в 1947 році в садибі Київського художнього інституту (сучасна Національна академія образотворчого мистецтва), що за характером будівельного матеріалу орієнтовно датується кінцем ХІ ст., а також відкритий фрагмент фрески із зображенням Страшного суду на південній стіні нартексу Михайлівського собору Видубицького монастиря (1070-1088 рр.). Лики на фрагментах фресок з невідомого храму модельовані по світлих жовтих та зеленкуватих попередніх прокладках одним або двома прозорими шарами висвітлення, нанесеного м'якими розтушовками. Ці висвітлення доповнені м'якими розтушовками холодних напівтонів та рожевими рум'янами з тіньовими підкресленнями, що м'яко виліплюють об'ємну форму. У зображеннях ликів на відкритій частині фрески собору Видубицького монастиря заключний малюнок багато активніший і має характер суцільного графічного обведення деталей, яке зводить нанівець пластичну функцію мало вираженої градації тону.
Зображення облич апостолів на берестівській фресці заформальними ознаками технічного виконання найближче нагадують лики фрески Михайлівського собору Видубицького монастиря. Однак, на відміну від останніх, їхнє заключне промальовування не нівелює, а навпаки - підкреслює пластично-моделюючу функцію градації тону.
Характерною рисою пластичної побудови в зображеннях постатей апостолів, яка не знаходить аналогій серед збережених київських пам'яток, є те, що в зображеннях одягу апостолів лінії зовнішнього контуру не відокремлені від ліній внутрішніх складок, а м'яко в них перетікають, що особливо добре видно в зображенні туніки апостола, який стоїть на носі човна, а також на закочених рукавах апостолів, що тягнуть невід. Подібний прийом використання малюнка як засобу побудови об'ємної форми графічними засобами можна спостерігати в мініатюрах константинопольських скрипторіїв доби македонського ренесансу. Тож є вагомі підстави думати, що виконавець чи виконавці берестівської фрески виховувалися на зразках константинопольського мистецтва, або принаймні добре їх знали. Водночас, і це саме цікаве, в берестівській фресці ми не бачимо жодного натяку на спробу механічного копіювання візантійських зразків, як, скажімо, це робили виконавці фресок Михайлівського Золотоверхого монастиря, де постать ангела з Благовіщення майже точно повторює зображення ангела з того ж сюжету в мозаїках церкви Успіння в Дафні поблизу Афін, близько 1110 р.
Отже, берестівська фреска є твором майстрів, які, безумовно, були знайомі з традицією елліністичної класики, інтерпретованої константинопольським мистецтвом ІХ-ХІ ст., але твором абсолютно оригінальним, в якому яскраво виявляються ознаки, що вказують на місцеве походження його виконавців. У цьому сенсі показовим може бути аналіз пропорційних співвідношень малюнка постатей композиції "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі". Про "київський" тип лику Христа на цій фресці вже писав Г. Логвин. Щодо облич апостолів, то серед них лише в зображенні Петра можна розгледіти деякі ознаки грецького типажу. Обличчя інших апостолів - з великими очима, круглими, трохи вилицюватими овалами - дають характерні зразки слов'янського етнічного типажу. І особливості побудови їхніх постатей - кремезних, дещо приземкуватих, з мускулястими руками також вочевидь свідчать про місцевий естетичний ідеал.
Цікавим є порівняння композиційної побудови сцени з аналогічним сюжетом у стінописі згадуваного Спасо-Преображенського собору Мірожського монастиря, що дає найближчу з іконографічної точки зору паралель берестівській фресці. До цього порівняння можна долучити й інші сюжети, що будуються за подібною схемою, такі як "Чудесний лов риби" та "Невір'я Петра" в мозаїках Монреаля та фресках Ткале Кілісі в Каппадокії. Характерною спільною рисою їхніх композиційних побудов є те, що постать Христа значно перевищує розмірами зображення апостолів та човна. Внаслідок цього сцена набуває характеру містичного видіння. Натомість у берестівській фресці бачимо мало не жанрову інтерпретацію сюжету, який композиційно розтягнуто по горизонталі, де постать Христа розташована зовсім збоку. При цьому вона майже не відрізняється за розмірами від інших постатей, більш того, голова Христа розташована навіть нижче, ніж голови апостолів у човні. Отже, і в цьому відношенні в берестівській фресці бачимо оригінальну інтерпретацію традиційного іконографічного зразка.
На завершення висловимо кілька припущень з приводу того, чим могла бути зумовлена в берестівській фресці різниця в стилі та технічному виконанні постаті Христа, з однієї сторони, та апостолів, з другої. Перше, що спадає на думку, це те, що постать Христа була виконана майстром старшого покоління, пов'язаного з традиціями періоду виконання софійських мозаїк та фресок, а зображення апостолів були виконані молодшим майстром, або кількома майстрами, у сучасному їм стилі. Таке припущення видається цілком вірогідним з огляду на те, що значна за площею композиція написана на одній ділянці тиньку, тобто за один прийом. Позаяк робота велася по вологому тиньку і мала бути завершена до його висихання, то очевидно, що за один робочий день - час, який вологий вапняний тиньк "приймав" та закріплював фарбу - один фрескіст композицію такого розміру написати не міг. Не заперечуючи такого пояснення, слід зважити на можливість й іншого варіанта, а саме: зображення Христа як головний сакральний образ з очевидністю вимагало найретельнішого виконання і, вірогідно, найбільш традиційного як стосовно малярської техніки, так і стилістики. Таке припущення підтверджують спостереження над багатьма іншими пам'ятками, у тому числі й над софійськими фресками, де в багатофігурних композиціях євангельського циклу лики головної постаті Христа зазвичай моделюються найбільш складною технікою і водночас найбільш одноманітно, у той час як лики апостолів і інших персонажів виконуються більш скорописно з очевиднішими виявленнями особливостей індивідуальних виконавських манер майстрів. Тож цілком імовірно, що й у фресці "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі" ми маємо подібний приклад. Постать Христа виконана в традиційному, навіть архаїчному для свого часу стилі. Щодо групи апостолів, то ця частина композиції була в цьому сюжеті своєрідною периферією іконографічного канону, що допускала варіації навіть числа персонажів. Тим більш вона дозволяла виконавцям експерименти в царині стилю. І вони це вочевидь робили, інтерпретуючи сучасні їм зразки візантійського мистецтва на свій смак і виробляючи на їх основі власний стиль та власну традицію.
Loading...

 
 

Цікаве