WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові та монументальне малярство Києва кінця ХІ - початку ХІІ століття - Реферат

Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові та монументальне малярство Києва кінця ХІ - початку ХІІ століття - Реферат

цій фресці апостола Петра, що пливе у воді - згідно з євангелієм від Іоанна, після того, як апостоли, що ловили рибу в човні, пізнали Христа, який стояв на березі, Петро кинувся у воду і поплив до Вчителя (Іоанн: 21, 7-9).
У зв'язку із запропонованою атрибуцією варто зробити кількакоментарів стосовно зображення апостола Петра у воді, позаяк означений мотив може фігурувати не лише в сюжеті "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі". Так, в сюжеті, що дістав назву "Маловір'я Петра", описано, як Христос вгамовував бурю, яка настигла апостолів, коли вони пливли човном, після чого апостол Петро за велінням Господа вийшов з човна та пішов по воді до Нього, але, злякавшись вітру, став тонути. (Матвій: 14, 28-31). У цьому сюжеті також зображується постать апостола Петра у воді. Однак класичний варіант зображення цієї сцени ніяк не можна сплутати із сюжетом "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі", оскільки .у відповідності з євангельським текстом у сюжеті "Маловір'я Петра" постать Христа зображається не на березі, а над водою, крім того, Христос не благословляє, як в сюжеті "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі", а простягає руку Петру, як це можна бачити в мозаїках собору в Монреалі, 1180-1194 рр. (Італія). Зображення апостола Петра у воді може бути присутнім і в інших сюжетах навіть без відповідності його євангельсь кому тексту. Приклад дає сюжет "Чудесний лов риби", описаний у євангелії від Луки (5, 4-7), де він доповнює сюжет "Призвання апостолів Петра, Андрія, Якова та Іоанна" (Лука 5, 1-11). Окрім євангелія від Луки, сюжет "Призвання апостолів" подається й у Матвія (4, 18-22) та Марка (1, 16-20), але в цих євангелістів без доповнення оповіддю про чудесний лов риби. Зображення сюжету "Призвання апостолів" в його варіанті, що буквально збігається з оповідями євангелістів Матвія та Марка, можна бачити в кападокійській фресці Х ст. в Новій церкві в Токале Кілісі (Туреччина). У цій фресці дається точна ілюстрація до євангельських текстів, де сказано, що в момент зустрічі з Христом та призвання до служіння майбутні апостоли знаходилися у двох човнах і займалися чисткою неводів. Відповідно на фресці зображається Христос, що стоїть на березі і благословляє чотирьох апостолів, які знаходяться у двох човнах (по два в кожному човні). Інший різновид зображення сюжету "Призвання", який є редукованим варіантом попереднього, можна бачити у відомій мозаїці базиліки Аполінарія Нового в Равенні (Італія), VI ст., де представлено лише одного човна з двома апостолами. Механічне поєднання елементів редукованого варіанту "Призвання апостолів" та "Явлення Хрис-та учням на Тіверіадському морі" представлене в одній з композицій згадуваних мозаїк собору в Монреалі. Тут зображено одного човна з двома апостолами, що тягнуть невід з рибою - це скорочений варіант зображення "Призвання апостолів", а на березі стоїть Христос, який благословляє апостола Петра, що знаходиться у воді. Існують і такі варіанти комбінації елементів перерахованих сюжетів, де Христос, який стоїть на березі, подає руку апостолу Петру, який тоне.
Повертаючись до фресок у церкві Спаса на Берестові, слід відзначити, що в них сюжет "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі" також не цілком відповідає тексту євангелія. Тут у човні зображено чотири апостоли, а згідно з текстом євангелія у човні мало би бути шість апостолів. У зображенні аналогічного сюжету в згадуваних фресках Спасо-Преображенського собору Мірожського монастиря у Пскові так воно і є - у човні знаходиться шість апостолів. Враховуючи наведені приклади досить вільного трактування іконографічною традицією євангельських тестів в перерахованих сюжетах, ця невідповідність також, очевидно, не повинна викликати подиву. За Г.Логвином, зображення апостолів у берестівській фресці атрибутуються так: на носі човна, вказуючи на Христа, стоїть Іоанн (учень, якого любив Ісус, згідно з євангельським текстом першим упізнав Учителя) за ним, обернувшись назад, стоїть Яків, за ним зігнувшись тягне невід Фома, й останнім на кормі човна стоїть Нафанаїл.
Щодо фрагментів частково розкритої композиції, розташованої на схилі склепіння в третьому регістрі розписів, над "Явленням на Тіверіадському морі", де в зондах видно фрагмент зображення голови Христа та Його благословляючу правицю, то Г. Логвин гіпотетично атрибутує її як "Явлення Христа жонам мироносицям" (Матвій: 28, 9-10) - епізод, яким розпочинається ряд явлінь Христа по Його Воскресінні. Таким чином, дослідником пропонується реконструкція загальної тематики розписів, що розташовані в нартексі, які мали представляти цикл сюжетів євангельської історії періоду після розп'яття та воскресіння Христа.
Аналізуючи композицію "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі", Г. Логвин відзначає такі її характеристики, як жанрове трактування сюжету, відсутність заучених шаблонних жестів, замилування побутовими подробицями, життєвість образів. Щодо прийомів моделювання форми, то в статті підкреслюється їх своєрідність, яка, на думку автора, полягає в прозорому нанесенні шарів світлового тону, особливій ролі ліній, що виконують не лише функцію обрису, а мають також колористичне значення - майстер цієї фрески малює і пише одночасно. Розглядаючи зображення Христа, Г. Логвин відзначає відмінності Його лику від сирійського та грецького типажів і називає тип Христа у берестівській фресці "київським".
Конкретизуючи проблему школи, якій належали фрескісти Спаса на Берестові, дослідник визначає її, як школу місцеву, що склалася на зламі ХІ-ХІІ ст. Водночас він пише, що це була інша школа, ніж та, до якої належали майстри київських фрескових ансамблів Михайлівського Золотоверхого собору (1108-1113 рр.)22 та Кирилівської церкви (60-ті роки ХІІ ст.), які, на думку дослідника, були пов'язані з традицією фресок Софії Київської, перша половина ХІ ст., утворюючи з останніми єдину лінію розвитку. Тяглість цієї традиції, за визначенням Г. Логвина, характеризується передусім такими особливостями, як моделювання форми шляхом нанесення щільних шарів висвітлень та чітким контурним окресленням, що обмежує ділянки локальних кольорів. Натомість берестівська фреска характеризується прозорим нанесенням світлових тонів та особливою функцією ліній, що не лише відіграють роль контурного малюнка, а виконують і колористичну та моделюючу функції.
Стосовно походження майстрів, які працювали в церкві Спаса на Берестові, Г. Логвин висловлює гіпотезу про те, що Володимир Мономах, який перед тим, як зайняти в 1113 р. київський стіл, княжив у Переяславі, міг привезти з Переяслава і майстрів, які розписали церкву Спаса. Разом з тим дослідник підкреслює, що це лиш припущення, оскільки від розписів переяславських храмів нічого не
Loading...

 
 

Цікаве