WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові та монументальне малярство Києва кінця ХІ - початку ХІІ століття - Реферат

Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові та монументальне малярство Києва кінця ХІ - початку ХІІ століття - Реферат


Реферат на тему:
Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові та монументальне малярство Києва кінця ХІ - початку ХІІ століття
Нині будівля церкви Спаса на Берестові в Києві складається з частин, які належать різним епохам. Найдавнішою її частиною є залишки церкви доби Київської Русі - її колишній нартекс з боковими приміщеннями каплиці-хрещальні з півночі та сходової башти з півдня. Точний час побудови цієї церкви не відомий. Серед дослідників ХІХ і навіть початку ХХ ст. поширеною була думка про те, що кам'яна церква в княжому селі Берестові (частини якої збереглися до наших днів) була збудована в часи князя Володимира Святославича, тобто до 1015 р. Перші літописні відомості про монастир Спаса на Берестові відносяться до 1072 р. У 1096 р. княже село Берестово було спалене половцями. У 1115 р., за свідченням літопису, на Берестові вже існував новий храм Спаса. За характером будівельної техніки та архітектурних форм (тієї частини, що збереглася від давньоруської доби) сучасні дослідники датують цю церкву кінцем ХІ - початком ХІІ ст. Згодом ця церква стала усипальницею роду мономаховичів - 1158 р. в ній поховано Юрія Довгорукого, а в 1173 р. Гліба Юровича, тому час її створення зараз часто пов'язують з роками князювання в Києві Володимира Мономаха (1113-1125 рр.).
У ХVІІ ст. від Спаської церкви давньоруського періоду лишилися вже тільки ті частини, що дійшли до наших днів. У 40-х роках ХVІІ ст. київським митрополитом Петром Могилою до залишків старої церкви зі сходу було добудовано вівтар, а із заходу притвор, який пізніше перероблявся. У 1644 р. інтер'єр церкви, її новозбудовану вівтарну частину і старовинний нартекс було розписано фресками, виконаними майстрами, запрошеними П. Могилою з Афону, про що свідчить ктиторський напис з визначенням дати. У 1813-1814 рр. архітектором А. Меленським до притвору церкви було добудовано дзвіницю.
Про фрески давньоруської доби в церкві Спаса на Берестові знали ще в ХІХ ст. - невеликий залишок фрески, сучасної побудові церкви, було виявлено при її реставрації в середині століття, але знаходився він не в її інтер'єрі, а на стіні горища, під новим дахом. Про те, що в церкві збереглися значні за площею ділянки первинних фресок, стало відомо лише в 1970 р., коли реставратори А. Марампольський та В. Баб'юк при консервації розписів часів Петра Могили виявили під ними шар більш раннього живопису. У результаті проведених досліджень з'ясувалося, що в нартексі під розписами ХVІІ ст. знаходиться до 80 квадратних метрів тиньку з фресками. У тому ж 1970 році А.Марампольським і В. Бабюком за участю інших реставраторів та мистецтвознавця Н. Сліпченко було здійснено демонтаж тинькових ділянок з фресками ХVІІ ст., розташованими між двома вікнами на західній стіні нартексу (тут розташовувалося шість постатей пророків) з перенесенням знятих ділянок на нові основи. У результаті було відкрито багатофігурну сцену, яка розташована в другому регістрі первинних розписів церкви. Розміри цієї композиції становлять по ширині 4,4 м, а по висоті близько 3 м (точна висота не визначається внаслідок суцільної втрати, що проходить по всьому нижньому краю композиції). Завдяки відносно задовільній збереженості фарбового шару на всій площі композиції, попри густу насічку та численні випади тиньку, місцями досить значного розміру, всі елементи відкритої сцени визначилися цілком певно. Сюжет її відразу було атрибутовано як "Чудесний лов риби". Над верхнім облямуванням цієї композиції, що знаходиться на висоті 7,7 м від підлоги, було частково відкрито наступний вищий регістр розпису. У ньому, очевидно, розташовувалися три багатофігурні сцени, або, можливо, в центрі багатофігурна сцена, а обабіч неї одноосібні постаті - на розкритій ділянці видно дві вертикальні смуги, що поділяють регістр на три частини. У середній частині цього регістру, ближче до північного краю знаходиться постать Христа. Фрагмент зображення Його голови та плече з благословляючою правицею видно в межах окремого зонду, розташованого вище на склепінні, а зображення ніг видно внизу, у межах великої розкритої ділянки. Останні частини верхнього регістру лишилися не розкритими внаслідок того, що криволінійна поверхня склепіння, на якій розташовується цей регістр, потребувала відповідної поверхні для монтування та експозиції знятих ділянок фрески 1644 року, а це питання на той час (як і сьогодні) вирішене не було.
Відкриття реставраторів в церкві Спаса на Берестові відразу привернуло увагу наукової громадськості передусім як унікальна знахідка нової пам'ятки малярства рубежу ХІ-ХІІ ст. Щойно відкритій фресці невдовзі було присвячено кілька публікацій, у тому числі авторів відкриття.
Серед робіт, присвячених відкритій фресці, слід виділити статтю Г.Логвина з описом та стилістичним аналізом пам'ятки, які і на сьогодні є найбільш детальними. У цій статті висловлюються також деякі міркування і щодо можливого змісту та особливостей загальної іконографічної системи первинного фрескового ансамблю церкви Спаса. Зокрема відзначено, що христологічний цикл займав в розписах церкви чільне місце - це було зумовлено присвятою церкви Преображенію Спаса6. Крім того, іконографічною особливістю цього фрескового ансамблю є відсутність композиції "Страшний суд". Це очевидно, оскільки ті місця, де в храмах традиційно розташовується сцена Страшного суду (західна стіна нартексу та його склепіння), в церкві Спаса на Берестові зайняті композиціями христологічного циклу). Цю особливість Г. Логвин пов'язує з певною іконографічною традицією. Аргументуючи свою точку зору, Г. Логвин вказує на собор Спасо-Мірожського монастиря у Пскові (Росія), середина ХІІ ст., що, як і Берестівська церква, присвячений Преображенію Спаса. У розписах цього собору, як і в церкві Спаса на Берестові, сцена Страшного Суду відсутня. Особливістю розписів Спаського собору Мірожського монастиря є і те, що в його апсиді, на місці, де традиційно зображалася Богородиця, розташовано Деісус. Відповідно в цій іконографічній системі, як відзначає Г. Логвин, тема посмертного спокутування витісняється темою спасіння та заступництва. Відсутність Страшного суду в ансамблі берестівських фресок, на думку Г.Логвина, дає підстави вважати, що подібна іконографічна система розпису могла існувати і в церкві Спаса на Берестові. Г. Логвин також припускається, що розписами саме церкви Спаса на Берестові ця іконографічна традиція могла бути започаткована.
Звертаючись до збережених частин фресок церкви Спаса на Берестові, Г.Логвин передусім уточнює атрибуцію розкритої композиції, визначає її сюжет як "Явлення Христа учням на Тіверіадському морі", а не "Чудесний лов риби", як вважали при її розкритті. Підставою для такої атрибуції є зображення в
Loading...

 
 

Цікаве