WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Григорій Логвин і його дослідження Суботова та Чигирина - Реферат

Григорій Логвин і його дослідження Суботова та Чигирина - Реферат


Реферат на тему:
Григорій Логвин і його дослідження Суботова та Чигирина
Доктор мистецтвознавства, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Григорій Никонович Логвин (1910-2001) був феноменальним довгожителем на ниві українського мистецтвознавства. Досі такими вважалися старші колеги Г. Логвина - Степан Таранушенко та Павло Жолтовський. Вони ще й сиділи. Логвина ця чаша якось минула. Він узагалі прожив багато літ: бачив народження і смерть комуністичного тоталітарного режиму й устиг дочекатися прижиттєвого визнання в Україні. Не всім його колегам так пощастило, особливо тим, хто обороняв пам'ятки від знищення, вивчав українську мистецьку спадщину. У 1993 році Г. Логвин став лауреатом Державної премії України імені Т. Шевченка, 1992 року - лауреатом Премії ім. М. Грушевського, 1997 р. - Премії Фундації О. і Т. Антоновичів. Він був Заслуженим діячем мистецтв (1996 р.) і Заслуженим архітектором України (1999 р.).
Ми, його учні й послідовники, тільки починаємо усвідомлювати "феномен Логвина", добре розуміючи, що повноцінне й об'єктивне осмислення цього феномена - справа майбутнього. Біографія вченого - у його працях, кожна з яких була новим словом у науці. Це дослідження Андріївської церкви в Києві, ратуші в Бучачі, будинку Мазепи в Чернігові (1959 р.), Києво-Печерської лаври (1958 р.), архітектурного комплексу Святогірського монастиря в Зимному на Волині (1950 р.). Остання праця з перелічених стала кандидатською дисертацією Г. Логвина. Він був автором важливих розділів у таких епохальних працях як "Нариси історії архітектури Української РСР" (1957 р.), "Історія українського мистецтва" (1968 р.), "Всеобщая история архитектуры" (1968 р.). Уже за часів незалежності в Санкт-Петербурзі 1993 року було опубліковано фундаментальний багатотомник "Русское градостроительное искусство", підготовлений ще в "застійні" часи. Проте розділи, написані Г. Логвином для 1-го тому "Древнерусское градостроительство Х-XV веков", витримали випробування - і часом, і нашою незалежністю. Ці розділи ("Київ - столиця давньоруської держави" і "Міста "Руської землі") можна хоч зараз перекладати українською мовою і публікувати в Україні.
Вищеперелічені фундаментальні наукові праці на сьогодні формують підмурок українського архітектурознавства як невід'ємної складової історії української культури.
Окрім участі в численних колективних працях, Григорій Никонович за своє довге життя написав і видав чимало власних авторських робіт з історії українського мистецтва. Серед них вирізняється книжка "Украинское искусство" (Москва, 1963 рік) - перший за радянської влади авторський нарис історії українського мистецтва від Княжої доби до кінця XVIIІ ст. Згодом, 1968 року, в Ленінграді Г. Логвин захистив докторську дисертацію про українське мистецтво XІV-XVI ст.
До найславетніших праць ученого належить книга "По Україні", видана 1968 року київським видавництвом "Мистецтво", що стала своєрідним Євангелієм для всіх, хто любив Україну, її історію та культуру. Уперше мистецтво всіх історико-етнографічних регіонів України було розглянуто як цілісність. Це як великий здобуток підкреслив у своїй рецензії на книгу славнозвісний російський мистецтвознавець Микола Воронін, назвавши "По Україні" енциклопедією українського мистецтва. А загалом, ця книга стала етапною в українському шестидесятництві. Нещодавно стало відомо про наміри перевидати "По Україні" в новій, сучасній редакції. Це, безумовно, дуже потрібна справа, бо книга вже стала бібліографічним раритетом. Але щодо сучасної редакції - виникають серйозні сумніви. Адже та книга - документ своєї доби. І саме як документ епохи її слід перевидати без редагування, хіба що поповнивши ілюстративний ряд і додавши науковий апарат і покажчики, вилучені 1968 року.
Перелік визначних праць ученого можна продовжувати: це монографія "Киев", видана в Москві трьома виданнями (1960, 1967, 1982 рр.), "Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль" (1965, 1980 рр.), "Софія Київська" (1971 р.), в якій уперше з такою повнотою і якістю репродуковано мозаїки та фрески собору. Подіями стали й праці Г. Логвина "З глибин" (два випуски: 1974 р. - про мініатюри української рукописної книги; 1990 р. - про гравюри українських стародруків). 1976 року він спільно з Ладою Міляєвою та Вірою Свєнціцькою підготував і видав книгу "Український середньовічний живопис", присвячену іконопису ХІ-ХVІ століть.
Після смерті вченого його праці продовжують виходити у світ: журнал "Пам'ятки України: історія та культура" у 2001 році опублікував принципового значення статтю "Етика реставратора й науковця", а видавництво "Мистецтво" того ж року перевидало наукову монографію "Собор Святої Софії в Києві". На черзі - ще низка публікацій. Вони, як світло погаслої зірки, ще довго приходитимуть до нас, пов'язуючи покоління, утверджуючи спадкоємність культурної традиції і неперервність золотої нитки національного мистецтва.
Нижче ми подаємо одну з праць ученого, що досі не публікувалася. Вона стала даниною поваги і пам'яті своїй малій батьківщині (вчений походив з Чигиринщини). 1954 року було видано архітектурно-історичний нарис Г. Логвина "Чигирин і Суботів" , в якому представлені результати перших в історії наукових досліджень гетьманської столиці та резиденції Богдана Хмельницького. А в Архіві пам'яткоохоронної документації Державного комітету України з будівництва та архітектури нам пощастило розшукати дивом збережену (навіть не зареєстровану !) папку з матеріалами наукового звіту Г. Логвина про польові дослідження, проведені ним у Чигирині й Суботові у травні й жовтні 1953 року, перед написанням зазначеного нарису.
Загальноісторичний і політичний контекст цих архітектурознавчих досліджень зрозумілий: комуністичний режим готувався відзначити у 1954 році 300-річчя так званого возз'єднання України з Росією. Під цю дату готувалися не тільки сумнозвісні "Тези ЦК КПРС", а й проводилися конференції, видавалися книжки, дозволялося навіть здійснити деякі наукові дослідження. Цією можливістю й скористався Г. Логвин.
Папка з матеріалами його звіту містить 13 сторінок машинописного тексту, 21 сторінку з наклеєними фотографіями та два дозвільні документи. Обидва текстові матеріали (короткий "Науковий відчит" та поширений "Відчит") у кінці завізовані Г. Логвином. Усі фотографії зроблені й проанотовані ним же.
Хронологія цих досліджень така. У травні 1953 року протягом тижня старший науковий співробітник Інституту історії і теорії архітектури Академії архітектури УРСР Г. Н. Логвин провів
Loading...

 
 

Цікаве