WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Аспекти сакрального у музиці Ганни Гаврилець - Реферат

Аспекти сакрального у музиці Ганни Гаврилець - Реферат

використано дві початкові строфи, де і сконцентровано сакральний сенс-імпульс. Серед виконавців (камерний оркестр і хор) немає солістів, немає сольних вокальних фрагментів. Передати весь психологічний жах ситуації має обраний склад; тому саме розуміння функції хору-оповідача переосмислено докорінно, і у жодному разі немає асоціацій із його функцією у канонічному жанрі.
Композиція розгортається наскрізно; тут виразно виокремлюються шість основних частин і кода (втім, за зовнішньою простотою, структура твору нагадує двотемні варіації з ознаками парної періодичності та концентричності). Сакральна символіка спрацьовує у музичному тексті, формуючи дві провідні теми. Перша, інструментальна - відтворює невідворотність долі [приклад 7].
Приклад 7
Вона з'являється вже у початкових тактах твору у флейти на тлі утаємниченого звучання струнних (довільне глісандування) і тремолюючого барабану. Інтонаційний рисунок, втілюючи задум невідворотності, створює своєрідне замкнуте коло: низхідна "тепла" секста протягом наступного такту заповнюється хроматичними інтервалами. При цьому її рельєф доволі складний; послідовні ходи "розщеплені" на дві зустрічні лінії, рух яких неначе завмирає на нестійкому cis2. Основною ланкою обох ліній є мала секунда, яка показує справжнє джерело образу (символ сльози). Багаторазове варіативне повторення теми у різних інструментів, створення похідних мотивів з тією ж семантикою суттєво "згущує" колорит і водночас справляє враження незбагненної емоційної трагедії. Виникає доволі парадоксальне відчуття пустоти, "розімкнутої" всередину образу.
Лейтмотив невідворотності долі зазнає змін: композиторка застосовує інтонаційні відхилення від початкового варіанту шляхом ритмічного варіювання, виокремлення субмотивів та їх повторення (при цьому у різних інструментів - різні варіанти). Попри внутрішній драматизм, цей тематизм справляє враження емоційної статики. Тканина оркестрового "вступу" (33 т.), за малими винятками, розгортається на органному пункті d (контрабаси), не вдаючись до жодних тональних збагачень. Нестійкість та експресія створюються складним хроматичним насиченням основної теми (аналогічний ефект виникає і при повтореннях одного звука, і при тремолюванні струнних, і при "несинхронному" глісандуванні тощо).
На цьому тлі так само таємниче, глухо вступає хор [приклад 8]. Його тема також формується з малих секунд (які відгалужуються від основного опорного звука d) і наступного "сповзаючого" субмотиву, що "застигає" на нестійких щаблях (субдомінантовий терцквартакорд ре мінору, що застосовується тут після "пустих" октавних унісонів, якось несподівано надає нелюдському стражданню відтінків емоційності живої людини). Рисунок цієї першої складової теми графічно нагадує хрест. У другому її елементі з'являються знайомі мотиви першої інструментальної теми. Простір страждання замкнувся, вмістивши найхарактерніші музичні символи сакрального поля обраної тематики.
Приклад 8
Хор тут - і оповідач, і коментатор, і заціпенілий від жаху спостерігач. Часовий проміжок, що триває між "репліками" хору, змушує осмислити семантичні акценти музичного тексту, які композиторка збереже і надалі. Вокальні партії не створюють жодного контрасту до інтонаційної тканини інструментальної партитури: щодо них дарма говорити про кантиленність чи пластичний мелодизм. Їх суворо-зосереджена, експресивна рельєфність знаходиться поза межею цих якостей, але немає й рис речитативності. Тим не менше, хорова фактура ґрунтується на типі хоральних взірців, а складні вертикальні співзвуччя є наслідком хроматизації "класичних" акордів.
Формотворчі процеси "Stabat mater" виявляють колосальну адекватність до сенсу інтонаційності, наближуючись до моноінтонаційної драматургії. Чергування оркестрових та оркестрово-вокальних епізодів неконтрастне: у цьому немає потреби. Найвищий рівень мислимого драматизму створюють емоції, що "винесені" поза музичний тематизм. Страждання Богоматері - немислимі, не підвладні "опису" (як у канонічних Євангельських текстах), їх тільки можна спробувати осягнути. Врешті, навіть не текст секвенції (строфічний поділ збережено) можна вважати першорядним чинником драматургії і формотворення. Загальне "заціпеніння", безконечний душевний морок знаходить втілення у цій партитурі саме завдяки монотематичній тканині, де чергування епізодів асоціюється із тією ж спіраллю, що й основна тема твору, на якій і "замикається" розгортання музичної тканини.
Композиторка змогла зберегти дивовижну емоційну цілісність протягом усього твору. Отже, у цьому випадку не традиційна жанрова модель (якої тут немає) свідчить про осягнення сакрального змісту, а семантична основа емоційного поля, яка розгорнута на основі "канонічних" інтонаційних символів. Потрібно сказати, що стилістика цього твору яскраво вирізняється серед інших культових творів Г. Гаврилець своїм цілком сучасним арсеналом засобів, виявляючи цим причетність і до універсального європейського сакрального стилю.
Глибоко особистісний підхід до теми природно обмежив владу традиції. Органічно входячи до ряду творів цього жанру, композиції Гаврилець виразно показують, що традиція із взірця для наслідування набуває значення об'єкту рефлексії. Проте суперечності між цими двома чинниками чи полюсами не виникає. Між інтерпретаціями виникає істотна точка перетину, зумовлена ментальними національними особливостями - загострено-напружене, індивідуальне переживання події чи емоції ґрунтується на питомому для української культури кордоцентризмі.
Рідкісні у доробку Г. Гаврилець твори на основі канонічних джерел представляють органічну частку української богослужбової творчості. Це - чудові зразки національної культурно-історичної традиції, яка на межі ХХ-ХХІ ст. набула надзвичайно широкого розвитку, ставши чи не обов'язковим показником входження композиторів у сучасний мистецький процес.
Наскільки розмаїтою є його палітра, показують не тільки твори різних авторів, а й численні фестивалі духовної творчості та виконавства. Інтенсивному розгортанню сприяє вражаючий розквіт виконавської майстерності, відновлення звукових ідеалів різних епох та праця над освоєнням питомих якостей української інтонаційності. Складність цього процесу зумовлена об'єктивними причинами. Два полярні полюси - канонічна церковна і новітня стилістика - утворюють ґрунт, але не визначають перманентну оригінальність того чи іншого твору. Сам сенс терміна "оригінальність" тут інший, ніж у будь-яких інших жанрових площинах. Адже, з одного боку, формальне використання моделей чи звукових символів не приносить бажаного результату поза цілісним, органічнимсемантичним рядом та аурою богонатхненності музичного тексту. З другого боку, радикальна новаційність за допомогою сучасних технік виправдовує себе у вельми рідкісних випадках. (Ці висновки не поширюються на твори, де певні інтонаційні чи жанрові формули наділені функціями "означуючих" символів)
Світ, що розкриває себе у духовній музиці Г. Гаврилець, - світ дивовижної чистоти і щирості. Її індивідуальність не суперечить кореневим традиціям - і водночас не поглинається ними, а вільно підноситься до осягнення споконвічних істин.
Loading...

 
 

Цікаве