WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

шару у фресках Михайлівського собору в сучасному їх вигляді майже скрізь незадовільна. Тому в цій статті ми обмежимося лише деякими спостереженнями з приводу техніки моделювання та трактування форми найбільш збережених зображень. На ликах святителя Миколая (Іл. 6:б), священика Захарії (Іл. 5:а) та пророка Самуїла первинні прокладки виконані жовтою вохрою. Лик Діви Марії з Благовіщення (Іл. 4:б) має первинну прокладку оливково-сірого кольору. По цих прокладках кількома шарами розбіленої жовтої вохри наносилися світлові тони. Лик Миколая зберіг найбільше залишків моделюючих шарів фарби. У ньому можна простежити багатошарове нанесення світлового тону та фрагменти відтінень, виконаних прозорою коричневою фарбою й розбіленою зеленню. Його заключний малюнок виконано тонкими лініями коричневої фарби з тіньовими підкресленнями. Загалом моделювання лику, очевидно, було розвиненим світлотіньовим, орієнтованим на пластично-об'ємне трактування форми. Це можна припустити й стосовно ликів Захарії та Самуїла, виходячи з копій цих зображень, виконаних А. Праховим відразу після відкриття михайлівських фресок.
Зображення одягу найкраще збереглося на фресці архангела Гавриїла (Іл. 4:а). Первинна прокладка його хітону виконана світло-рожевою фарбою, а гіматію - світло-зеленою. По цих прокладках темними лініями промальовано складки з активним підкресленням тіньових ділянок потовщеними лініями та прозорим відтіненням. На світлові ділянки нанесено по два шари білильного висвітлення - перший шар прозоріший, наступний густіший. В якості напівтону залишені незафарбовані ділянки прокладок, які й визначають локальне забарвлення одягу. Побудована таким чином світлотіньова градація м'яко моделює форму постаті, яка, попри численні ушкодження та змитості фарбового шару, виглядає у цій фресці пластично об'ємною. Тож за характером трактування форми, як і за малюнком складок, зображення архангела найбільш близьке до стилю дафнійських мозаїк. Моделювання білого фелону на фресці святителя Миколая (Іл. 6:а) виконано по білильній прокладці складками, промальованими коричневими лініями з прозорим коричневим відтіненням, які також орієновані на пластичну проробку форми. Фрагмент досить добре збережених складок зацілів на ефоді постаті священика Захарії (Іл. 5:а). Ці складки модельовані прийомом, аналогічним описаному в зображенні архангела. Так само пророблені складки і на подолі підризника Самуїла, хоча тут вони виглядають графічніше.Характеризуючи в цілому принципи побудови форми в розглянутих фрескових зображеннях, можемо визначити, що вони суголосні загальному стилю михайлівських мозаїк, орієнтованому на класичні засади. Детальніших визначень тут робити не будемо, оскільки вони потребують диференційованого аналізу кожного фрагмента, чим у даній статті ми займатися не маємо змоги.
Стосовно походження виконавців михайлівських мозаїк найбільш розповсюдженою є точка зору, яка розглядає ці мозаїки як спільну роботу візантійських і місцевих майстрів. При цьому вклад останніх оцінюється по-різному. Так, О. Демус, який невисоко оцінював мистецький рівень михайлівських мозаїк, не в останню чергу пояснював це участю в роботі місцевих виконавців, які, на його думку, працювали за грецькими взірцями, не зовсім їх розуміючи. В. Лазарєв, на противагу О. Демусу, цінував естетичні якості михайлівських мозаїк, хоча погоджувався, що в них відчувається втрата вишуканості константинопольських пам'яток. Водночас він убачав у них нові відтінки: меншу суворість, вільну фактуру мозаїчної кладки, сміливіші кольорові вирішення і називав це мистецтво "свіжим та повнокровним". І хоча він прямо не писав, що означені позитивні риси завдячують роботі місцевих майстрів, але з контексту його думок такий висновок випливає. Водночас В. Лазарєв відзначав і те, що в роботі над михайлівськими мозаїками брали участь не лише кваліфіковані майстри, але й підмайстри. Принципово відмінну точку зору висловлює О. Попова, яка вважає михайлівські мозаїки твором лише тих художників, які приїхали з Візантії і не знаходить в них жодних ознак місцевої роботи, принаймні в тих зображеннях, які збереглися. Думку про провінційний характер і гіршу, ніж у столичних пам'ятках, якість михайлівських мозаїк вона вважає хибною, а відхід від класичних форм, які спостерігаються в михайлівській Євхаристії, вона розглядає як пошук засобів виразності нового стилю, притаманного ХІІ ст.
Аналізуючи перераховані точки зору стосовно майстрів михайлівських мозаїк, відзначимо об'єктивний факт дуже нерівноцінного виконавського рівня різних частин мозаїчних зображень. У даному разі маємо на увазі не відхід від класичної врівноваженості, виражений у динамічному підкресленні експресивних рухів та дещо неприродних ракурсах апостолів Євхаристії, про які пише О. Попова як про риси нового стилю, а очевидні технічні прорахунки і відверті вади малюнка окремих деталей, на які ми вже мали нагоду звернути увагу. Тому ми цілком погоджуємося з В. Лазарєвим у тому, що над михайлівськими мозаїками поряд з головними майстрами працювала численна група рядових виконавців, рівень підготовки яких коливався від посереднього до зовсім ремісничого. Спільну роботу головних майстрів і рядових виконавців над Євхаристією можна реконструювати таким чином. Спочатку одним або кількома головними майстрами на нижньому шарі тиньку виконувалася розмітка основних композиційних груп та малюнок контурів кожної постаті. Після цього, згідно з наміченими контурами, наносилися ділянки тиньку, на яких здійснювався набір зображень. Підбір палітри смальт і визначення того, яким кольором має набиратися та чи інша деталь, також здійснювався головними майстрами. Тож загальна побудова композиції, малюнок постатей та основних їхніх деталей, а також колорит, який є в даному разі однією з показових стилістичних рис, що О. Попова також підкреслює, визначалися головними майстрами. На етапі виконання набору мозаїки до головних майстрів приєднувалася досить численна група рядових виконавців. Цілком зрозуміло, що головні майстри та найдосвідченіші з рядових виконавців працювали передусім над ликами. Однак кваліфікованих мозаїчистів було, вочевидь, недостатньо, тому навіть до роботи над ликами поряд з досвідченими майстрами допускалися помічники та підмайстри, що не мали належного вишколу. Цим можна пояснити те, що виконавський рівень ликів Євхаристії коливається від віртуозно-майстерного, як в зображеннях постатей Христа (Іл. 2:в), правого ангела (Іл. 2:г), апостолів Петра (Іл. 2:а), Марка, Симона (Іл. 2:д), до такого, який за якістю малюнка скидається на учнівську пробу, що можна спостерігати в апостола Якова (Іл. 2:б). Робота над однофігурними постатями також
Loading...

 
 

Цікаве