WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

виконавців, є узагальнене трактування очниць. Відстань між бровою та лінією вій верхньої повіки в них заповнюється лише одним рядом кубиків тіньового тону (Іл. 2:д), який лише інколи доповнюється ще одним рядом рожевих кубиків, що зображають повіку. В інших пам'ятках цього періоду, зокрема в мозаїках Дафні, проробка цих частин ликів багато детальніша, у них присутня і світла лінія повіки, і лінія її складки, і тінь під бровою. У михайлівських мозаїках лише в ликах постатей Христа (Іл. 2:в), правого ангела (Іл. 2:г), Дмитра Солунського та архідиякона Стефана бачимо варіанти проробки очниць, які за складністю наближаються до дафнійських.
Кладка всіх михайлівських ликів відзначається досить вільною манерою. Традиційний для ХІ ст. прийом переходу від одного тону до іншого за допомогою трикутників різного тону, вставлених один в один, бачимо лише в ликах Христа та в правого ангела Євхаристії. Інший широковживаний прийом побудови моделюючої градації, в якому застосовуються ряди набору, де через один чергуються різноколірні кубики смальти, в михайлівських ликах не використовується взагалі. Водночас кладка михайлівських ликів з технічного погляду цілком відповідає класичній для пам'яток ХІ ст. схемі, де ряди шматочків смальти та каменю утворюють регулярні ряди, які повторюють форму ліній зовнішнього контуру малюнка деталей.
У зображеннях одягу михайлівських мозаїк найпоширеніший варіант моделюючої градації включає чотири або п'ять тонів. До них входять два чи три напівтони, які доповнюються темними лініями малюнка складок та світловим тоном. Забарвлення одягу визначається темнішим напівтоном та лініями складок, які в більшості випадків мають колір темнішого напівтону, густішого відтінку. Світлий напівтон частіше всього викладається смальтою сірого кольору, а світлові частини набираються білим, або близьким до білого світлим відтінком смальти або вапняку. За тією ж схемою модельовані й білі стихарі ангелів та стихар архідиякона Стефана з тією різницею, що в них домінує білий світловий тон та сірий напівтон. Замість білого кольору в якості світлового тону можезастосовуватися й золота смальта. Окрім одягу Христа, де застосування золота традиційне, золоті світлові полиски бачимо в зображеннях хітонів апостолів Луки, Петра, Павла, Пилипа та гіматію Андрія (Іл. 1:а,в), а також на обладунку Дмитра Солунського (Іл. 3:в), який суцільно викладено золотою смальтою. Трапляються варіанти тритонового моделювання, де відсутній або темніший напівтон, або світловий тон, площа якого викладена локальним кольором напівтону. Існують і зовсім спрощені варіанти, в яких на тлі однотонного локального кольору малюнок складок набрано темними лініями без тіней чи напівтонів. Зразки таких спрощених варіантів дають зображення хітонів обох постатей Христа (Іл. 1:б; 2:в), плащ та перев'язь Дмитра Солунського (Іл. 3:в), хітон апостола Тадея (Іл. 3:д) та деякі інші.
Певна система застосування описаних варіантів побудови тонової градації зображень одягу не визначається, як і не спостерігається сталий зв'язок кожного з цих варіантів із характером трактування форми. Так, у зображенні лівої постаті Христа складки хітону викладені одними лініями без застосування градації тону, однак пластична виразність їх малюнка дає таке відчуття об'ємної форми, яке можна порівнювати з класицизмом дафнійського зразка. Таке ж пластичне трактування бачимо і в зображенні гіматію цієї постаті, але вже із застосуванням градації тону. Зображення хітону та гіматію правої постаті Христа при використанні тих самих технічних засобів, що і в лівій постаті, дуже поступається останній пластичною виразністю через менш майстерне виконання. В апостолів Євхаристії верхні частини гіматіїв, аби не вади їх малюнка, також могли б нагадувати одяг у мозаїках Дафні, хоча і з різкішими перепадами між світловими ділянками та тінями. Інші частини зображень одягу михайлівських мозаїк демонструють переважно риси нового стилю ХІІ ст. з його численними дрібними, різко модельованими складками, які, відриваючись від реальних форм постаті, перетворюються на декоративні елементи. Однак трапляються й інші варіанти. Зберігся фрагмент нижньої частини постаті апостола з північної стіни віми, одяг якого за характером детальної промальовки складок та тонкими переходами напівтонів (Іл. 3:а) дає дуже близьку аналогію до зображень одягу в Дафні. Є й такі варіанти, які тяжіють до пам'яток першої половини ХІ ст. з характерними для них широкими світловими ділянками, які перерізаються темними прямими смугами тіней, ніби врізаними в товщу плоского блоку. Приклад такого трактування форми дає гіматій апостола Тадея (Іл. 3:д).
Колористичне вирішення одягу в Євхаристії побудоване на гармонійному і водночас напруженому зіставленні відтінків зеленого кольору з рожево-червоним, брунатним та темно-бузковим при широкому використанні золота і вставками білого та світло-сірого кольорів. Таку ж гаму бачимо і в зображенні Дмитра Солунського (Іл. 3:в), де плащ смарагдово-зелений, туніка рожева, перв'язь біла, а обладунок золотий. Можливо, дещо інакше виглядали кольори одягу апостолів, що розташовувалися на стінах віми. Єдина повністю збережена постать апостола Тадея (Іл. 3:д) має густо зелений хітон та гіматій з широкими площинами напівтонів насиченого жовтого кольору, який в Євхаристії не використовується. Принципово відмінним у колористичному відношенні є згаданий фрагмент постаті апостола з північної стіни віми (Іл. 3:а), в одязі якого переважають світлі і менш насичені кремові, сірі та попелясті відтінки.
У мозаїках ХІ ст. одяг більшості персонажів, як правило, має світле локальне забарвлення, а насичені кольори в сполученнях із золотими світловими ділянками трапляються переважно лише в зображеннях Христа та Богородиці. Даній традиції цілком відповідають зображення одягу в мозаїках Дафні, де домінують світлі і не надто насичені кольори. У ХІІ ст. кольори одягу темнішають і набувають насиченості, водночас значно розширюється застосування золотих світлових тонів: золоте тло починає ніби пронизувати силуети постатей, унаслідок чого останні гублять свою матеріальність, розчиняючись в навколишньому сяйві. Тож за насиченістю кольорових відтінків одягу та за характером використання золота михайлівська Євхаристія, а також зображення Дмитра Солунського цілком належать стилю ХІІ ст. Сюди ж можемо долучити й зображення апостола Тадея з певним застереженням щодо застосування в його гіматію широких недиференційованих світлових ділянок. З цього ряду випадає фрагмент постаті апостола з північної стіни віми, кольорова гама якого нагадує типові варіанти колориту зображень одягу в мозаїках Дафні.
Збереженість фарбового
Loading...

 
 

Цікаве