WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

деяка тендітність його рук, а також ніг, надають його зображенню лише певної манерної витонченості, у стилі сучасного придворного мистецтва Візантії.
Пропорції фрескових постатей, які зображені стоячи і збереглися на повний зріст (Іл. 5:а,б; 6:а), надмірної видовженості не демонструють. Відношення розмірів їхніх голів до загальної висоти коливається в межах 1 : 7 і 1 : 7,5. При цьому у фресках витончені зображення рук трапляються також. Найхарактернішими вони є в постатей Захарії та Самуїла (Іл. 5:а,б). Піднята рука молодого пророка також виглядає досить тендітною (Іл. 6:в).
Після Д. Айналова, який першим ідентифікував апостолів михайлівської Євхаристії за іменами, увійшло в традицію підкреслювати "портретність" їхніх ликів. І дійсно, порівняно з апостолами софійської Євхаристії, лики апостолів у Михайлівському соборі виглядають більш індивідуалізованими. Однак досягнуто це типово середньовічними методами - лише за рахунок різноманітності в промальовуванні форми таких деталей, як борода, вуса та зачіска. Щодо власне фізіогномічних особливостей самих облич, то вони лишаються стереотипними, оскільки за традиціями середньовічної іконографії риси індивідуальної портретності персонажів, окрім форм борід та зачісок, не фіксувалися. Відповідно типажі облич могли більш-менш довільно змінюватися під впливом, скажімо, особистої манери виконавця, або стилю епохи, який надавав перевагу тимчи іншим типам ликів. Аналізуючи малюнок ликів михайлівських мозаїк з цієї точки зору, можемо констатувати, що серед них виділяються два типи, один з яких є основним. Цей тип відзначається характерними класичними рисами: високе чоло, урівноважена пропорційність лицевої частини, дещо збільшені, але не надто широко розставлені очі. Другий тип, який можна побачити лише в окремих ликах, представляє т. зв. "східний" типаж, що має порівняно низький лоб, видовжений і часто вилицюватий овал, довгий ніс, інколи має широко розставлені очі. Відзначаючи відсутність класичної пропорційності в ликах східного типажу, зауважимо, що ця ознака жодною мірою не пов'язана з рівнем майстерності їх виконавців, а зумовлена відповідною традицією. І це яскраво демонструє михайлівська Євхаристія, в якій лик правого ангела (Іл. 2:г), один з найбільш майстерно виконаних, виявляє характерні риси східного типажу. Усі останні лики Євхаристії можна віднести до класичного типажу, хоча серед них є зображення різного виконавського рівня (Іл. 2:а-в).
В одноосібних зображеннях лик архідиякона Стефана (Іл. 3:г) представляє характерний східний типаж. Лик апостола Тадея (Іл. 3:д) своєю видовженістю також нагадує цей тип, однак таке враження створюється завдяки дещо витягнутому носу та підборіддю, у той час, як верхня частина цього обличчя подібна за малюнком до класичного типу ликів Євхаристії. Лик Дмитра Солунського (Іл. 3:в) відноситься до класичного типажу. Однак, на відміну від ликів Євхаристії, в яких бачимо лише стереотипне втілення абстрактної пропорційної схеми, у Солунського, дійсно, відчуваються риси індивідуального образу, виявлені в малюнку деталей самого лику. Недарма дехто з дослідників убачав у цьому зображенні портрет князя Ізяслава (в християнстві Дмитра) - батька замовника Михайлівського собору князя Святополка.
Порівнюючи лики класичного типу михайлівських мозаїк з ликами хронологічно близьких пам'яток, можемо констатувати, що вони найбільш подібні до ликів дафнійських мозаїк, хоча і не демонструють тотожності. Так, у ликах михайлівських мозаїк очі великі та широко розплющені, лінії, що окреслюють перенісся, м'яко перетікають у плавні вигини брів, тінь під оком повторює вигин повіка. У дафнійських ликах очі меншого розміру і вужчі, перенісся в більшості зображень у нижній частині різко перетинається прямою тінню, після чого воно розширюється і переходить у брови, які часто мають різкий вигин або злом, що надає виразам облич емоційної напруженості, яка підкреслюється й загостреною тінню під очима. Однак основною відмінністю михайлівських ликів є вище та опукле чоло. Саме такий тип класичних михайлівських ликів, як зазначає О. Попова, стане улюбленим образом комнинівської доби і буде траплятися протягом усього ХІІ ст.
Збережені лики михайлівських фресок дуже попсовані, однак в окремих зображеннях їхні типажі все-таки можна визначити. У Захарії (Іл. 5:а), святителя Миколая (Іл. 6:а,б), молодого пророка (Іл. 6:в) та святого в медальйоні бачимо лики класичного типу. У Миколая він має підкреслено високе чоло, що виділяє його не лише серед фрескових ликів, а й серед більшості мозаїчних. Дещо вилицюватий лик у фресці Діви Марії (Іл. 4:б) можна віднести до східного типажу, хоча він не виявляє характерної для останнього видовженості. Лик пророка Самуїла (Іл. 5:б) також відзначається певними рисами східного типажу, які можна вбачати в широко розставлених очах та дещо масивному носі.
У зображеннях одягу в михайлівських мозаїках бачимо втілення досить різноманітних зразків та стилістичних моделей. Ліва постать Христа в Євхаристії (Іл. 1:б; 2:в), що, за В. Лазарєвим, є роботою головного майстра-мозаїчиста, виконана наймайстерніше зі всіх збережених михайлівських мозаїк. Узірець, за яким її було намальовано, традиційний: якщо не брати до уваги деяких деталей драпування гіматію, він аналогічний тому, за яким виконано ліву постать Христа в Євхаристії Софії Київської. Тим показовішими є стилістичні відмінності в трактуванні малюнка складок, які в михайлівській мозаїці багато більш пов'язані з реальною пластикою постаті, ніж у софійській. Зображення правої постаті Христа Михайлівської Євхаристії майже дзеркально повторює ліву (Іл. 1:б). Однак щодо майстерності виконання, то в правої постаті її можна визнати лише за ликом. Малюнок одягу цієї постаті виявляє очевидні огріхи: повторюючи ту саму схему складок, що і в лівої постаті, виконавець правої наразі не зміг досягти аналогічного пластичного ефекту. В апостолів лівої групи Євхаристії (Іл. 1:а) варіанти драпування гіматіїв, як і схеми малюнка складок, також традиційні. Однак, поряд із звичними формами, в них трапляються і деякі нові деталі. Передусім це пасма складок, що опускаються позаду постатей, розпускаючись донизу декоративним каскадом зморшок, які бачимо в апостола Іоанна. В апостола Варфоломія подібне пасмо у верхній частині огинає стегно, а нижче ніби надимається, утворюючи вигин, який за формою нагадує парасолю. Інший мотив - зморшка тканини, стилізована у вигляді кількох концентричних овалів у верхній частині стегна, яку бачимо в Іоанна та Варфоломія. В одязі правої групи апостолів (Іл. 1:в) бачимо ті ж форми складок, що і в розглянутій лівій групі. Принаймні це стосується зображень апостола
Loading...

 
 

Цікаве