WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

рухомими стають і їхні плечі, що бачимо в пророків у мозаїках бані храму в Дафні, у зображеннях пророків фрескового ансамблю церкви Богородиці Елеуси у Велюсі (кінець ХІ ст., Македонія) та у фресках бані Софії Новгородської (1108 р., Росія). У пам'ятках середини ХІІ ст., зокрема мозаїках апсиди собору в Чефалу (1148 р., Італія), при стереотипній фронтальності нижніх частин постатей їх верхні частини зображаються настільки рухомими, що деякі з них гублять органічну цілісність, притаманну зображенням в пам'ятках попередніх періодів, зокрема в мозаїках Дафні.
У михайлівських мозаїках постать архідиякона Стефана (Іл. 3:г) фронтальна, з абсолютно фасовим ликом, подібна одноосібним зображенням Софії Київської і для свого часу виглядає архаїчно. Постать апостола Тадея (Іл. 3:д) також фронтальна, однак помітний поворот її голови вправо з поглядом очей, спрямованих в протилежний бік, дещо оживляють це зображення. У Дмитра Солунського (Іл. 3:в), як і в Тадея, голова має незначний ракурс, а очі - скошений погляд. Постава Дмитра традиційна длясвятих воїнів: у правій піднятій руці він тримає спис, на який ледь спирається, а лівою притримує щит. Водночас його постать не виглядає статичною. Ліва нога воїна трохи зігнута в коліні і відставлена назад, а права робить крок уперед. Це створює враження руху і певної глибини зображення. Асиметрія зовнішніх контурів торсу з нахилом декоративної пальметки на обладунку та пружним вигином пояса також дає відчуття просторового ракурсу. Ці ніби незначні деталі наповнюють постать Дмитра Солунського внутрішньою динамікою, що істотно відрізняє її від двох попередніх одноосібних зображень.
Серед фрескових однофігурних постатей найближчим за стилем малюнка до Дмитра Солунського є святитель Миколай (Іл. 6:а,б). У нього при збереженні загальної фронтальності смуга омофору, що опускається з грудей, зміщена вправо, окрім того, ракурс плечей і асиметрія в зображенні лику з нахилом лінії очей створюють враження живого руху (Іл. 6:б). Фігура молодого пророка (Іл. 6:в) збереглася приблизно до колін, стан її фарбового шару дуже поганий. І все-таки тут добре видно праву руку, підняту в типовому пророчицькому жесті, тричетвертний поворот голови, асиметричний загальний силует. За цими залишками можна визначити аналогію малюнка даного зображення із пророками в мозаїках Дафні. Постаті Захарії та Самуїла (Іл. 5:а,б) побудовані за єдиною схемою. Правими руками вони тримають ковчеги, лівими - кадильниці. Розташовувалися вони на двох передвівтарних стовпах в одному регістрі і разом утворювали майже симетричну композицію - у Захарії відставлена вбік права нога, а в Самуїла ліва, лінії подолів їх підризників дзеркально повторюють одна одну. Водночас їхні постаті далекі від геральдичної застиглості. Різко відставлені вбік ноги надають постатям динаміки, яка підкреслюється діагональним розташуванням складок підризників (добре збереглися в Самуїла). Положення лику Захарії близьке до фасового, його очі дивляться на глядача, у той час як голова Самуїла повернута в три чверті, і він дивиться у бік Захарії. По-різному розташовуються й кадила, якими вони розмахують. Погруддя святого в медальйоні так само, як і постаті мучеників, виглядають зовсім фронтальними, але конкретні деталі цих зображень не визначаються через надто погану збереженість.
Спеціального розгляду заслуговують пропорційні побудови постатей у михайлівських мозаїках. Більшість дослідників відзначали надмірну видовженість апостолів Євхаристії (Іл. 1:а,в). Н. Кондаков цю рису пов'язував з браком майстерності виконавців, а В. Лазарєв вважав її результатом свідомого розрахунку, що мав компенсувати перспективні скорочення, які виникали при розгляді зображень, розташованих на висоті. Паралельно В. Лазарєв висував й інше пояснення, згідно з яким видовженість постатей апостолів могла бути зумовлена естетичними уподобаннями, які віддавали перевагу видовженим та гнучким формам. З цього приводу зауважимо, що компенсація перспективних скорочень не видається вірогідним поясненням, оскільки в постатей апостола Тадея і Дмитра Солунського (Іл. 3:в, д), що знаходяться на тій самій висоті, що й апостоли Євхаристії, подібної видовженості не спостерігаємо, а постать архідиякона Стефана (Іл. 3:г), розташована напроти Солунського, видається навіть дещо великоголовою. Що стосується варіанта пояснення, який пов'язує видовженість апостолів Євхаристії естетичним уподобанням, то він видається більш вірогідним. Так, у мозаїках Дафні відношення голови до висоти постатей в різних композиціях варіюється від 1 : 7 до 1 : 8 і навіть 1 : 9. Тож у видовженості апостолів михайлівської Євхаристії, де це відношення становить в середньому 1 : 8, ніби нічого незвичного немає. Однак зауважимо ту обставину, що враження видовженості апостолів михайлівської Євхаристії виникає внаслідок диспропорційної витягнутості нижніх частин їхніх ніг. Обидві постаті Христа та обидва ангели цієї ж композиції зовсім не виглядають видовженими, оскільки нижні частини їхніх постатей перекриті вівтарною огорожею (Іл. 1:б). Тут звернемо увагу ще на одну особливість уже технологічного характеру. На висоті приблизно 0,70 м від нижнього облямування композиції (трохи нижче колін постатей апостолів) по всій її довжині пролягає вдавлена смуга, яка збереглася й після демонтажу мозаїки. Вочевидь, тут проходив стик тинькових ділянок, які наносилися з різних настилів риштовання. Таким чином, спочатку тинькувалася й набиралася верхня частина Євхаристії, що закінчувалася рівнем настилу риштовання, який проходив трохи нижче колін постатей апостолів, а після закінчення верхньої частини робота продовжувалася з нижчого ярусу риштовання в нижній частині композиції. При цьому очевидно, що в нижній часині працювали набагато менш кваліфіковані виконавці. Про це свідчать численні неузгодженості нижніх частин постатей з тими, що розташовані вище і зовсім низька якість малюнка ступнів ніг. Тож, як бачимо, враження видовженості постатей апостолів Євхаристії зумовлене не намаганням зробити їх стрункішими, що в той період, дійсно, було своєрідною модою часу, а диспропорційністю нижніх частин, виконаних маловправними мозаїчистами, які не вміли правильно припасувати нижні частини постатей до верхніх, уже набраних.
Завершуючи огляд пропорційних побудов постатей михайлівських мозаїк, звернемо увагу на таку особливість зображення Дмитра Солунського (Іл. 3:в), як дещо малі кисті рук на тонких зап'ястях. У мозаїках подібні малі руки трапляються і в апостола Тадея (Іл. 3:д), але в нього вони виглядають диспропорційними, особливо в порівнянні з масивними ступнями ніг. У мозаїці Дмитра Солунського враження диспропорційності не виникає,
Loading...

 
 

Цікаве