WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

близький до тексту євангелій від Матвія (26; 26-28) та Марка (14; 22-24). За винятком окремих деталей, як то відсутність німбів та деяких інших, у михайлівській Євхаристії представлено той самий іконографічний варіант, що і в Євхаристії мозаїк Софії Київської. Основною відмінністю між Євхаристіями обох соборів, яка передусім упадала в око дослідникам, є різниця в поставах фігур апостолів: одноманітно-стереотипних - у софійській Євхаристії і різноманітних - у Михайлівській. При цьому й ті дослідники, що позитивно оцінювали цю рису михайлівської Євхаристії (А. Прахов), так і ті, що негативно (Н. Кондаков), схилялися до думки, що розмаїття постав постатей апостолів є результатом вільної "творчості"виконавців. Показово, що представник іконографічної школи М. Покровський, порівнюючи софійську та михайлівську Євхаристії, цієї відмінності між пам'ятками не відзначив зовсім, вважаючи, очевидно, її іконографічно не суттєвою. І лише значно пізніше В. Лазарєв указав, що варіант зображення апостолів михайлівської Євхаристії є виявом іконографічної традиції, яка існувала паралельно з варіантом, представленим у Софії Київській. Походження іконографічної редакції, представленої в михайлівській Євхаристії, В. Лазарєв однозначно пов'язував з константинопольською школою, визначивши їй аналогії в таких класичних пам'ятках цієї школи, як мозаїка Митрополії (церква св. Федора) в Сєррах, рубіж ХІ-ХІІ ст. (Македонія) та фресках церкви св. Пантелеймона в Нерезі, 1164 р. (Македонія).
Порівнюючи композиційні побудови Євхаристії Михайлівського собору та найближчої до неї за часом Євхаристії в Сєррах (зафіксована на світлинах, сама пам'ятка не збереглася, окрім постаті апостола Андрія), відзначимо, що центральні частини в них іконографічно різні, у Сєррах відсутні ангели, а схеми побудови бокових груп апостолів (положення та повороти постатей) практично однакові. Водночас інтерпретація цих схем в обох пам'ятках істотно відмінна. У Сєррах бачимо ритмізовану структуру розташування постатей з приблизно однаковими відстанями між ними. Натомість у михайлівській Євхаристії проміжки між постатями різні - вони збільшуються в напрямку престолу, у той час, як крайні три постаті в обох групах навіть перекривають одна одну. Це створює певне відчуття глибинної просторовості і водночас враження пульсуючого руху, який збільшується до центру композиції, що підкреслюється динамічним зображенням ніг апостолів, які підходять до престолу, а також ракурсами.
У фресках Михайлівського собору також збереглася одна сюжетна сцена - це Благовіщення, постаті якого розташовувалися на передвівтарних стовпах. Архангела (Іл. 4:а) тут зображено у традиційній поставі античного вісника, що широким кроком іде до Діви Марії, його правиця в благословляючому жесті виставлена вперед, а лівицю з жезлом він тримає біля грудей. Марія (Іл. 4:б) зображена сидячи на престолі, під Її ногами квадратне підніжжя. Вона повернула голову до архангела, в її лівій піднятій руці видно залишки клубка ниток, а опущеною вниз правою рукою вона, очевидно, притримує нитку з веретеном, яка на фресці втрачена. На задньому плані - стіна та будівля з великим порталом дверей. Іконографічно це найрозповсюдженіша редакція даного сюжету - так зване Благовіщення з пряжею.
Щодо конкретних аналогій, то архангел за рисунком дуже схожий до архангела з тієї самої композиців дафнійських мозаїках. В обох пам'ятках виявляється збіг навіть таких другорядних деталей, як дрібні складки одягу. Достатньо поглянути на вигини бганок в нижніх частинах хітонів біля ніг архангелів, щоб зрозуміти, що їх виконавці користувалися ідентичними взірцями. У всякому разі фрескіст, який писав постать архангела в київському Михайлівському соборі, безумовно, знав роботи кола майстрів мозаїк Дафні, а можливо, і сам належав до цієї школи. Щоправда, у дафнійського архангела по-іншому розташована рука, яка тримає жезл, дещо ширший крок, більш розведені крила. Однак останні дві відмінності можуть бути зумовлені тим, що в Дафні Благовіщення розташоване на широкому склепінні тромпу, а в Михайлівському соборі його постаті знаходяться на відносно вузьких площинах лопаток. Лик архангела в михайлівській фресці змито до первинної прокладки, тому ми не можемо порівняти його з дафнійським.
Стиль зображення Діви Марії михайлівського Благовіщення зовсім інший. Її постать представлена у фронтальному положенні з щільно притиснутими до тулуба передпліччями непропорційно малих рук. Щоправда, поворот голови та відставлені трохи вбік ноги дають зразок т. зв. "спіралеподібного" ракурсу, традиції якого сягають помпейської епохи і який часто застосовувався в малярстві класицистичного напряму константинопольської школи для відтворення динамічного руху. Однак у даній фресці цей ракурс представлено настільки умовно та невиразно, що він, радше, позначає рух Марії в сторону архангела, ніж пластично його зображає. Тож стиль фрески Діви Марії вказує, скоріш, на східно-християнську традицію, ніж на сучасне йому константинопольське мистецтво, окрім, хіба що, архітектурного тла, деталі якого дають підстави припускати, що їх виконавець був знайомий з мозаїками Дафні, або принаймні використовував зразок відповідного походження.
Решта лицевих мозаїк та фресок Михайлівського собору, що збереглися до нашого часу, представлена одноосібними постатями. У мозаїках це зображення св. Дмитра Солунського (Іл. 3:в), архідиякона Стефана (Іл. 3:г) та апостолів зі стін віми (з них повністю збереглася лише постать апостола Тадея (Іл. 3:д), останні у фрагментах (Іл. 3:а,б). Серед фресок - це постаті святих Захарії (Іл. 5:а) та Самуїла (Іл. 5:б), постать святителя (Миколая) (Іл. 6:а,б), медальйон з погруддям святого, постаті двох мучеників та молодого пророка (Іл. 6:в). Традиційно персонажі одноосібних зображень представляються зверненими лише до глядача без будь-яких сюжетних зв'язків і розташовуються фронтально або в ракурсах, близьких до фронтальних. Водночас на тлі подібної одноманітності помітно можуть виявлятися нюанси стилю, характерні для відповідної епохи. Так, у першій половині ХІ ст. одноосібні постаті зображаються частіш усього з фасовими ликами та очима, спрямованими на глядача. Характерні зразки дають постаті святительського чину в мозаїках головної апсиди Софії Київської, а також численні фрески цього ж собору. Щоправда, повороти голів інколи трапляються й тут, але вони є винятком, а не правилом. У другій половині ХІ ст. одноосібні зображення починають виглядати трохи "живішими", що демонструють погруддя в мозаїках нартексу церкви Успіння в Нікеї, (1065-1067 рр., Греція). У кінці ХІ ст. голови одноосібних постатей можуть мати майже тричетвертні звороти,
Loading...

 
 

Цікаве