WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

Ансамбль мозаїк та фресок Михайлівського золотоверхого собору - Реферат

відкритих фресок, однак указав, що вони знаходилися не лише на передвівтарних стовпах, а й на торцевих стінах трансепту і в деяких інших місцях під пізнім олійним живописом.
Підсумовуючи свідчення означених документів та зіставляючи їх зі світлинами інтер'єру собору, можемо зробити висновок про розташування відкритих у 1888 р. в Михайлівському соборіфресок. Під п'ятами підпружних арок на кожному з передвівтарних стовпів міститься два погруддя святих в медальйонах, по одному на кожному стовпі. Можливо, це були севастійські мученики - погруддя сорока севастійських мучеників часто зображалися на арках, або склепіннях (так ці зображення атрибутує і А. Прахов). Поряд із медальйонами на вузькій боковій грані внутрішньої лопатки одного зі стовпів розташоване зображення стовпника (на світлинах олійні зображення стовпників зафіксовані на обох стовпах, однак А. Прахов пише лише про одну збережену фреску стовпника, в інших джерелах стовпники не згадуються взагалі). Під медальйонами знаходяться постаті композиції "Благовіщення" - архангел Гавриїл на північному стовпі та Діва Марія на південному. Під постаттю архангела на північному стовпі фреска священика Захарії, а на південному в тому ж рівні постать пророка Самуїла, обидві з іменними написами грецькою мовою. Під Захарією та Самуїлом - по одній постаті святителя без іменних написів. У найнижчому регістрі на кожному із стовпів знаходиться по великому хресту. За даними Археологічного товариства хрест зберігся лише на одному із стовпів, однак А. Прахов пише про два хрести. Щодо лицевих фресок в інших місцях собору, то, згідно з описом 1889 р., вони, найвірогідніше, знаходяться під олійним живописом початку ХІХ ст. на стіні південної апсиди, це були нижні частини постатей якихось святих. Орнаментальні фрагменти, очевидно, усі розташовувалися на бокових гранях лопаток передвівтарних стовпів, а також облямовували смугами торцеві стіни трансепту.
Яку кількість фрескових зображень перед знищенням Михайлівського собору було знято з його стін, зараз точно не відомо. Тому перерахуємо ті фрески, що збереглися дотепер. З лицевих фресок, які згадуються в листі А. Прахова, зберігся один медальйон із погруддям святого, постаті архангела Гавриїла та Діви Марії (Іл. 4:а,б) з Благовіщення, постаті Захарії (Іл. 5:а) та Самуїла (постать Самуїла розділена на дві частини, що знаходяться в різних музеях: на ілюстрації (Іл. 5:б) представлено копію цієї фрески, виконану А. Праховим), постать одного із святителів (Іл. 6:а,б). Окрім них, збереглися дві постаті мучеників, одна з них майже на повний зріст, а друга фрагментарно, а також постать молодого пророка, яка заціліла вище пояса (Іл. 6:в) (про те, що це пророк, свідчить рука, піднята в характерному жесті, та залишки розгорнутого сувою). Останні три зображення в листі А. Прахова не фігурують; імовірно, що вони були виявлені в 1934 або 1935 р. уже в процесі демонтажу фресок. Від двох хрестів, згаданих А. Праховим, зберігся фрагмент одного, а з 28 орнаментів збереглося 16; можливо, орнаментів збереглося й більше, оскільки дані по Новгородському музею, де знаходиться частина орнаментальних фрагментів, точно не перевірені. (У цій статті хрест та орнаментальні фрагменти ми розглядати не будемо).
Найдетальнішим дослідженням і водночас найповнішою на сьогодні публікацією михайлівських мозаїк є монографія В. Лазарєва 19.. У ній же подано й історіографію старих досліджень михайлівських мозаїк. Спинимося на окремих, найбільш показових поглядах. Так, А. Прахов, який перший написав про михайлівські мозаїки з мистецтвознавчої точки зору, вважав Євхаристію роботою майстрів київської школи, яка на початку ХІІ ст. набула, на його думку, самостійності. Аргументуючи цю тезу, А. Прахов відзначив свободу та природність зображення рухів апостолів, що, як він вважав, має засвідчувати збільшення живих спостережень у місцевих майстрів у порівнянні з візантійськими виконавцями Євхаристії мозаїк Софії Київської. Н. Кондаков також порівнював михайлівську Євхаристію із софійською, але зробив інший висновок. Він писав, що виконавці михайлівської Євхаристії, не маючи змоги досягти цілісності, притаманної софійській Євхаристії, намагалися компенсувати недоліки своєї роботи, наївно шукаючи різноманітності в поставах апостолів. Ф. Шміт також вважав михайлівську Євхаристію мало майстерною роботою ремісників. Питання про походження виконавців михайлівської Євхаристії ані Н. Кондаков, ані Ф. Шміт не ставили. О. Демус конкретно визначив зв'язок михайлівських мозаїк з візантійським мистецтвом, однак він вважав стиль цих мозаїк архаїчним для свого часу і пов'язував його не з придворним мистецтвом Константинополя, а з монастирською традицією. Він навіть указав на Влахернський монастир, звідки, згідно з літописами, у 1080-их рр. до Києва прибули майстри для прикрашення мозаїками та фресками Успенського собору Печерського монастиря. У Михайлівській Євхаристії він бачив спільну роботу греків, що колись працювали в Печерському монастирі, та їхніх місцевих учнів. В. Лазарєв також розглядав михайлівські мозаїки як результат співпраці принаймні одного грека з київськими майстрами і так само, як і О. Демус, вважав, що грек був тісно пов'язаний з традиціями мистецтва ХІ ст., але бачив у ньому представника столичної школи і відзначав, що його робота стилістично дотична мозаїкам собору монастиря в Дафні (Греція), які він датував останньою третиною ХІ ст. У найновіших дослідженнях О. Поповою висловлено думку, що виконавцями михайлівської Євхаристії були майстри, які приїхали з Візантії. Цих майстрів вона пов'язує з класичною традицією візантійського мистецтва, центральною пам'яткою якої в дану епоху є мозаїки Дафні, які датує періодом близько 1100 р. Водночас вона відзначає в михайлівській Євхаристії очевидні тенденції розвитку нового стилю.
Розгляд михайлівського ансамблю мозаїк і фресок розпочнемо з Євхаристії (Іл. 1:а-в). У композиції зображено дві групи апостолів, що одержують причастя під двома видами. Згідно з В. Лазарєвим апостоли розташовані в такій послідовності: у лівій групі (Іл. 1:а) першим підходить до Христа Петро, потім ідуть Іоанн, Лука, Варфоломій, Яків та Хома (останній, можливо, є Пилипом); у правій групі (Іл. 1:в) першим є апостол Павло, за ним ідуть Матвій, Марко, Андрій, Симон та Пилип (або Хома). Христа зображено двічі з обох боків престолу практично в однакових позах. Йому прислужують два ангели. Перед престолом - невисока вівтарна огорожа, а за престолом - ківорій на трьох колонах (значною мірою втрачений) (Іл. 1:б). Постаті апостолів зображені без німбів. Паралельно верхньому краю композиції по всій її довжині розміщено літургійний напис, який найбільш
Loading...

 
 

Цікаве