WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Актуальне термінологічне дослідження - Реферат

Актуальне термінологічне дослідження - Реферат

інтерактивних формах розвитку культури, що погрожує "проривом до замерзання" або "сном культури" (Мак-Люен), адже не формально-технічні засоби образотворення мають вагу. Головний сенс в прозорій феноменологічно-онтологічній переструктуризації світоглядної моделі "монадної особистості" в контексті з філософською концепцією єдиного Всесвіту, де час як лінійний вектор втрачає актуальність.
Заключні статті першого розділу рецензованогозбірника мають конкретніший характер. Фаїна Петрякова подала вичерпний у межах даного обсягу семантико-етимологічний огляд слів "фарфор" і "порцеляна", виводячи перший термін від китайського "син неба" (за посередництвом давньоперського ba apudra та турецького fa fur), у той час як другий - наша фонетична версія дзвінкого італійського слова porcellano - від porcella ("cвинка"), бо саме так італійці називали схожі своїм полиском на фарфор опуклі перламутрові мушельки, що нагадували поросяток.
Дві статті Ю. Смолій ілюструють механізм виявлення архетипальних структур у народній творчості. Вони відрізняються чіткою логікою наукового викладу матеріалу при вельми вдалій спробі виявити відмінності між народними назвами й науковою термінологічною лексикою в галузі Петриківського малювання та писанкарства Катеринославщини.
Стисла й логічно виважена стаття А. Шевчука "Питання мистецтвознавчої термінології в українському перекладознавстві" присвячена актуальним проблемам грамотного інтегрування української культури, зокрема народної художньої творчості, у європейський простір. Досвід міжнародних виставкових проектів, переклади спеціальної наукової літератури на інші мови виявили наявність численних вад у лінгвістичній справі, зокрема з боку фахової лексики, через відсутність передусім словників-довідників з етнології, народного декоративного, образотворчого мистецтва тощо. Ситуацію погіршує й плутанина з низкою мистецтвознавчих термінів ("примітив", "наїв", "майстер", "народний майстер" та ін.). Автор вважає за доцільне звернути увагу на позитивні вирішення подібних проблем чужомовними фахівцями.
Богдан Сюта у статті "Про створення словників музичної термінології", крім аналізу теоретичних аспектів проблеми, пропонує сучасні ви-значення таких понять, як "нова музика", "дискурс", "аберація форми музичної", що можуть бути використані в енциклопедичних виданнях.
Останніми в розділі є дві статті Наталі Лисюк, у яких конспективно окреслений сенс понять "архетип" і "постійний епітет". Факт звернення київського науковця до складної, широко дискутованої світовою та вітчизняною наукою теми - "Еволюція й аберації поняття "архетипи" - заслуговує на повагу. На жаль, п. Лисюк, розглядаючи її, жодного разу не посилається на самого Юнга, хоча констатує належність йому пріоритету реактуалізації терміна у ХХ ст. (С. 116). Безумовно, він сприяв, починаючи з 1910-х рр., поширенню в науці цього давнього поняття, запозиченого, за його ж твердженням, із праць схоластів, зокрема з робіт Августина Блаженного, де "архетип" адаптувався завдяки філософським трактатам платоніків. Та навіть у 1930-х рр. Юнг лише розробляв аспекти поняття, вважаючи, що архетипів стільки, скільки життєвих ситуацій. Невизначеність поняття стала чинником багатьох плутанин навколо терміна. В останньому його збірнику 1961 р. Юнг кваліфікує архетип вже як "тенденцію" до формування міфологічного образу, мотиву, як "інстинктивний вектор", "базову схему", "специфічну енергію", і не застосовує старих формулювань через те, що "термін Архетип часто тлумачили неправильно", "критикували некомпетентні особи". Тому, справедливо резюмує автор статті, "...універсальної класифікаційної системи А. ще не створено, оскільки це потребує узгоджених міждисциплінарних досліджень" (С. 122). Проте, як підкреслює російський дослідник В. Зеленський: "...поняття архетипів колективного несвідомого надає аналітичній психології додаткового виміру, пов'язуючи її вчення з усією історією еволюції людської психіки у всіх її культурних виявах", роблячи її допоміжним засобом і в культурній діяльності. Цю ж думку підтверджують нещодавні розробки іншого російського науковця В. Василькової, оприлюднені київським вченим В. Ларцевим на Міжнародній науковій конференції в Інституті філософії ім. Г. С. Сковороди.
Другий розділ збірника, що має назву "Матеріали до українського термінологічного словника мистецтвознавства й етнології", містить статті 10-х авторів. Дослідження пропонуються як моделі словників з тієї чи іншої галузі: реставрації пам'яток культури, станкового живопису (Володимир Цитович і Тетяна Тимченко); гаптування, лозоплетіння, деревообробництва (Тетяна Кара-Васильєва, Михайло Селівачов, Олег Омелян), склярства, каменярства, скринництва (Олена Сом-Сердюкова, Лідія Хом'як, Марина Юр). Досвід укладання лінгво-етнографічного словника одягу західного По-лісся презентує Людмила Пономар на прикладі тільки одного виду - домотканої вовняної спідниці, що має величезну прагмо-лексичну варіативність. Олена Боряк, пропонуючи аналіз семантичної структури лексеми "Баба-повитуха", проводить паралелі з іншими міфологічними образами, зокрема, з "Бабою Ягою". Відштовхуючись від слов'янського етимона слова "баба", дослідниця наголошує на архаїчному його походженні, звертається до степової монументальної пластики - так званих "баб".
У цілому книга містить надзвичайно корисний і потрібний саме сьогодні науковий матеріал, тож доводиться тільки радіти, що він тепер став доступним дослідникам. Колективна праця 26 авторів із провідних науково-дослідних і навчальних закладів Києва, Львова, Івано-Франківська, Рівного, Житомира ретельно відредагована, дбайливо оформлена, має весь необхідний довідково-допоміжний апарат, понад 150 високоякісних ілюстрацій і прекрасну поліграфію - це заслуга і редакції вісника "Ант", яка готувала рукописи до друку, і ПП "Дивограй", де виготовлений оригінал-макет, та друкарні видавництва "АртЕк", яка майже бездоганно віддрукувала тираж.
Насамкінець треба відзначити, що рецензована книга, як і низка попередніх видань відділу образотворчого мистецтва ІМФЕ, вийшла у світ завдяки кооперації з іншими навчальними, музейними закладами та громадськими організаціями. Цього разу - з Київським державним інститутом декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, Всеукраїнським товариством політичних в'язнів і репресованих, Науковим товариством ім. М. Трохименка за фінансової допомоги Веніаміна Миколайовича Трохименка. Це ще одне наочне свідчення плодотворного об'єднання зусиль і ресурсів академічної й освітянської науки.
Loading...

 
 

Цікаве