WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Актуальне термінологічне дослідження - Реферат

Актуальне термінологічне дослідження - Реферат


Реферат на тему:
Актуальне термінологічне дослідження
Наша наукова громадськість уже давно чекала на видання колективної праці подібного профілю та масштабу. Її підготовка стала можливою завдяки проведенню в ІМФЕ у грудні 1999 р. конференції "Українські термінологічні словники з мистецтвознавства й етнології", присвяченої 100-річчю від народження видатного лексикографа Миколи Трохименка. На конференції слушно відзначалося, що фахові термінологічні словники й енциклопедії систематизують накопичений інформаційний досвід кількох поколінь і сприяють результативності наукових досліджень. Між тим у контексті європейської культури і науки спеціальне словникарство України розвивається уповільнено: через репресії і винищення наукової еліти протягом 1930-х років, інші несприятливі обставини - ця галузь вітчизняної науки досі залишається малодослідженою, не опрацьованою належним чином. Скажімо, нещодавно виданий словник з мистецтвознавства С. Ничкало є не найкращим перекладом з російських довідників поширених дефініцій, тлумачення більшості з яких викликає суперечливі міркування. Відтак трапляється, що те ж саме слово використовується різними авторами в протилежних значеннях, або суперечки авторів не мають сенсу, оскільки різними термінами доводять приблизно те саме. Поява за таких умов рецензованого видання одразу включає його в культурне життя сучасності: термінологічний збірник сьогодні користується широким попитом у студентів і науковців різних установ.
Книгу відкриває "Передмова" з викладом історії створення збірника та його завдань. Далі йде блок із кількох присвячених ювілярові статей. Докладніша з них належить професорові Миколі Роженку, який дослідив головні етапи життєвого шляху і трагічної долі Миколи Трохименка, розглянув численні архівні документи про арешт, допити, ув'язнення, страту, реабілітацію вченого, увічнення його пам'яті. Значення створеного за участю Миколи Трохименка "Словника чужомовних слів" (1932, перевидання 1955 і 1996 рр.) для минулих і сучасних правописних дискусій розкриває Богдан Ажнюк. Вагомий внесок діяльності вченого, зокрема в громадсько-політичному напрямі, стисло характеризує Євген Пронюк.
Перший розділ "Загальні проблеми теорії та практики термінологічної лексики в мистецтвознавстві й етнології" складають 14 статей, що містять дослідження теоретичних питань і практичного застосування термінів. Відкриває його ґрунтовна стаття Тараса Кияка "Українська термінологія як фактор державності української мови" з особливо корисними сьогодні висновками. "Помилково було би,- пише автор,- з метою "очищення" української мови масово нав'язувати мовцям штучні витвори. Хуторянські чи патріархальні потуги, хоч і віддають теплим романтизмом, у сфері літературної мови, насамперед у царині професійного спілкування, можуть завадити станов в ному аспекті культуротворення, адже "Давній Русі властива оригінальна, відмінна від інших великих історичних епох, система культурних цінностей" (С. 64).
Степан Лужецький і Станіслав Мигаль зосереджуються на генезі мистецтвознавчих та дизайнерських понять, починаючи з таких дефініцій, як "малярство", "малювати" (автори фіксують еквіваленти у німецькій, польській, підкреслюючи готське коріння), й завершуючи термінами "дизайн", "промислове мистецтво" та ін. Висновки досить переконливі: "Нині дизайн - мистецтво ідеї, форми й функцій - трактується як предмет наукових досліджень і практичного проектування в системі "людина - предмет - середовище - суспільство". Дизайн вийшов на рубіж простору культури, в якому вміщуються всі досягнення людського Духу" (С. 68). З цим погоджується сучасна філософська думка. Але щодо пропонованої авторами на с. 66 доцільності заміни поняття "монументальне мистецтво" на "архітектонічне" - то одним ствердним реченням тут не обійтися. Ієрархію та сенс понять "монумент", "пам'ятник" намагалися визначати не лише в радянські часи, проте питання залишилося відкритим через численні "за" й "проти". Слово-замінник "архітектонічний" апелює зовсім до іншого понятійного ряду, фіксуючи формально-структурне значення твору та нівелюючи духовно-образні шари, всупереч попередній тезі цих авторів.
Коротка стаття Наталі Янко торкається фундаментальних дефініцій, що застосовуються для творів монументальної і станкової скульптури. Деякі з них, зокрема з урахуванням попередньої статті, і досі остаточно не визначені, так само, як наприклад, терміни "сницар", "сницарство", що використовують у значенні "скульптор", "скульптура". Автор визначає оптимальною термінологічну позицію російського фахівця М. Воронова.
Наступна стаття Галини Скляренко "Деякі поняття і терміни в українському мистецтві ХХ ст." упорядковує накопичений мистецтвознавством науково-теоретичний матеріал стосовно загальних явищ культуротворення, що вкладаються в поняття "модерністського", "постмодерністського" та "пост-постмодерністського" етапів розвитку. Осторонь залишені суперечки навколо термінів, що тривають і тепер. Між тим не можна погодитися з автором там, де модерн характеризується як стиль, а не стилістичний напрям, що мав два етапи - "еклектизму" та "історизму". Згідно з останніми (уже після виходу у світ 1999 р. монографії Д. Сараб'янова "Стиль модерн") науковим конференціям Росії та України, роботам і доповідям Н. Ю. Асєєвої тощо, модерн не є стилем тому, що він не складав абсолютно однорідного явища, притаманного без винятку всім мистецьким видам і жанрам (паралельно існували, напр., академізм, неоімпресіонізм, реалізм та ін.). Автор явно суперечить собі і там, де, уточнюючи специфіку "українського авангарду", що "...характеризується надзвичайною різноспрямованістю, одночасним існуванням у ньому часто протилежних тенденцій" (С. 77), вважає не правомірним "залучення до авангарду імпре-сіоністичних та постімпресіоністичних творів українських художників" (С. 77) в монографії провідного українського фахівця з авангарду О. Кашуби. Що ж до терміна "пост-постмодернізм", то тут слід було б зауважити, що, хоча до нас цей робочий термін потрапив від західних та російських фахівців, які використовували його ще в 1980-х рр., все ж дотепер більшість мистецтвознавців не приймає цей термін за науковий, віддаючи перевагу звичному -"постмодернізм", про що свідчать міжнародні конгреси арт-критиків АІСА, зокрема лондонський 2000 р., де темою "Visual Art, Visual Culture?" висвітлювалося питання належності візуального мистецтва до суто мистецького виду, що продовжує традиції постмодерністської культури. Нову мистецьку парадигму більшість сучасних вчених вбачають не в
Loading...

 
 

Цікаве