WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ікона Холмської Богоматері (стан збереженості, іконографія, списки) - Реферат

Ікона Холмської Богоматері (стан збереженості, іконографія, списки) - Реферат

на лівій руці. Серед них - венеціанський мармуровий рельєф "Madonna del bacio" із собору Сан Марко. Це скульптурне зображення, яке Р. Ланге датував XIII ст., вочевидь перегукується з пісковиковим рельєфом, що був знайдений на території Десятинної церкви в Києві.
Останній твір істотно відрізняється від венеціанського за рівнем майстерності. Ця обставина утрудняє мотивоване датування київської знахідки; лише з достатньою мірою умовності її можна віднести до XII-XIII ст. На рельєфі відтворено інший поворот голови Марії і дитяти, але й тут чітко прочитується напівлежача поза Христа. Ще 1994 р. В. Пуцко відзначив перегук іконографій київського пісковикового рельєфу та ікони Холмської Богоматері, на той час відомої тільки за літографіями XIX ст. Проте дослідник логічно порівняв ці пам'ятки між собою та із зображенням Марії з дитям на Білгородській золотій гривні, яка була безпосереднім об'єктом його студій. Амулет він датував початком ХІІ ст.
Дійсно, мініатюрний рельєф на гривні іконографічно й стилістично знаходиться поміж іконою та київським монументальним скульптурним зображенням. До Холмської ікони він тяжіє перш за все іконографією, бо й тут Богородиця-Дексіократуса, тим паче, що на гривні повністю збережена (на відміну від скульптури) композиція. Через маленький розмір і не дуже вправний рисунок не можна певно стверджувати, що ліва ручка Христа обіймає Марію, як це вбачає В. Пуцко. На нашу думку, ручка просто піднята догори. Але, попри це, все одно іконографія зображення дуже близька до ікони Холмської Богородиці. Натомість гривна подібніша до монументального пісковикового рельєфу за фронтальною поставою голови Марії, за пропорціями голів Богородиці й Христа-дитяти, врешті - за стилістикою, зокрема за деякою узагальненістю моделювання об'ємів, що особливо вражає за такої різномасштабності обох творів.
Білгородська гривна й монументальний рельєф із території Десятинної церкви - важливі, безумовно, історичні реалії, що засвідчують розповсюдження іконографії образу Холмської Богоматері на території Києва. Більше того, ми згодні з В. Пуцком у тому, що зразком для золотого амулета мала бути виняткова пам'ятка - ікона з легендою про чудотворення й водночас унікальна пам'ятка мистецтва, пов'язана з ім'ям євангеліста Луки. І не можна виключити, що нею була саме константинопольська святиня (відома пізніше як "Холмська Богородиця"), позаяк її іконографічний Богородичний тип - рідкісний для теренів України, за винятком лише стольного граду - "матері городів руських" (як свідчать дві київські рельєфні пам'ятки). Таку ситуацію опосередковано підтверджує й волинська (холмська) легенда про київське походження ікони.
Опріч ікон із Синаю, відома ще ікона XII-XIII ст. з Афонського Ватопедського монастиря, на якій дитя підтримується лівою рукою Богородиці. Е. Тсигаридас, підкреслюючи її літургійно-жертовну семантику (а він семантику добачає і в схрещених ніжках Христа), пише: "Ця ікона - варіант типу Одигітрія з іконографічними елементами алюзій майбутніх пасій Хріста".
Однак, іконографія і типологія, як відомо, не підлягали у мистецтві ікони буквальному тиражуванню (у кожному списку одного типу так чи інакше виявляються ознаки різного рівня ремісничого вишколу, обдарованості майстра-виконавця, ознаки певної мистецької школи). Але саме цінне, звичайно, полягає в спробі іконописця внести в усталений і безперечний зразок-канон своє тлумачення сюжету, що спричиняється до появи інакших акцентів у образній сутності священного образу.
Незважаючи на фатальне ушкодження лику Марії на Холмській іконі, вціліле ліве око характерної видовженої мигдалеподібної форми виражає дивовижно сумну й воднораз спокійну меланхолію. Подібна неповторність погляду присутня ще хіба що в іконі Вишгородської Богоматері.
Лик дитяти, його кучерява голівка, кирпатий носик, пухкі губи типові для цілого ряду візантійських ікон XI-XIV ст. У пізніших пам'ятках іконопису Христос-дитя виглядає мудрішим, маючи високе чоло, підкреслену "складку гордія". Лик Бого-дитини, що порівняно добре зберігся, модельовано доволі узагальнено й живописно, оливкова зелень санкірі тут контрастує з яскравим рум'янцем щік.
Ікона Холмської Богоматері навіть у своєму нинішньому пошкодженому стані виразно засвідчує талант і неординарність маляра-виконавця. Його самобутність розкривається не тільки в майстерності, з якою він моделює лики (на якійсь невловимій грані між конкретністю форми та її умовністю). Іконописець підпорядкував задум твору максимально акцентованій ідеї єдності Матері та Сина, спрямувавши погляд Марії на своє Бого-дитя. Цей погляд цілковито зосереджений на Христі (у більшості Богородичних ікон Марія або звернена поглядом до глядача, або заглиблена в себе), чим підкреслена спільність долі Богородиці й Христа, виражена покірність Божій Волі. І саме в цьому, мабуть, таїться особлива містична сила образу. Легенда про константинопольське походження мистецької пам'ятки підтверджується високою фаховою школою майстра-виконавця.
Списки ікони. На теренах нинішньої Польщі збереглася достатня кількість списків з ікон Холмської Богоматері, серед яких переважають ікони XIХ ст., оскільки, особливо в кінці сторіччя, вони в Холмі тиражувалися і продавалися віруючим.
Збереглося лише одне зображення XVII ст., в якому повторювана композиція і погляд Богоматері звернений до дитяти. Ікона не розчищена й тому поки що про її близькість до ориґіналу говорити рано. Вона походить з церкви в с. Чульчичах Холмського повіту.
У XVIII ст. до іконографії ставилися доволі вільно й писали ікони відповідно маляри, що реалістично відтворюють форму. В іконі 1745 р. з с. Клештува маляр А. Савидловський змінив дещо позу дитяти, його вбрання (він в одному хітоні), форму складок. Можливо він не бачив ориґіналу, а імпровізував на підставі гравюри 1684 р. Л. Тарасевича. Цілком "вільним" варіантом є ікона Холмської Богоматері з церкви XVIII ст. села Пнюва. У ній переінакшений образ Марії (її довгастий лик став округлим, погляд звернений на глядача, Христос-дитя одягнутий тільки в хітон, ліву руку поклав на груди, очі підняв догори, до неба).
Усі перераховані ікони свідчать лише про популярність святині, але вони настільки різні, що не мають значення як історичне джерело. Обережні датування Холмської ікони розходяться між кінцем ХI ст. і першою половиною XII ст. (хоча найбільша поширеність означеного іконографічного типу відмічається в ХII-ХIII ст.). До такого датуванняпам'ятки схиляють її стилістичні особливості, про які більш умотивовано можна буде говорити лише після завершення розчистки поверхні від пізніших записів.
Не можна оминути ще однієї важливої особливості тисячолітнього існування ікони Холмської Богоматері - як палладіум Волині, вона несла в собі християнську ідею в її екуменістичному значенні. Вона була дорогою і незамінною для православних, греко-католиків і католиків. Їй ревно молилися всі три конфесії, її цілували, перед нею уклякали й простиралися поземно хрестом віруючі князі, королі, імператори, міщани-бюрґери й селяни, прості миряни і митрополити, єпископи, священики, ченці. На її честь складали акафісти й вірші українською, польською і старослов'янскою мовами. Її зберігали й оберігали багато поколінь віруючих. Незважаючи на всі випробування, які документально простежуються протягом останніх 400 років, вона вціліла, щоправда, не повністю, але вціліла, з "ранами", що відображають її унікальну долю. У цьому феномен святині ікони Холмської Богоматері, мовлячи про яку важко утриматися від пафосу.
Loading...

 
 

Цікаве