WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Ікона Холмської Богоматері (стан збереженості, іконографія, списки) - Реферат

Ікона Холмської Богоматері (стан збереженості, іконографія, списки) - Реферат


Реферат на тему:
Ікона Холмської Богоматері (стан збереженості, іконографія, списки)
?
Стан ікони за історичними джерелами. Холмський греко-католицький єпископ XVII ст. Яків Суша був перший, хто детально зафіксував пошкодження ікони, які він назвав "ранами". Ним були відзначені дві "рани", "проткнуті" до самої дошки, на голові Марії, де повинні були бути зображені зірки. За його припущенням, на цих місцях могли кріпитися коштовні камені, що й були по-варварськи здерті. Я. Суша відзначив багато подряпин на лику Богоматері, а також дві великі подряпини на лівому плечі. Останні він вважав слідом від вийнятих каменів, так само як і подряпини на правому плечі Богородиці. Одні "рани", як гадав єпископ, могли бути результатом удару ножа, інші - стріли. Він добачив і пошкодження на пальці правої руки Марії та на нозі дитяти, причому останнє пошкодження виглядало - на здивування описувача - зовсім свіжим (зважаючи на постійні переміщення ікони, зокрема під час війни, випади фарби, тріщини (кракелюри) були цілком реальними). Крім того, Я. Суша вказав, що між великим і вказівним пальцями правої руки Марії стирчить шматок заліза. Не забув він і спостережень свого сучасника - ювеліра-виконавця нової ризи про те, що в дошці-основі ікони лишилося чимало золотих цвяшків від попереднього оздоблення. Згадав єпископ і золоті пластини, що залишилися від давньої ризи. Урешті, особливу увагу звернув він і на потемнілий вигляд ікони, пояснивши це двома обставинами - перебуванням образу впродовж ста (?!) років у вапняній ямі після пожежі Холма [під час розгрому міста монголо-татарами - Л. М.], а також пізнішим негативним впливом запалених свічок, які миряни кріпили на ґрати, за якими стояла ікона в церкві. Таким чином, до кінця XVII cт. ікона була вже пошкодженою і потемнілою.
Графічне відтворення ікони роботи О. Тарасевича (вперше публікована 1684 р.) не можна розглядати як документальне свідчення стану її збереженості. Судячи за естампом, гравер поєднав у своєму творі враження від самої ікони та ризи (про що свідчать німби) і лише символічно вказав на "знакові рани", відмічені в описі Я. Суші. Конкретних відомостей про поновлення ікони в XVII ст. немає. Але опосередковано про них свідчать копії, повтори популярної святині, зроблені для греко-католицьких церков Польщі. Гіпотетично можна припускати й певне втручання іконописців-поновлювачів перед коронацією ікони 1765 р.
Безсумнівно, однак, що в останній чверті XIX ст. ікона перебувала вже в дуже поганому стані. З доброго почину Я. Суші, автори, які писали про ікону, звертали увагу й на її пошкодження (при цьому майже всі переказували історію святині "за Сушою"). Так, Ф. Гербачевський зафіксував дві тріщини дошки: одну, що перетинає праве око й праву руку Марії, праве плече дитяти; другу, що пролягає через ліве плече Марії. Цей автор описав чотири золоті пластини з емалями, атрибутувавши їх як вироби візантійських майстрів IX ст.
У книзі М. В., присвяченій м. Холму та його святині, згадано, що живопис ікони має паволоку під левкасом. "Хоча золоті зірочки на чолі й плечах Пресвятой діви можуть, - на думку цього автора, - певною мірою вказувати на пізніше походження цієї ікони (тобто після Всесвітнього собору), але на користь її давності існує також чимало доказів". Автор указав також і на залишки срібної шати по краях дошки (?).
А. Будилович, пишучи про ікону, звернув увагу на оліфу, що потемніла, на "потертості" контурів складок, які добре збереглися на одязі дитяти, прикрашеному "багатим опліччям на подобу барми у вигляді трикутників з променистим "забарвленням". Він також застеріг паволоку на іконі, підправлені "плече, брови, очі".
У 1891 р. ікону реставрував художник А. Крохін.
Безсумнівно, всі, хто поновляв Холмську ікону, також лишали на ній "рани" - сліди її страдницької долі; сліди, що, втім, не меш значущі від ударів шаблі на лику Богоматері Ченстоховської. Слід гадати, що саме М. Корнілович зважився розділити ікону на три частини, позаяк тріщини дошки були вельми значні. Адже ікона в ХХ ст. вже здійснила подорож Холм - Москва - Київ, причому в дуже неспокійний військовий час. Думається, що в 1943 р. М. Прахов, припасовуючи дошки, не міг не вдатися до певного поновлення, шпаклювання тріщин, тим паче, що він мав працювати поспіхом. Тим-то, повернута до Холму в 1943 р. ікона вже вважалася лише копією з ориґіналу.
Останнє поновлення ікони було здійснене між 1978-1981 рр., коли вона на деякий час перебувала в Івано-Франківську.
Іконографічні особливості. Іконографічний тип Холмської Богоматері - рідкісний на східнослав'янських землях, водночас він був доволі поширений на Ближньому Сході, зокрема Синаї, а також на Афоні та в Італії. Його характерною особливістю є передовсім поза фігури Христа: малолітній Бог-син напівлежить на правій або лівій руці (Дексіократуса) Богоматері. Голова Марії зазвичай нахилена, Ісус, у свою чергу, дивиться на матір, закинувши голову. Правою рукою він благословляє, лівою - тримає сувій, ніжки його схрещені. Подібний іконографічний тип не має усталеної дефініції. Мистецтвознавцями він називається, згідно з умовно прийнятою термінологією, "Одигітрією". Однак означена поза дитяти відтворюється в різних богородичних іконах, що не збігаються деталями (див., напр., ікону ХІІ ст., що іменується "Кікською"). А проте багатозначність образу полягає передусім саме в положенні дитяти на руці Марії. Глибоку семантику цієї іконографічної прикмети відзначають багато дослідників, зосібно М. Етінгоф, Х. Бельтінг, Е. Тсигаридас. Вони добачають у ній літургійний зміст - Богородиця в цьому випадку мислиться скинією, тобто - церквою, в якій Христос як священик творить молитву і, що знаменно, приносить самого себе в жертву. Його напівлежача поза, як підкреслює М. Етінгоф, була прообразом зображення Христа в гробі й корениться безпосередньо в іконографії образу "Христос-Недремне око". Останній тип символізує Христа-дитя як жертву (через "смерть-сон") і майбутнє його воскресіння.
Ікона, від якої можна вести "родовід" аналізованого типу богородичного зображення, була створена ще в доіконоборчі часи. Маємо на увазі одну з найбільших за розміром - образ Богоматері (висота голови Марії дорівнює 53 см), що датується VII ст. й знаходиться в Римі. Ікона частково поновлена, але на ній залишився шар ще енкаустичного малярства. Церква, якій вона належить, нині називається Франческо Романа, раніше ж вона була знана як церква Марія Нуова. Утім, Х. Бельтінг вважає, що ікона походить з церкви св. Марія Антиква. За однією з римських легенд, ця грандіозна ікона є витвором самого євангеліста Луки. Так, у путівнику по Риму 1375 р. зазначено: "Кажуть, що св. Лука написав її (Богоматірь) з дитям". Після пожежі церкви ця ікона почорніла, але нині вона розчищена й вражає виразом очей Богоматері. Таким чином, у легенді про римську ікону можна бачити джерела аналогічного переказу про Холмський образ. Де була створена римська святиня, достеменно невідомо, учені дотримуються різних версій:згідно з однією - ікона створена в самому Римі, згідно з іншою - привезена до Риму. Цілком самобутня манера письма зображення не дає певних підстав у пошуках конкретної мистецької школи.
Багато ікон ХII-XIII ст. з подібною іконографією походить із Синаю. Зокрема, XIII ст. датується добре збережений богородичний образ із монастиря св. Катерини, який за іконографією найближчий до Холмської. Г. i М. Сотіріу визначили її як "Дексіократусу". До цього кола образів слід віднести й декілька зображень, на яких Богоматір тримає напівлежаче дитя
Loading...

 
 

Цікаве