WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Митрополит Роман Шептицький - Реферат

Митрополит Роман Шептицький - Реферат

Митрополія веде по-українськи. Тож коли причіпки в цій справі стали нестерпними, Шептицький у 1925 перевів усі метрикальні книги на латину.
Діяльність митрополита Шептицького як фундатора й організатора та мецената не має собі рівних. Лише одне з усіх звершених ним починань увічнило б його ім'я в історії України - а починань тих було сотні!
Засновує Український Національний Музей, купує в 1905 для нього приміщення за 34 тис. доларів (з доп. євреїв, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям).
Церковні, гуманітарні фундації: найперша - Єпархіяльна бібліотека в Станиславові (передав 4 тисячі книг із особистої бібліотеки), Академічний Дім, Народня Лічниця, гімназії; клопотанням до чеського уряду врятував українську господарську академію в Подєбрадах. Був співзасновником українських банків.
Ним заснована Львівська Богословська Академія (1928; єдиний український вищий навчальний заклад за Польщі); на сиротинці передав разом 1 млн. доларів; посилав подарунки на Песахєврейським убогим дітям.
Заходами Комісії охорони природи при НТШ митрополит дав розпорядження утворити на землях Львівської митрополії заповідник кедрових лісів на горі Яйце, що біля Підлютого, та заповідник степової рослинности біля Чортової Гори на Рогатинщині. То були одні з перших природних заповідників у Західній Україні. Сприяв відкриттю курортів (напр., Черче).
Ця величезна діяльність митрополита мала небагато аналогів ув історії ХХ сторіччя, але нею він певним чином продовжував родинну традицію Шептицьких.
1284 князь Лев (?) надав Шептицьким грамоту на боярство, яке було підтверджене 1469 (з 1772 р. всі ці галицькі бояри стають "графами" й поступово асимілюються - польщаться). Однак у випадку Шептицьких що то було за "спольщення"? Чи є це аж таким однозначним? Дивовижний приклад, який заперечує оцю "одновимірну" спольщеність роду: зима 1862 (митрополит Андрей народився 29 липня 1865): "ми верталися саньми присмерком з далекої прогулянки і говорили про сподівану нашу першу дитину. Пам'ятаю, як у віддалі блимали прилбицькі світла, а коли ми перелітали через Чолгинські луки, тоді мій чоловік сказав: Якщо я матиму кількох синів, то я хотів би, щоб один із них став уніятським священиком" (спогади Софії з Фредрів (чехів за походженням) Шептицької).
Сини Яна і Софії Шептицьких: Станислав і Александр - вважали себе римо-католиками; Лев, Казимир (пізніший ігумен Климент), Роман (митрополит Андрей) - греко-католиками.
З дитячих пристрастей слід відзначити любов малого Романа до полювання. В домі панувала не так польська, як радше французька мова. Зі Станиславом, своїм братом-антагоністом, польським ґенералом, митрополит дипломатично говорив власне по-французьки.
Александр, землевласник, був убитий ґестапо в Замості 1940 року; Лев - убитий у Прилбичах НКВД (експлюататор!) 27 вересня 1939 з 13 членами сім'ї і слугами; енкаведисти викинули з гробівця кості батьків, зруйнували родинне гніздо Шептицьких, знищили цінні давні документи.
Найбільше випробування свого покликання Роман пережив, коли проходив реколекції в найдавнішому бенедиктинському монастирі Монте-Кассіно: "Під час молитви заволоділо мною нараз таке глибоке пізнання-візія, такої могутности й величавости латинської Церкви, її краси й духовних скарбів, що мені здавалося, що я не зможу від неї відірватися і поза нею не зможу служити Богові".
Під час подорожі до Риму Роман зустрічається, зокрема, зі стареньким кардиналом Масаєю, і той дарує юнакові працю свого життя - етіопську граматику (ця коротка зустріч неабияк вплинула на Романів шлях до християнського Сходу); потім були подорожі до Києва і Росії, відома зустріч із Соловйовим, який у своїй теорії "всеєдности" обстоював возз'єднання розколених Церков.
Оце "з'єдинення" стало домінантою церковної діяльности митрополита: привести до унії цілий Схід. Ці пляни були, звісно, фантастичні: роки світових воєн - і думки про унію!
Якраз під час Другої Світової війни митрополит робить низку таких фантастичних унійних заходів-призначень: Миколая Чарнецького призначає екзархом Волині, Полісся, Холмщини, Підляшшя; свого брата Климента, ігумена студитів, - екзархом Росії і Сибіру (куди Климент потрапив уже не як екзарх, а як в'язень); Йосифа Сліпого, свого наступника, - екзархом Сх. України; екзархом Білоруси - Антонія Неманцевича.
Можливо, вбивство родини у Прилбичах та страхітливі злочинства "перших совітів" ще стояли в нього перед очима, коли він вітав "побідоносне німецьке військо" 5 липня 1941 року. Проте ніхто з єпископів - "князів Церкви" - у цілій Европі не виступав потім так відкрито й беззастережно проти фашизму в багатьох пастирських посланнях (грудень 1941; лютий 1942 - лист до Гіммлера; березень 1942; 29-31 серпня 1942 - розпачливий лист до папи Пія XII; 21 листопада 1942 - послання "Не убий"). Це приводило до фашистівських обшуків на Св. Юрі, під час яких німці розкривали навіть труни покійників.
Наказав сховати понад 300 єврейських дітей та цінні єврейські документи. У рятуванні євреїв йому допомагали, серед інших, сестра Йосифа Вітер (1946 її ув'язнено загалом на 30 років) і брат Климент (37 євреїв; на фабриці взуття, яка належала студитам, - ще 16 євреїв; арештований 1947). Мусимо, однак, сказати, що митрополит приховував цю свою порятункову акцію від більшої частини духовенства - і тому, що цього вимагали обставини, і через антисемітизм значної частини священиків.
Передчуваючи, що радянська влада буде нищити Церкву, митрополит заповідав, щоб священики, ченці і черниці вчилися якогось ремесла.
Помер Владика 1 листопада 1944 року, коло 13 год., три дні перед тим переставши з будь-ким розмовляти.
5 листопада відбувся похорон у Львові. По суті, то був похорон Галичини - величний, феєричний і зловісний, з ворожим військовим супроводом. Хрущов нібито приїхав із вінком від Сталіна (невідомо, правда це, чи міт); один большевицький достойник сказав, що Шептицький після Шевченка то був найбільший українець.
Чому його таки не вбили займанці? Не наважилися німці, приносили по ночах хрестити дітей енкаведисти (правда чи міт?).
...
Вже тільки для Вас маю жити, - для Вас усе посвятити, - ба навіть за Вас, як цього треба буде, і життя своє віддати... Отже, нині враз із апостолом кажу і заявляю, - а Бог свідком, що з чистим сумлінням заявити це можу: "Я сам бажав би бути відлученим від Христа за моїх братів, рідних мені по тілу!" (Рим 9,3).
"Нехай нині умру, - нехай у вічності не зазнаю щастя, нехай відлучений буду від Христа, - коби лиш Ви, Браття мої по крові, були спасенні" ("Перше Слово Пастиря", 1900 рік).
Loading...

 
 

Цікаве