WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Виготовлення скатертини - Курсова робота

Виготовлення скатертини - Курсова робота

новому їх переосмисленню. Велике художнє значення мали лінії крою, що їх майстрині не намагалися приховати, а навпаки, виявити за допомогою ажурних швів. Принцип поєднання ажурних швів типовий для всіх районів України, однак колористичне і технічне рішення різне в кожній місцевості.
У Київському і Чернігівському Поліссі поряд з геометричними популярне рослинно-геометричні мотиви в чорно-синій гамі. Улюбленими тут є "рожі", "берізки", "хміль", "барвінок", а також "гусячі лапки", "сливки".
На грані ХІХ-ХХ ст. відбувається кардинальна зміна художньо-образного вирішення народної вишивки. Пояснюється це поширенням техніки хрестика. Цією технікою вишивали в містах та панських маєтках, різноманітні предмети інтер'єрного призначення: панно, скатерки, серветки.
Класичною технікою Поділля є низь чорного і червоного кольорів, які мають стиль "лягання" густими насиченими лініями на полотно. Ця техніка виконується з вивороту, а на лиці, як на негативі має протилежний вигляд щодо розміщення кольорів.
Високим художньо-технічним рівнем виконання вирізняється вишивка багатонаціонального Закарпаття. Вони демонструють, як широту етнокультурних взаємовпливів, так і збереження традицій сивої давнини. Цей регіон відзначається різноманітністю технік виконання і колірної гами, застосуванням бісеру, стелярусу.
Особливу групу утворюють вироби Гуцульщини. Гуцульщина - історично-етнографічний край, що охоплює гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької областей, та Рухівський район Закарпатської області.
Кожний район, навіть кожне село має своє художнє обличчя, улюблену колірну гаму. Так, у Яворові були "сливові", "черешневі", "соснові" мотиви, а найулюбленішими узорами залишалися "скриньковий" у вигляді ромбів або зигзагів, утворений прямокутними "скриньками", або ж малюнок "головкатий". Колорит ворівських вишивок червоний, який підсилено жовтим, зеленим та червоним. Поступово гама змінюється у бік багато барвистості, в ній переважають голубі, зелені, сині кольори, а у брусторівській - зелені, чорні.
Місцевою своєрідністю відзначаються вишивки гірського села Космач. Характерною прикметою є те, що вишивка виконується дрібним хрестиком, стібками, що утворюється завдяки гармонійному поєднанню ясних тонів - жовтого, оранжевого, темно-червоного кольорів, з незначним додаванням зеленого та чорного.
РОЗДІЛ ІІ
2.1. Матеріали та обладнання
для вишивки
Матеріали та інструменти - важливі фактори, які зумовлюють художній рівень вишивки. Вражаюча геніальність народних вишивальниць - у їх глибокому розумінні матеріалу, вмінні використовувати, здавалося б, прості засоби для отримання сильних декоративних ефектів. Згідно призначення матеріали для вишивання поділяються на два види: матеріал, як основа, на якій вишивають (тканини, шкіра), і матеріал, яким вишивають (нитки рослинного, тваринного походження, металеві, бісер, корали, перли, лелітки).
Найпоширенішим матеріалом були льняні і конопляні полотна. Льняні - м'які, мають дрібнішу клітку, сірувато-охристі відтінки. Конопляні - тугіші, зеленувато-сірих відтінків.
Кожен тип тканин відігравав важливу роль - як поле для виділення вишивки, як один із важливих факторів її художнього вирішення. Поетапно в історичному аспектів ішов процес еволюції і відповідного використання матеріалу вишивки.
В усіх районах України поширеним було вишивання ручнопрядними нитками з овечої вовни. Для таких ниток підбирались найкращі волокна вовни чорного, білого, коричневого кольорів.
Льняні, конопляні, вовняні нитки домашнього виготовлення природного кольору, вибілені або пофарбовані, - основний, масово доступний матеріал для вишивання.
Вони забезпечували такий суттєвий фактор мистецтва вишивання, як гармонійне співвідношення фактури ручного виготовлення тканин і фактури вишитих узорів.
Для вишивання використовувались і вовняні нитки фабричного виготовлення. Локальні їх назви залежали від якості структури, кольору тощо. В районах Волині, Поділля, Бойківщини їх називали "волічка", "лучка", на Полтавщині - "лучок", в південних областях - "гарус" та ін.
Побутувало на Україні і вишивання шовком, особливо в міському середовищі.
Матеріалом для вишивання були металеві золота і срібні нитки. Їх застосування у вишивці пов'язане з діяльністю мануфактурних виробництв. Вітчизняне виробництво золотих і срібних ниток створювало можливість їх широкого використання у вишиванні. На Україні були засвоєні відомі техніки виготовлення золотих і срібних тягнутих ниток - тонесеньких дротянок та ниток, які називали "сканим" золотом. Це льняні або конопляні нитки, обкручені дуже тонким срібним або позолоченим дротиком.
Ці нитки, як згадувалось, "тянули" у Львові. Очевидно, при майстерні по виготовленню золотих тканин (1637), заснований у Львоі, були гаптані золотом і сріблом. На замовлення знаті, поміщицько-магнатських маєтків, церков і монастирів виготовлялись дорогі вироби, вишиті золотом і сріблом.
В різних районах виробились певні відмінності поєднання в одній вишивці золотих, срібних металевих ниток з іншими м'якими шовковими, вовняними, бавовняними нитками. В середині ХІХ ст. західноєвропейська мода на вишивку бісером спричинилась до поширення його і в народній вишивці. Різнокольоровими бісеринками доповнювали вишивки на уставках жіночихсорочок, головних стрічках. На Буковині вишивали і металевими тонкими пластинками - "лелітками" круглої, рідше - витягнутої овальної форми, з золотими або сріблястими відтінками.
Бісер, металеві пластинки, ґудзики, корали, стеклярус - матеріали, які в українській народній вишивці були підпорядковані основному вишивальному матеріалу - ниткам, різної структури і якості, від тонких, ледве помітних, до грубих нитяних шнурів.
Інструменти і приладдя. Для вишивання необхідно мати: голки, наперсток, ножиці, виколку, п'яльці та стрічковий метр.
Голки. Потрібно мати 6-7 голок різної товщини і довжини. Тонкими голками вишивають на батисті, крепдешині, тонкому полотні, середніми за довжиною і товщиною - на лляних та бавовняних тканинах, великими - на грубій тканині, зокрема на вовні.
Вушко голки має бути овальним, із гладенькими краями. Голки зберігаються в сухому місці, щоб запобігти корозії.
Наперсток потрібно добирати точно за розміром середнього пальця правої руки так, щоб він і не був великий, і не стискував пальця. Найкращими є наперстки, виготовлені з нержавіючої сталі.
Ножиці. Вишивальниця повинна мати в своєму вжитку три пари ножиць: великі - для розкрою тканини; середніх розмірів - для обрізування кінцівок ниток та маленькі, які особливо потрібні при вишиванні з вирізуванням. Леза ножиць мають щільно змикатися і бути гостро наточеними.
Виколка потрібна для утворення дірок у тканині при вишиванні солов'їних вічок, волового ока.
П'яльця. При вишиванні застосовують круглі та квадратні п'яльці. Квадратні потрібні для великих робіт, гладдьових швів), але вони менш зручні, ніж круглі п'яльця і тому значно менш поширені. П'яльці складаються з двох частин і не складні у користуванні. На менше кільце кладуть тканину з орнаментом, на тканину кладуть більше кільце і затискують її між кільцями. Малюнок вишивки, що має вирізування, у п'яльцях перетягувати не можна, бо інакше зіб'ється сітка. В цьому випадку потрібно обов'язково щоразу виймати з них тканину і перекладати заново.
2.2. Технологічні особливості
Своєрідну групу утворюють вишивки Гуцульщини - історико-етнографічного краю, що охоплює гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької області і Рухівський
Loading...

 
 

Цікаве