WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → “Космічний динамізм” Архипенка у творчих проектах українських митців (генеза, сенс та наслідки еволюції ідеї) - Реферат

“Космічний динамізм” Архипенка у творчих проектах українських митців (генеза, сенс та наслідки еволюції ідеї) - Реферат

лекціями Г. Гурджієва.
У 20-х роках у бібліотеці американського Конгресу проводилася дискусія про галактики, де вели суперечку два табори вчених - ті, хто вважав галактики газовим скупченням, і ті, хто визнавав їх скупченням зірок (до них відносився й Ейнштейн), що й підтвердив, врешті, спектральний аналіз світла зірок. Диспут вплинув на митців (Архипенко вже каже про сузір'я Андромеди, а не туманність), з'явилися філософські скульптури, присвячені Всесвіту, напр., у О.Кальдера "Всесвіт" (1934), у А. Джакометті - цикл полівимірних палаців. До того ж, у 1929 р. американський астроном Едвін Хаббл переконав Ейнштейна в нестаціонарності Всесвіту і його постійному розширенні. Це був новий шок колективної свідомості. Ейнштейн писав у "Методах наукового дослідження": "Вищим обов'язком фізиків є пошук таких загальних елементарних законів, із яких шляхом чистої дедукції можливо отримати картину світу. До цих законів веде не шлях логіки, а тільки інтуїція, що основана на проникненні в суть досвіду". (І Кант, і Бергсон, на якого посилався неодноразово скульптор, віддавали привілеї інтуїтивного пізнання світу митцеві). Вислови фізика суголосні міркуванням скульптора, в Теоретичних нотатках зокрема, де йдеться про завдання митця та науковця, що підіймаються до царини метафізики. Фізик і скульптор однаково вірили в гармонію Всесвіту, що покоїться на математичних істинах. Ейнштейн відкрито казав про свою космічну релігію, де Природу ототожнював з Богом. Вірогідно, праця Воррінґера "Abstraktion und Einfuhlung" 1908 р. також не могла з'явитися без ідей Ейнштейна, який стверджував, що до основних положень фізичної картини світу веде не логічний шлях, але інтуїція, що ґрунтується на "чуттєвому осягненні досвіду". Останнє для вченого є розуміння природи "вільною творчістю людського духу", але сприймати ідеї та структуру простору-часу без філософського їх аналізу фізик вважав неможливим. Архипенко поділяв таку позицію. Та, обстоюючи "абстрактну реальність", він застерігав нащадків: "Умоглядне планування неминуче призводить до сухого формалізму", порожнє епігонство веде до "розпаду першопричин", що викликали колись цю форму до життя, а тепер не знаходять в митці внутрішніх мотивів дії закону динамізму. Поверхове копіювання без розуміння причин новацій не має майбутнього. Як Пікассо, Архипенко поділяв мистецтво на імітаційне - статичне, що веде до розпаду, і винахідницьке - динамічне, що є вічним і веде до духовної еволюції. При цьому враховував маятниковий рух мистецтва від звільнення духу від матерії до стилістичної матеріалізації духу. Та він сам став імпульсом могутнього звільнення світового мистецтва ХХ ст. від форм тривимірного простору. Його твердження - "всі форми є тимчасовими аспектами вічної космічної енергії", і людина не може створити чогось, що вже не створила природа, але може знайти "нові сполучення і взаємостосунки" цих форм - стало поштовхом для появи стилістичного напряму "інформель" в живопису, графіці, скульптурі кінця 40-70-х рр., а для України цей час настав з ІІ пол. 80-х. "Психограми" (Вольс) внутрішніх світів митця прирівнювалися до різних галактик з різною кривизною, і люди навчилися сприймати це крізь архетипальні образи й символи, певні концептуальні знаки й жести.
Про космічний динамізм скульптор висловлювався у контексті, який сьогодні наука означує поняттям ноосфера, а зокрема, психологія (А. Маслоу, К. Юнг) трактує як самоактуалізацію та квантовий стрибок на вищий рівень свідомості. Для сучасних митців це є синонім міфологічної свідомості або іноді кажуть сінергетичної свідомості. Мультикультуралізм сучасного мистецтва, де й візуальне мистецтво, і традиційне (за жанрово-видовим розподілом), трансформують на сучасний лад ренесансно-антропологічну парадигму з лінійно-історичної моделі образотворення на нелінійну, квантову, моделює з культурно-мовних кодів будь-які знакові структури, з акцентом не форми чи змісту, а внутрішнього переживання буття. Така позиція дозволяє визнавати "нове", за М.-П. Фуко, у морфологічному зв'язку з еволюційним розвитком культури крізь час, де кожний період, напрям, ім'я є цінними. Тому на тлі формально-концептуальних новацій межі ХХ-ХХІ ст. чітко простежується пошук "часу без часу", тяжіння до "докосмічного хаосу" (О. Лосєв), "нової первісності" (В. Прокоф'єв), "біокосмізму" або "діонісійському культу віталізму космічного Еросу" (О. Якимович), що цілком адекватне поняттю "космічного динамізму" Архипенка. Міфологічний синкретизм ідеально втілює, скажімо, проект О. Титаренко "Катакомби" (Центр сучасного мистецтва "Совиарт" 2001 р.), або проекти "Золоте теля" та "Адамове дерево" 1993-1994 рр. О. Сухоліта і проекти "Птахи", "Море" 2001-2002 рр. В. Денбновецької, яка повторює думку Архипенка про те, що людину мегаполісу важко чимось здивувати: "Тепер, коли все вже було, хочеться просто гладити землю, слухати птахів, делікатно обізнаючи свою присутність. ...Митцю замало полотна, він лізе прямо в пейзаж". Згадаймо "Дії у довкіллі" П. Бевзи та О. Литвиненка чи проект "Крейдяний період" Ганни Гідори. "Космічний динамізм" виблискував і в проекті "Азбука" О. Сухоліта, А. Полонка, О. Рідного, Р. Кухара, С. Дзюби так само, як і в скульптурних симпозіумах, наприклад, у Кременчуцькому пленері 2001-2002 рр. (твори: А. Максименка "Давня птаха, що поїдає давню рибу", Ю. Синькевича "Ті, що пливуть у віках", скульптурах-оберегах О. Альошкіна та скульптурах-медитаціях Л. Сафонової-Альошкіної). Цей динамізм пробуджує з несвідомого язичний символізм. Отже, митці активізують язичницьку пам'ять людства, налагоджуючи міфологічну цілісність свідомості (у цьому сенсі присудження В. Протасу І Премії Триєнале скульптури 2002 р. за "Теллус-Гею" теж є симптоматичним фактом, фактом визнання суспільством актуальності міфу). Так,профанний час може стати в будь-яку мить сакральним часом, трансформуючи тривалість у вічність і спрямовуючи свідомість людини до центрового - міфічного часу завдяки повторенню архетипальних жестів, сакралізації звичайного часу певним ритуалом. Чи не правий був Архипенко, коли віддавав вазі з простору, що виникала між двома фізичними вазами, більшу гармонію й чарівність, казавши: "Всі мистецькі концепції походять від єдиного джерела - всесвітньої творчої енергії". Ось чому сьогодні непримиримі програми митців єдині в тому, що всі автори мають право вийти за межі фізичного часу в синтетичний вимір, де психічно-емоційний час і ментальний вбудовуються в універсальний духовний час, що практично не тече, адже його зона - центр еволюції, де немає суб'єктивної ілюзії історичного часу, і вертикальний вектор центру еволюції в площині історичної тривалості майже прирівнюється нулю. Щось подібне каже й Архипенко: "...Простір і час є фіктивними реальностями, що утворюються у вищому інтелекті та існують тільки як ідеї".
Тепер ідея космічного динамізму втілюється в життя не лише окремими видами мистецтва і навіть фотомистецтва (проект А. Жаровського "Ландшафти вічності" 2003 р. у Культурному центрі "Новий Акрополь"). Енвайронмент нового типу відкриває шлях естетиці синтезу, інтеграційним явищам дизайн-культури, філософії персоналізму, де людина і природа, Всесвіт і Теос, усі культурно-мовні системи знаходять спільний знаменник.
І хоча ми, за свідченням фізиків, розуміємо лише 4% того, з чого будується Всесвіт, а левова доля енергії Всесвіту становить таємничі так звані "темну матерію" і "квінтесенцію", мистецтво, завдяки "космічному динамізму", не залишає творчих пошуків. Інтуїтивно митці передчувають факт того, про що писав минулого року проф. К. Постнов: "Останні 5 років доводять, що якості простору можуть бути настільки складними і незрозумілими, що через ще 5 років з'ясується: все побудовано ще тонкіше, тендітніше", але жоден експеримент чи нова концепція не відміняє попередні, тому що тут працює принцип доповнення. Архипенкові ідеї так само доповнюються новими варіантами та варіаціями, де старе традиційне залишається актуальним. "Митець знає, що всі творчі імпульси всередині нього оживлені космічним динамізмом, який змінює їхнє сполучення, щоб утворити абстракцію матерії або конкретику абстрактних сил. ...Таким чином, витвір мистецтва повинен демонструвати свідчення існування духовних причин, які породжують його".
Loading...

 
 

Цікаве