WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Vivere memento - Пам'ятай, що живеш (до творчого портрета Василя Забашти) - Реферат

Vivere memento - Пам'ятай, що живеш (до творчого портрета Василя Забашти) - Реферат

Василя Забашти дозволяє долучитися до високого поняття "духовна Україна" й не просто словами й теоретичними екзерсисами ерудованого інтелекту, а особисто вистражданим "болем історії" рідної землі, її державності, світоглядної культури й істинної традиції. І це не можна не відчути, це відзначається багатьма. "Роботи зачаровують своїми кольорами, глибиною думки, українським духом. Це промовляє до нас Українське коріння…" (скульптор М. Горловий), "Мистецтво Василя Івановича - [це мистецтво - М. П., Р. Ч.] по-справжньому українського майстра" (маляр В. Гурін), "Ваші картини - то віра в Україну й в українців" (службовець р. Нога).
Слід підкреслити, що автор увібрав у себе й свідомо розвиває досвід національної школи живопису. Творчий зв'язок поколінь у його роботах перегукується насамперед з образно-композиційною досконалістю та колористичним пленеризмом видатних українських малярів ХІХ - початку ХХ ст.; саме тих авторів, які й створювали багатоликий, "зримий образ Батьківщини, який, у спогляданні його глядачем, єднає покоління", - констатує Василь Забашта.
Між тим Україна Забашти - не обмежений світ історико-етнографічної минувшини, це край відкритий діалогам з іншими культурами-світами. Тому майстерність живописної "кухні" художника немислима без творчих знахідок світового мистецтва, в першу чергу імпресіонізму і постімпресіонізму, а також румунської, болгарської та інших європейських шкіл пленеризму. Це ті цеглинки загальної культури, де імена Сезана, Матісса, Ван Ґоґа, К. Баби, О. Чукуренка та багатьох інших художників світу є сходження до внутрішніх висот духу, до слави національної традиції в потоці живої багатоманітності світової культури. "Коли я зустрічаюсь з творами Високого мистецтва, мені, - каже художник, - хочеться побути з ними наодинці, помовчати, поки вони заговорять зі мною. Полотна Великих майстрів учать бачити Красу, шукати її. Я також намагаюся її знайти. Шукаю там, де, здавалося, її й немає". Пам'ятай про життя - нагадує мистець кожним твором.
Темі пам'яті й відповідальності за життя автор присвятив один з останніх своїх натюрмортів "Vivere memento" (2003 р.), в якому об'єднав реалії історії та культури народу: вишиваний рушник, кобзу й козацьку шаблю, книжки, посмертнумаску Шевченка (що промениться внутрішнім світлом), пензлі митця й висушені маківки, свічку, що горить невеликим, але сліпучим вогником... Усе це, безсумнівно, символи духовних цінностей і орієнтирів, що роблять зі звичайної смертної людини як біологічного виду - Людину, сповнену безсмертних духовних знань і чеснот. Василь Забашта переконаний: "Ким би ти не був - будь Людиною, неси Любов, Добро, живи у злагоді з Природою, будь Патріотом. Якщо Тебе Бог наділив талантом митця-живописця - шукай гармонію кольору в природі, навколишньому світі, твори образи кольором, всіма його безмежними вальорами. Оволодівай глибинними знаннями образотворчої грамоти і будь всебічно освіченою людиною. Якщо Тобі дав Бог бути мистцем-учителем - допомагай розвивати талант творчої особистості, не заважай, не насаджуй свої творчі ідеали, навчай вчитися творити, бачити сонце й зорі навіть там, де їх не видно".
Ні смерть, ні її страх привертають увагу Василя Забашти, який знає їй ціну на власному досвіді вояка, пройшовши дві війни й побувавши за порогом клінічної смерті. Він не закликає пам'ятати про смерть, про що дидактично наголошувалося художниками бароко в зображеннях на тему "Memento mori", зокрема в натюрмортах типу "Vanitas", натомість наголошує слідом за І. Франком на необхідності відповідального ставлення до життя. Його твори - по-молодечому запальні й барвисті живописні симфонії відкрито-радісного світосприйняття, позбавленого розчарованості, озлобленості, сповненого могутньої віри й надії в добро й справедливість.
Підіймаючи обов'язок і гідність митця на рівень креативної творчості деміурга, художник згадує свій тернистий шлях до цих висот: "Дякуючи добрим людям, моя велика мрія стати художником збулася... Мене, сільського хлопця з Бабенкового хутора, що на Слобожанщині, Доля вивела битим Бугаївським чумацьким шляхом на дорогу складного, жорстокого життя. Життя неодноразово кидало мене на герць зі смертю, та я залишався живий, бо поруч була моя Доля! Вона стала для мене "другом, братом і сестрою". Вона наполегливо вчила дивитись на будні примруженими очима й крізь коловорот подій прозирати справжні цінності, бачити красу. Завдяки їй збагнув, що істинна творчість - це тяжка праця й довічний пошук. Але найважча праця - це праця душі й серця ... Праця НЕ ЗАБУТИ й НЕ ЗРАДИТИ правдивих цінностей свого роду й рідної землі ... Праця ПАМ'ЯТАТИ повсякчас, що ти пагінець роду, який дав тобі життя, і що ти відповідальний за його гідне продовження. Мій рід - то житній колосок на широкому битому чумацькому шляху Долі, я - його зернина".
Для мистця одкровенням є власне життя з його таємницями, парадоксами й питаннями; природа з її просторами вируючих стихій - вітром, річками, хмарами, сонячним сяйвом, що розливається по земних ландшафтах, пробуджуючи буянням рослинність і квіти; зі шляхами, якими мандрували чумаки і дотепер крокують люди в пошуках істини, і, врешті, сама історія, що повторює уроки цикл за циклом... Ось чому весь цей Всесвіт уявлень і думок пульсує в кожному мазку могутнього "Автопортрета" (2002 р.). Сонячний день, місто, художник в майстерні поміж вікнами-"очицями" під покровом символу генетичної пам'яті його народу, що уособлюється посмертною маскою Кобзаря - усе це сплітається в експресивно-свіжий, розкішно-рясний узор енергійно-невтомної Долі мистця-філософа, випромінюючись крізь його зосереджений погляд, живим ментально-духовним зв'язком поколінь.
Важке життя, але щаслива й повнокровна Доля істинного художника свого народу. Чи варто бажати іншого й більшого? - спадає на думку у відповідь на цей допитливий погляд мистця…
Loading...

 
 

Цікаве