WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Vivere memento - Пам'ятай, що живеш (до творчого портрета Василя Забашти) - Реферат

Vivere memento - Пам'ятай, що живеш (до творчого портрета Василя Забашти) - Реферат


Реферат на тему:
Vivere memento - Пам'ятай, що живеш (до творчого портрета Василя Забашти)
?
Весно, вітре, люблю вас,
Гори, ріки, тучі!
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров'ю рад
Ваше горе змити.
...................................................
Лиш боротись, значить жить…
Vivero memento!
І. Франко
"Доля" - таку назву мала виставка робіт відомого українського маляра - народного художника України, професора Василя Забашти, що працювала в січні-лютому цього року в Музеї історії Києва. Вона явила перед глядачем творчий доробок художника переважно останніх п'яти років, що є воднораз плодом більш ніж піввікового копіткого процесу фахового самовдосконалення й самоактуалізації. Відкривалася й працювала виставка в умовах "камерних", по-родинному довірливих і теплих, на що налаштовувала всіх присутніх і особлива довірливість, відкритість спогадів самого мистця, і теплі слова однодумців, і музичні привітання від Ніни Матвієнко та вокального ансамблю родини Данилейків, й особлива затишність зали з новорічним "дідухом", який зустрічав кожного відвідувача під величним вишиваним рушником півторастолітньої давності з домашньої колекції. Такий спосіб демонстрації доробку вельми показовий для вдачі художника. Його душа не прагне офіціозу, помпезності, пустопорожньої похвальби, а через цю "родинність" вона поривається повідати (у довірливому й відкритому творчому діалозі з глядачем) про найглибинніше: про важко добутий життєвий досвід; намагається розкрити перед глядачем власний "рецепт" пізнання вічних істин і морально-вартісних пріоритетів, показати можливість дотримання громадянської позиції гідної людини.
На виставці художник постає в усій жанровій широті своєї творчості. Ми бачимо масштабну багатофігурну історичну картину та психологічний портрет, портрет-картину, побутовий і символічний натюрморт, а ще - епічний та елегійний пейзаж. Його полотна відзначаються артистичністю, високопрофесійністю виконання. Вони демонструють сильне, енергійне, … справжнє малярство (не побоїмось останнього визначення, що так і проситься до вислову з огляду на сучасні новомодні техніки й манери письма). Ця фаховість художника беззастережно визнається його колегами - професорами, академіками, заслуженими й просто гарними й талановитими мистцями (серед яких, до речі, чимало його колишніх студентів), це визнається і його нинішніми учнями-студентами Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури. Він справдешній майстер і насамперед - колориту. Колір для нього головний виражальний, образотворчий засіб. Маляр володіє посезанівськи чіткою конструктивною пластикою форми й уміє кольоровою палітрою (а не лише діатонічною шкалою), тонкими й численними вальорами барв ліпити, мов скульптор, об'єми зображень, а енергійно-експресивним корпусним письмом, фактурністю живописної поверхні, ритмом і рухом мазків витворювати додатковий вимір образу (таким його презентують на виставці твори попередніх років: портрет дочки "Галя", 1972 р., етюд до портрета "Степан Таранушенко", 1979 р., пейзажі "Повінь. Седнів", 1974 р., "Сосна над Россю",1975 р., "Козацька церква (Паморозь)", 1983 р., "Осінь у Качанівці", 1984 р., а ще більшою мірою твори 1990-х і початку 2000 рр.). Для нього живопис - "то живе Творіння. Коли я пишу, - каже мистець, - то фарби мені пахнуть квітами". І цим зізнанням віриш, бо такі одкровення не вимовляються знічев'я, коли тобі за 85… Такі слова зринули з вуст людини, яка здолала вершину, і вони якнайкраще характеризують ступінь осягнення свого ремесла, вміння. Але й не тільки це...
Василь Забашта. 2002 р. Світлина В. Співака
Не менш виразно вони виявляють глибинну суть єства художника, рушій його творчості - його любов, велику любов і до справи свого життя - мистецтва малярства, і до краси рідного краю, до України та її народу, з яким почуває нерозривну єдність. Сила, енергія цієї любові привертає глядача чи не найбільше, бо вона без фальші, щира, відверта й глибинна. Саме про це влучно висловився один з його найкращих учнів, сучасний маляр Прокіп Колісник: "Творчість Василя Забашти - це яскравий приклад правди й любові… Він не надимається, не ганяється за модою, не каже неправди, не прислуговується… видобуває те, що в собі, і мова його не про власну болячку, але про Красу, в котрій для кожного є часточка, треба лише вміти причаститися, треба любити… Василь Забашта - "наш", наш український живописець посутньо. Це майстер культивованого вальорного живопису - майстер високого ґатунку. І велич його не в проголошенні ще якогось чергового "…ізму", але в щирості, у своєрідності, в гармонійності твору, у наповненості кожного твору добротою й красою…".
Свідомі пошуки життєвих цінностей, творчі одкровення розпочалися в долі майстра з другої половини 1950-х рр. завдяки пробудженню в глибинах підсвідомого того духовного стрижня, що (за К.-Г. Юнгом) є нашою самістю, іншими словами - архетипом чи ідеалом, власним богом (різні традиції називали цей центр людської душі по-різному). Немалою мірою цьому посприяло творче відрядження до Китаю. У тій далекій (і заразом такій яскравій і самобутній країні, країні народу сильного духу й високої гідності) він став, за його власними словами, "почуватися розкутим у кольорі, й саме тоді почалося осмислення… значення творчості мистця для народу, Батьківщини".
Утім, своє життєве призначення бути художником Василь Забашта відчув уже з самого дитинства, осягаючи його надалі все гостріше й однозначніше, сприймаючи світ "у безмірі барв". У цьому переконують спогади художника про бачене й відчуте, про пережите: "Я малий, на руках у матері. Сонячні яскраві промені проникли крізь відчинені двері в кошару й освітили людей, стіни, солому - все стало золотим. Радію світлу, сонцю... Червона яскрава пляма на стовпці кошари - вовк задер овечку... Небесна блакить
Loading...

 
 

Цікаве