WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Redivivus Phoenix очима Якова Суші - Реферат

Redivivus Phoenix очима Якова Суші - Реферат

приступив до відтворення третьої частини картини - світлотіні. Змочив пензель y фарбах ранкової зорі, обережно, легкими помахами став вимальовувати пурпурну мить зустрічі дня і ночі, коли y дивний спосіб світло розчинює темряву, i велів їй досягнути зрілості й полудня... Згодом Він наклав багрянець на вечірнє повітря i відмітив його нічною темрявою - штриховкою закінчивши світлотінь. Урешті Він зайнявся четвертою частиною картини - населив її живими істотами. Проте Він не відмовився i від п'ятої частини картини, яку назвав фантазією... Насамкінець, аби краще за все наслідувати самому собі, він помістив y центрі своє живе уподібнення - людину".
Так міг писати тільки справжній поет з антропоцентричним світоглядом, переконаний y надзвичайності поняття натхнення і добре обізнаний з "лабораторією" творчості маляра. Te саме можна сказати i пpo Якова Сушу, який належав до видатних інтелектуалів свого часу.
Слід підкреслити ще одну абсолютно нову прикметну рису сушівського опису ікони. Наважимося це назвати "музейним" ставленням до неї. Heзважаючи на погану збереженість ікони, єпископ полишив нам вичерпне уявлення про неї: крізь чорноту він роздивився колір, зазначивши, щоБогородиця має темно-червоний мафорій i темно-блакитний (синій?) нижній одяг, схожий на одяг Богоматері Ченстоховської. Ha Ісусі Христі він побачив не тільки подібний колір гіматія ("sukenki"), але помітив і золоті асисти, хітон, такий самий темно-блакитний, як y Марії. Богородиця, як він пише, намальована пo стегна, дитина - повністю.
Суша, прагнучи дати читачеві вичерпну інформацію про ікону, виміряв її. Відтак читач дізнається, що вона мала півтора ліктя y висоту, 1/2 п'ятої чверті в ширину. Єпископ не забув навіть зазначити товщину дошки - у два пальці. Більше того, помічає, що кипарисова дошка склеєна з трьох частин. Він так докладно вивчив дошку, як тo робимо ми зараз.
Яків Суша справедливо вважає, що колись уся ікона була суцільно вкрита: "szczeroz?otemi blachami: czego dochodziemy, z kilku y podzi?dzie? b?d?cych na nim cz?stek, y z jednego skryptu w K?i?gach S?owie?skih b?d?cego: tak te? z ma?ych ?wieczkow szczeroz?otych, w Obrazie samym tkwj?cych kt?re, gdy nowo by? oprawowany, s? od rzemie?nika postrze?one".
Заразом Суша уважно простежує всі пошкодження на іконі: на голові Богородиці помічає дві видовжені, як він пише, "рани", що сягають крізь малярство до самої дошки. Він припускає, що тут могло бути дорогоцінне каміння. Єпископ нотує багато ушкоджень безпосередньо на обличчі Марії. Ба, більше цього, він дошукується причин руйнації ікони: "Lecz iako properante ruin?, etiam summa cadunt: tak te? y ten Swi?ty kleynot, z tych swoich ogo?ocony ozdob, poda? to nam do wyrozumienia, i? gdy po?o?y Pan twarz swoj? n? iak? rzec? in malum, non in bonum; y ?wi?to?ci swoje, aby ukara? grzechy ludzkie dopuszcza zniewa?a?. Przeto? ten?e Pan ponens abyssos in thesauris, S?dow swych przepa?ci, w niedo?cignionych rozumem stworzonych, skarbach zawieraj?c, tego czasu gdy ten S. kleynot by? ogo?ocony, dopu?ci? aby by? zraniony". Причину двох великих подряпин на її лівому плечі він також вбачає в тому, що на тих місцях, де звичайно було намальовано зірки (астериски), колись знаходилися дорогоцінні камені, тим паче, що аналогічні сліди є i на протилежному плечі. Правда, він додає, що тo може бути i слід стріли, або ударів ножа. Подібні "рани" він фіксує i на пальці правої руки Богородиці, на ніжці дитини. (Його дивує, що останнє ушкодження, на його думку, не таке й старе. Враховуючи мобільність ікони під час воєнних подій 1650-х років, будь-які ушкодження можна було б передбачити). Суша відзначає ще, що між великим і вказівним пальцями руки Богородиці стирчить шматочок заліза.
He задовольняючись описом самого, як він називає S. Kleynota, автор докладно описує шати i водночас фіксує, що на іконі повно вотумів. Він із захватом пише i про срібне обрамлення "s fugami" i позолоченням, про виткані (або карбовані?) срібні квіти вишуканої роботи. На краях виробу згадуються срібні золочені "sznureczki: ?ane y z?otem pokryte wszedzie po krajach maj? koronki". Єпископ описує, як ті шати грають на світлі і як виглядає ікона, у них убрана. Він вважав, що шата посилює малярський ефект образу, тим більше, що голови Марії та Ісуса Христа були осяяні німбами із золотими променями. Навколо голів - нотує він - на гладенькому тлі срібла: "Jakoby te? kszta?tnie malowane, znayduia si? kwiaty".
Шату створено було не тільки старанно, але Суша передбачив можливість їх відкривати, аби було видно ікону, обвішану, за його свідоцтвом, з великою щедрістю коштовними вотумами - з рогу, оправленого золотом, намистами з перлів, золотими обручками з блискучим камінням тощо. Кожен, хто хотів, міг відкрити шати, щоб переконатися у стародавності реліквії.
При цій неповторній розкоші декору сама ікона, як видно з опису, знаходилася в напівруйнівному стані. Але всі перенесені святинею випробування, в яких кожен може пересвідчитися, цінні, нa думку єпископа, самі собою i викликають пієтет: "...y godney uszanowania staro?ytno?ci sam w sobie zostawiony". Таке тлумачення також можна вважати винятком з багатовікової практики. В історії церкви ставлення до святинь було, як правило, цілком протилежним: вони завжди мали виглядати оновленими. Суша ж оберігав її понищений вигляд, вважав, що тo є наочна кара за людські гріхи, шанував її ориґінальність, те, в чому відбилася "traditio".
Нами зроблено спробу проаналізувати тільки один невеличкий розділ багатоаркушевої праці єпископа. Нас цікавив насамперед його неординарний погляд на святиню. При цьому нас інтригувала й сама особистість автора, який з дивовижною конкретністю описав чудотворний образ і зробив те, що ми зараз звемо художнім аналізом.
Крім інформації про історію ікони, її іконографію, він розкрив й іконологію реліквії, оцінив малярські особливості, майстерність давнього маляра. Як талановитий письменник, він передав читачеві ту містичну наснагу, яку випромінює ікона.
Яків Суша у своїй праці про ікону Холмської Богоматері показав себе людиною Нового часу, представником тієї генерації освічених богословів XVII ст., які мали літературний талант, витончений художній смак і велику енергію y відстоюванні своїх релігійних переконань.
Зважаючи на сказане, ми наважуємося назвати білоруса Якова Cyшy i першим українським мистецтвознавцем.
Loading...

 
 

Цікаве