WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Діяльність київських мистецтвознавців 1917-1920 рр. у справі збереження художніх колекцій та збірок старовини (за архівними документами та літературни - Реферат

Діяльність київських мистецтвознавців 1917-1920 рр. у справі збереження художніх колекцій та збірок старовини (за архівними документами та літературни - Реферат

Муравйова, Тарновського та ін. Цікаві свідчення про долю київських колекцій знову ж таки знаходимо у Ф. Ернста: "Під час плюндрування злочинними елементами збірки І. М. Терещенка у січні 1918 року звідти врятована дорогоцінна акварель "Старий костьол у Києві" (Т. Г. Шевченка - О. С.). Нарешті року 1919-го коли виникла загроза загибелі також і відомій київський збірці Г. П. Шлейфера, остання була врятована енергійними заходами небіжчика Д. М. Щербаківського. Таким робом до Музею вступили величезної цінності олійні портрети кн. Кейкуатової та Горленкової. Цей вступ був пізніше закріплений заМузеєм спеціальним актом спадкоємців Г. П. Шлейфера". І далі, підсумовуючи, Федір Ернст пише: "Проте в цілому треба визнати, що перші революційні роки, які такою великою мірою збагатили наші музеї та музейні фонди творами західного та російського мистецтва - особливо щодо малярства, меблів, порцеляни тощо - порівнюючи мало дали матеріалу спеціально українського. Навіть ті твори Шевченкові, що були по деяких приватних збірках І. М. Терещенка лише невелика частина попала до нашого Музею й Київської Картинної Галереї. Більша й найкраща частина цієї збірки, яка збиралася власником спеціально для Києва й з якої І. М. Терещенко бажав утворити тут прилюдну картинну галерею - була вивезена вже під час імперіалістичної війни чи на початку революції сином збирача - М.І.Терещенком (відомим міністром уряду Керенського) до Петербурга. Серед цієї вивезеної з Києва частини було понад 5 000 одних лише рисунків, у тому числі твори Шевченка, Штернберга, Жемчужникова т. ін. Уже після Жовтневої революції мати М. І. Терещенка передає всю цю дорогоцінну збірку на схованку до Державного Російського музею в Ленінграді, де вона й перебувала досі".
Слід підкреслити, що грабіжництво та знищення художніх колекцій і збірок старовини було при всіх владах у Києві впродовж 1917-1920 рр. Можна сміливо стверджувати, що, завдяки київським мистецтвознавцям, художникам, діячам культури, музейним працівникам, було врятовано чимало творів образотворчого мистецтва і старовини. Так, доречно буде привести один архівний документ "Матеріали про порушення норм вилучення церковних цінностей з Києво-Печерської лаври, Софійського собору і Михайлівського монастиря, які мають велике художнє та історичне значення." (26 квітня 1922 р.). Це лист до Раднаркому УРСР від Київського Губернського Комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини (ГУБКОПИС). Лист підписали голова ГУБКОПИСу художник Ю. Михайлов, неодмінний секретар Академії наук А.Кримський, академік С. Єфремов, проф. А. Лобода, голова археологічної комісії ВУАН Ф. Шміт, проф. О. Грушевський, голова комісії енциклопедичного словника Академії наук П. Стебницький, В. Кричевський, В.Мєллер, директор Музею мистецтва Української академії наук М. Макаренко, товариш голови археологічної секції Українського Наукового Товариства К.Антонович, завідуючий музеєм мистецтв при Українській Академії наук (б. Українського наукового товариства) і Музеєм собора св. Софії Г. Красицький, консерватор І Державного музею В. Козловська, хранитель І Державного музею Д. Щербаківський, завідувач Музею Української Академії наук Ф. Ернст, зав. Музею культу і побуту Києво-Печерської лаври Ф. Морозов, М. Прахов та інші. Ось текст листа: "Мы, нижеподписавшиеся деятели искусства и науки г. Киева, горячо приветствуем мобилизацию всех сил на помощь голодным. Мы приветствуем изъятие личных материальных ценностей и обращение их в хлеб для страдающего народа. Но мы считаем своим нравственным долгом обратить внимание правительства У.С.С.Р. на то, что это изъятие необходимо провести без существенного ущерба для другой стороны вопроса - чисто культурной.
Ни одна страна в мире не пострадала в такой степени от импералистической и гражданской войны, как Украина. Ни в одной стране не погибло за короткое время такой массы культурных памятников, столько музеев, частных коллекций, библиотек, архивов, старинных усадеб и отдельных художественных предметов.
Единственными сокровищницами старинного народного искусства, сравнительно мало пострадавшими, являлись до сих пор церкви и монастыри. Правда, и в них масса старины погибла в последние годы из-за нелепых эвакуаций 1915 года, из-за невежества духовенства, грабежей и бандитизма. И вот теперь мы видим, что при недостаточно осмотрительном проведении в жизнь дела изъятия материальных ценностей - могут погибнуть редчайшие, невосстановимые памятники искусства, материальная ценность которых ничтожна по сравнению с ценностью художественной. Произведение искусства, раз погибнув, не может быть более восстановлено. Ясно, что крест Богдана Хмельницкого, изъятый из Музея Культа и Быта Киево-Печерской лавры, или подарок Мазепы - царские врата, изъятые из Чернигов-ского собора - не смогут быть сделаны наново. Ясно, что византийский браслет, взятый из Черниговского музея, в тысячу раз дороже того серебра, из которого он сделан. Сплавить в слитки или продать эти вещи за-границу было бы тяжким преступлением перед народом, которое темным пятном ляжет на имена деятелей, допустивших подобный акт.
Мы просим Совнарком Украины обратить внимание на эту сторону изъятия, просим возвратить музеям изъятые из них художес-твенные ценности. Мы просим распоряжения об обязательном привлечении в состав Губкомиссий компетентных в искусстве лиц и о непременном исключении из числа изымаемых предметов памятников, представляющих высокий художественный и исторический интерес. Ибо если подобные факты происходят в Киеве и Чернигове, то кто же поднимет голос за редчайшие памятники старины, заброшенные в провинцию. Мы просим также о том, чтобы в Харькове и во всех областных и губернских городах были образованы специальные комиссии, которые тщательно осмотрели бы все вывозимые предметы и выделили из их числа для будущего грандиозного Всеукраинского Музея Культа и Быта - все выдающееся, что характеризует собой прошлую жизнь и культурное творчество украинского народа". До листа додається список "исторических предметов, изъятых из музеев Культа и быта Киево-Печерской лавры, Софиевского Собора и Михайловского монастыря".
Цей лист один із багатьох свідчень про трагічні часи для української культури - вилучення художніх цінностей з музеїв, церков, монастирів і переплавлення високохудожніх творів мистецтва з дорогоцінного металу в зливки, розпродаж музейних експонатів і т. ін.
Таким чином, звернення до персоніфікованої історії колекціювання, формування приватних, державних художніх колекцій Києва, зокрема у 20-ті роки ХХ ст. повинно показати значимість і перспективність подібного підходу до теми. Це дає розуміння - чиїй праці, талантам, чиїм знанням й енергії, самопожертві і безкорисливості зобов'язана Україна у створенні музейного художнього фонду.
Loading...

 
 

Цікаве