WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Діяльність київських мистецтвознавців 1917-1920 рр. у справі збереження художніх колекцій та збірок старовини (за архівними документами та літературни - Реферат

Діяльність київських мистецтвознавців 1917-1920 рр. у справі збереження художніх колекцій та збірок старовини (за архівними документами та літературни - Реферат

пожежна команда, часто в небезпеці, завжди таскали речі на власній спині, не дивлячись на голодне існування і на старцівську оплату їхньої праці"18. Про плідні результати діяльності ВУКОПИСу свідчать його звіти: по м. Києву за один лише червень 1919 р. музейна секція зробила 35 великих обстежень та 6 перевезень предметів старовини і мистецтва до Музейного фонду, серед них було перевезено великіколекції, як було зазначено вище кн. Репніних та Ярошинського. У щоденнику Ф. Ернста знаходимо такі записи: "7 VІ. Був у Чичериної у супроводі голови дом. комітету (розшукував збірку Репніних) - повела нас до флігелю, де показала біля 50 картин, переважно франц. та італ. шкіл. Четверг 12-го призначив скласти списка й докласти Вукопису [ВУКОПИСу - О. С.], в пятницю-суботу перевезти до Муз. Ханенко. 7-го перевозили речі Гудим-Левковича - три підводи з 12 ящиками картин, гравюр та книг, крім того Яшвіль-Філіпсон - картину розпяття Бенв. Челліні, трохи порцеляни, скриня з картинами й гравюрами, 1 скр. з книгами. Наступними днями попалась нумізматична колекція Артштема, чудова шкатулка з бронзов. окрасами й порцелянов. вставками з малярством, шкатулка повна була мініатюр, табакерок, монет т. і. (поміщика Рудницького). Низка єврейських культових речей Рабінерзона, ящик порцеляни Кочубея, срібло кн. Яшвіль, Гудим-Левковичей, Давидовича, Ржевуського, кількох полків (піднесено з нагоди ювілею). Золота шпага з бріліянтами Н. І. Іванова".
Крім справ, пов'язаних з художніми колекціями та збірками старовини, було проведено архітектурним відділом при ВУКОПИСу та Поліру під керівництвом Г. Лукомського і Ф. Ернста реєстрацію 160 пам'ятників архітектури і старовини Києва із зарисовками, обмірами тощо.
Діяльність ВУКОПИСу була дуже обширною, охоплюючи такі галузі, як музейно-виставочну, архітектурну, археологічну, архівну й етнографічну. Наприклад, музейна секція розпочала організацію державного історичного музею релігійного культу в кол. Митрополичому будинку в Києві, для чого було перевезено велику кількість предметів церковної старовини.
В обов'язки ВУКОПИСу та його місцевих органів входило складання путівників по музеях, сприяння опису і виданню цілих колекцій або окремих пам'яток, улаштування пояснювальних екскурсій, лекцій з питань історії мистецтва тощо.
У 1919 році ВУКОПИС порушив клопотання перед НКО УСРР про націоналізацію Київського художньо-промислового і наукового (Міського) музею, а також зібрань українських меценатів В. Н. і Б. І. Ханенків і О. Г. Гансена. У червні 1919 року були націоналізовані Міський музей, перейменований на I-й Державний, приватний музей Б. І. та В. Н. Ханенків (під назвою II-ий Державний) і збірка О. Г. Гансена (III-ій Державний)20. Ось спогади Г. К. Лукомського - першого консерватора (хранителя) музею Ханенків, його відношення до націоналізації колекції. "Наступало время окончания упорядочения собрания. Надо было,- власть торопила (в штатах не было урезки), власть хотела осуществления работы, допуска для осмотра. Пришла пора и объявления декрета о национализации. Я убеждал В.Н.Ханенко, что это лучшее средство - лекарство для незыблемого сохранения и индивидуализации ее коллекции. Что любопытно отметить в характере В. Н. Ханенко, это - эгоистическая любовь к каждому предмету наравне с совершенно искренним филантропическим желанием весь музей предоставить народу".
В офіційному оголошенні про відкриття ІІ-го Державного Музею Української Радянської Соціалістичної Республіки (колишній Музей Ханенко) повідомлялося про те, що 4 рази на тиждень від 5 1/2 до 71/2 год. вечора в музеї читатимуться такі лекції: 1) про художні меблі і обстановку; 2) про картини; 3) про археологічні колекції; 4) про скло і фарфор. Лекції мають читати Г.К.Лукомський, А. С. Дахнович, археолог М. О. Макаренко.
У липні 1919 року Наркомфін створив комісію з відкриття банківських сейфів, в яку входили працівники ВУКОПИСу. Останнім вдалося відкласти, з числа конфіскованих предметів, багато речей великої художньої цінності, а саме: нумізматичні колекції, старовинні медалі, картини, мініатюри, церковну старовину, рідкісні зразки тканин, порцеляну, раритетні видання, рукописи, ювелірні вироби, табакерки, старовинне срібло й металевий посуд та ін. Через спішну евакуацію Нарбанку відкладені речі художньої цінності були залишені у спеціальних сейфах ВУКОПИСу, де вони зберігалися до 1920 року. Того ж року вони були відправлені до Москви. Як проходила процедура відкриття банківських сейфів, знаходимо у Федора Ернста: "8 VІІ. Почали відкривати прив. сейфи у Нарбанку. Декрет не зовсім ясний, деякі суперечки між комісією й комісаром Нарбанку Гуревичем. З 5. VІІ. до 12. VІІ. відкриваємо виключно в присутності власників. Відкривали лише у явно відсутніх власників - як Бродського, Кочубея, Гальперина,… 11-го привезено силу цінностей з Криму. Багато бріліантів, перлів, колець, обручок, кольє, сережок, ланцюжків, годинників, стар. монет і т. д. ... 15. VІІ в комісії Нарбанку відкрито речі Андр. церкви - серед них кілька цікавих кипарисних крестів дуже тонкої різьби й чудова цер. дароносиця 1754 р. Всі цікаві речі одібрані ВУКОПИСОМ…В перших числах серпня несподівано почалась евакуація Нарбанку. Біля 6. VІІІ. наші шафи оглядали комісари банку Корольов й Гуревич. Хочуть відпр. одібрані речі до Москви, де вони будуть переховуватись як Фонд Укр. рад. республіки… То на 10-е призначена евакуація банку. ВУКОПИС ліквідується, грошей на перевозку неможливо добути, всі співробітники по банках, в муз. фонді або на розкопах, не мають платні 11/2 місяця. 11-го ранком все з банку вивезено, крім речей ВУКОПИСу. Повідомив Макаренка, Шумського".
26 серпня 1919 року був ліквідований ВУКОПИС. Функції охорони старовини, за наказом Наркомосу, перейшли до Української Академії наук. Одночасно при Київському університеті був організований комітет з охорони пам'яток, де головою був проф. Довнар-Запольський. Комітет проіснував три місяці і запровадив політику повернення власникам їхніх речей, підтримував "Комиссию по реализации военной добычи", створену денікінською владою. Усі художні предмети, що були перевезені до музеїв, вважалися "военной добычей Добрармии" і поверталися власникам за гроші - 30% від вартості речі, на користь Добрармії. Але з того майже нічого не вийшло.
Протягом 1917-1920 років загинуло та постраждало багато художніх колекцій та збірок старовини. У Києві загинули колекції В. Г. Кричевського, М. С. Грушевського, значною мірою постраждали зібрання польської старовини гр. Собанського, Чечель, експонати Військово-історичного музею, колекції Дорошенка, Терещенка, Бродського, кн. Яшвіль, Львової, гр. Ржевуських, Ледоховських, бар. Штейнгеля, проф. Васильєва, кн. Любомирських і Замойських, гр. Монтрезор, Мазараки, Святополк-Четвертинського, Дурнова, Червинського, кн. Радзівіла,
Loading...

 
 

Цікаве