WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Діяльність київських мистецтвознавців 1917-1920 рр. у справі збереження художніх колекцій та збірок старовини (за архівними документами та літературни - Реферат

Діяльність київських мистецтвознавців 1917-1920 рр. у справі збереження художніх колекцій та збірок старовини (за архівними документами та літературни - Реферат


Реферат на тему:
Діяльність київських мистецтвознавців 1917-1920 рр. у справі збереження художніх колекцій та збірок старовини (за архівними документами та літературними матеріалами)
В останнє десятиріччя було видано цілу низку ґрунтовних досліджень з історії охорони пам'яток в Україні, в яких є цікава, але різноманітна інформація про київські художні колекції та збірки старовини. Це праці В. Акуленка, С.Заремби, О. Нестулі та ін. На жаль, і досі немає фундаментального мистецтвознавчого дослідження, в якому було б зібрано матеріали про художні колекції і збірки старовини Києва ХІХ - початку ХХ ст., про їхній характер, склад, про самих колекціонерів. Мистецтвознавці в першу чергу вивчають визначні київські колекції: Міського музею (зараз Національний художній музей), Ханенків, О. Гансена, сім'ї Терещенків. Між тим для з'ясування, врешті, для осмислення колекційного руху, загального культурного контексту мистецького життя міста при нагоді стають деякі матеріали з історії діяльності київських мистецтвознавців упродовж 1917-1920 рр. Саме в ці роки змінився напрямок у роботі мистецтвознавців: від наукової праці необхідно було переходити до практичної - врятувати й зберегти художні та історико-культурні пам'ятки. Слід підкреслити, що саме в 1910-1920-ті рр. сформувалася славетна київська школа мистецтвознавства, представлена видатними вченими: Дмитром Володимировичем Антоновичем (1876-1957), Миколою Федотовичем Біляшівським (1867-1926), Сергієм Олександровичем Гіляровим (1887-1945), Федором Людвиговичем Ернстом (1891-1949), Поліною Аркадіївною Кульженко (1901-1982), Миколою Омеляновичем Макаренком (1877-1936), Григорієм Григоровичем Павлуцьким (1861-1924), Миколою Івановичем Петровим (1840- 1921), Миколою Адріановичем Праховим (1873-1957), Стефаном Андрійовичем Таранушенком (1889-1976), Костянтином Віталійовичем Широцьким (1886-1919), Федором Івановичем Шмітом (1877-1942), який упродовж 1921-1924 рр. працював у Києві, Вадимом Михайловичем (1876-1957) і Данилом Михайловичем (1877-1927) Щербаківськими та інші. Завдяки цим ученим українське мистецтвознавство перетворилося в респектабельну (самодостатню) дисципліну, яка мала свої традиції, розроблену термінологічну систему, цілий ряд загальнотеоретичних концепцій. Ученими було визначено об'єкт українського мистецтвознавства, розширено галузі українського мистецтва, визначено періоди й стилі, введено до наукового обігу багато мистецьких творів, проведено їх наукову експертизу та художній аналіз, створено музейний фонд України. Протягом 1917-1920 рр. київські мистецтвознавці, художники та діячі мистецтва, переважно старої формації, рятували від нищення і розкрадання музейні та приватні художні колекції й збірки старовини міста. Вони працювали в надзвичайно важких і вкрай несприятливих умовах - безперервних фронтів громадянської війни та іноземних інтервенцій, вторгнень, розрухи, численних змін влади. Науковці здебільшого вважали, не без підстав, цю свою діяльність дещо "нейтральною", поза політикою, в якій вони, по суті, працюють як професіонали. Треба сказати, що працювали вони бездоганно, з великим запалом, відданністю своїй справі. Це люди, часто далекі від радянської влади як наприклад, М. Глоба, Г.Лукомський та ін.
Документи вукопису, чока, губкомісу, особливо фонд Ф. Ернста, містять унікальні й цінні свідчення про художні колекції та збірки старовини України і в першу чергу Києва. Вивчення цих свідчень дає нам можливість усвідомити, що було втрачено назавжди, що було вивезено з України, які приватні, музейні, церковні колекції були поставлені на облік і описані, які садибні збірки чи окремі твори мистецтва були перевезені до Києва й потрапили до Музейного фонду і як потім усе це було розподілено між музеями. За роки революції й громадянської війни було втрачено чимало колекцій, особливо садибних, історія загибелі яких потребує окремого дослідження.
Має сенс дати коротку характеристику основних колекцій, що знаходилися в Києві на початку ХХ ст. чи були перевезені до міста в 1920-ті рр. З 80-х років ХІХ ст. в Києві була накопичена достатня кількість творів образотворчого мистецтва в приватних колекціях і музеях, на основі яких і було утворено в 20-ті роки ХХ ст. великі музейні збірки міста. Так, завдяки зусиллям М. Біляшівського, Д. Щербаківського, Б. Ханенка була в основному сформована колекція Міського музею. Дякуючи особистості й діяльності М.Петрова, укладена наукова колекція Церковно-археологічного музею (ЦАМ), відома своїми найціннішими експонатами давньоруського, староукраїнського мистецтва й синайськими іконами із збірки Порфирія Успенського. Колекція ЦАМ утворилась з відомих приватних колекцій: Філарета (колишня збірка купця Сорокіна), А. Муравйова, М. Леопардова, В. Фальковського, кн. О.Демидової-Сан-Данато, Вел. кн. Володимира Олександровича та багатьох ін. Експонати ЦАМ в 1923 році були передані до Музею культів і побуту (Києво-Печерський заповідник). 1917 року Богдан Іванович Ханенко заповів Києву свою велику першокласну колекцію західноєвропейського і східного мистецтва. Василій Щавинський зібрав для Києва колекцію нідерландського, фламандського, голландського живопису, яку і заповів місту в 1917 році. Ця колекція зберігалася в Державному Ермітажі з 1917 р. і поповнила Музей Ханенків у 1925-1926 роки. Графічна ж частина колекції В. Щавинського - західно-європейська гравюра, здебільшого нідерландська, голландська і фламандська, була продана його вдовою Музею мистецтв ВУАН тільки в 1931 році (назва музею Ханенків на той час). Збірки російського мистецтва сім'ї Терещенків, О. Гансена та колекція давньоруської ікони XV- XVIII ст. Ханенків заклали фундамент Київського музею російського мистецтва. Художньо-історичні збірки культових речей Києво-Печерської лаври, Михайлівського, Флорівського, Братського, Видубицького, Микільського, Слупського монастирів, Софійського собору, київських церков, а також друкарня і літографська майстерня Києво-Печерської лаври, що володіли великою збіркою естампів українських, російських і західноєвропейських майстрів, колекцією гравірувальних дощок (6 тисяч) в 1920-ті рр., заклали основу музеїв Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника. Київський університет св. Володимира мав збірки живопису, західно-європейської й російської гравюри XVIII-XIX ст., визначні нумізматичну та археологічну колекції, славнозвісну в Європі збірку польського короля Станіслава-Августа Понятовського. Взагалі, основу художньої колекції Київського університету склали збірки Віленського університету, Волинського (Кременецького) ліцею, Уманського Базиліканського монастиря. Відома колекція сучасного українського й російського мистецтва була забрана до музею М. Мурашка і його школи. У Києві знаходилися визначні колекції української старовини М.С. Грушевського, В. Г.
Loading...

 
 

Цікаве