WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Україніка у франкомовному світі - Реферат

Україніка у франкомовному світі - Реферат

це пояснює такі миттєві привітання Москви. За сприяння посла В.Черномирдіна, В. Янукович озвучив під час виборчої кампанії теми, які не могли не подобатися Москві: відмова України від НАТО, визнання російської мови другою державною, запровадження системи подвійного громадянства. Як зазначає часопис, "Путін зробив вибір на користь Януковича, незважаючи на його репутацію корупціонера, в ім'я великого плану: відновлення слов'янського союзу довкола Росії. Перспектива створити у кінцевому підсумку новий союз з Україною, Білоруссю та Казахстаном видалась Путіну реваншем, який він може піднести російському народу, все ще травматизованому розпадом СРСР. Ці чотири країни об'єднані угодою про ЄЕП, а Росія і Білорусь вже є членами "союзу" (чисто формального). Однак будь-яка спроба вийти на політичну інтеграцію наштовхувалася на український націоналізм. Врешті-решт Путіну довелося відступити, щоб врятувати обличчя".
Водночас франкомовна преса подавала й думку тих росіян, які не поділяли офіційну позицію Кремля. Увищезгаданому матеріалі йдеться про те, що російська політична еліта розділилася, і цей поділ проходив через президентську адміністрацію. Деякі радники вважали ліберала Віктора Ющенка кращою кандидатурою для Росії. Часопис наводить уривок зі статті коментатора державного пресового агентства РІА-новості Владіміра Сімонова, який стверджує, що В. Ющенко ніколи не вимовив жодної фрази проти Росії, а російські інтереси були краще захищені під час його прем'єрства у 1999-2001 рр., ніж за "друга" Януковича, який не допустив російський капітал до приватизації "Криворіжсталі". Коментарій Сімонова на це був таким: "Деякі сусіди краще за членів власної родини".
При загальній підтримці ідей і цілей Помаранчевої революції в електронних ЗМІ лунали й інші ноти. Зокрема, висловлювалася думка про те, що вражаюча організація помаранчевого руху, наметове містечко на Хрещатику були профінансовані американськими спецслужбами. Так, спецкор часопису "Вальор актюель" Режі Жанте у статті "Таємна гра американських спецслужб" (5 грудня 2004 р.) наводить список організацій США, через які нібито здійснювалося подібне фінансування. Серед них - "Фрідом Гаус" ("Дім Свободи"), Національний інститут демократії, що належить демократичній партії, Національний республіканський інститут - орган республіканської партії, Американське урядове агентство міжнародного розвитку, Міжнародний фонд "Відродження" (Фонд Сороса). Подібне твердження довелося почути від радіослухача з Бельгії під час марафону на радіо "Франс-інтер". Очевидно, немає сенсу спростовувати тут ці, не підкріплені реальними доказами, поодинокі твердження, оскільки вони вже були спростовані самим життям.
Інформаційний сплеск довкола України під час президентських виборів і після них все ж не усунув тих великих прогалин у знайомстві з нею, які продовжують існувати у далекому зарубіжжі. Для франкомовного світу Україна все ще залишається terra incognita, і відповідальність за це лягає, передусім, на нашу державу - її політичні, дипломатичні та культурні установи, які надзвичайно мало опікувалися міжнародним іміджем України. При українських посольствах у франкомовних країнах немає практично жодного культурного центру, який би займався інформаційно-просвітницькою діяльністю, поширенням україномовної та франкомовної літератури про Україну.
Скидається на те, що Україна не використовує фінансових можливостей, які надають міжнародні організації, у тому числі ЮНЕСКО. Як не дивно, але за часів Радянського Союзу роль цієї організації у пропаганді класиків української літератури була значно помітнішою. Наведу кілька прикладів. 1970 р., працюючи в Алжирі, я, тоді молодий випускник факультету іноземних мов Київського університету ім. Т.Шевченка, надибав в одній із столичних книгарень малий "Кобзар", ілюстрований автопортретом Шевченка та кількома його малюнками, в перекладі французькою мовою Ежена Гійвіка. Видання було здійснене під егідою ЮНЕСКО до 150-річчя поета. 1989 р., на урочистому зібранні з нагоди 175-ї річниці Кобзаря, мені довелося перекладати виступ заступника Генерального директора ЮНЕСКО, маврикійського поета Едуарда Моніка, який подарував мені книгу про Шевченка, видану ЮНЕСКО французькою мовою. 2004 р., перебуваючи у Парижі та Брюсселі, напередодні 190-річного ювілею Кобзаря, я не знайшов у тамтешніх книгарнях жодної книжки з творами Шевченка чи про нього, хоча в Україні було сказано чимало слів з цієї нагоди. Українську літературу там представляли російськомовні Микола Гоголь (якщо Гоголя вважати українським письменником) та Андрій Курков. Українська держава не подбала бодай про перевидання двомовної українсько-французької збірки вибраних творів Шевченка, яка у 1978 р. була випущена у видавництві "Дніпро" і мала схвальні відгуки. Повернувшись додому, я поставив питання про підтримку перевидання цієї книжки з метою її розповсюдження у франкомовних країнах на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але, на жаль, не був почутий його керівництвом .
Утім, не можна стверджувати, що у справі ознайомлення з Україною, її культурою, мовою та літературою жодних позитивних зрушень за останні роки не відбулося. У 70-80-х роках минулого століття французька енциклопедія "Лярусс" подавала дуже скупі відомості про нашу країну, згадуючи її чи то у зв'язку з трипільською культурою, чи у контексті культури грецьких поселень на півдні України. Тарас Шевченко подавався лише як один з російських поетів, який писав переважно українською мовою про повсякденне життя маленьких людей і яким захоплювався болгарин Іван Вазов. Інформацію про початки української літератури від часів Київської Руси, зокрема про творчість Нестора-літописця та Володимира Мономаха, про літературну пам'ятку "Слово про Ігорів похід", можна було знайти у розділі "Російська та радянська література". Про українську літературу після Шевченка взагалі не йшлося. Такий підхід був
Loading...

 
 

Цікаве