WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Чи можна визначити мову носіїв трипільської культури? - Реферат

Чи можна визначити мову носіїв трипільської культури? - Реферат

приручення тварин. Це І.-Св. № 173 kOr'I - "ягня, вівця" й № 375 pokwe - "худоба". Причому, друга праформа має подібність до східнокавказької форми, що означає "худоба, скотина" [12]. Факт відмінності лексики скотарства навіть в окремих І.-Є. мовах свідчить, що індоєвропейці вельми рано відокремилися одні від одних. Дивись таблицю в нашій праці[14], де подано назви тварин, яких було приручено спочатку, й основні терміни скотарства.
Не беручи до уваги результати праці С. Старостіна [12], бо запозичення в І.-Є. мові, на нашу думку, відбулися набагато раніше, ніж пропонує автор, ми вважаємо, що на лексику скотарства окремих І.-Є. мов вплинули алтайські мови. На відміну від них, частина І.-Є. відокремилася від "загальної маси" вельми рано, ще в мисливську добу. Так ми пояснюємо велику різницю у базисній лексиці германських, іранських, тохарських та інших І.-Є. мов.
Згідно з нашою моделлю, поява і.-є. у Великому Степу, тобто вихід із Центральної Азії відбувся дуже рано. Вони рано заселили Степ, розселяючись на Захід, перейшли через Волгу частинами приблизно в IX-VIII тис. Та поміж пересельцями на правому березі вже не було індо-іранців і тохарів, не було і германців. Останні надовго затрималися на Алтаї та біля джерел Єнісею, "спілкуючись" з алтайцями, єнісейцями і кавказцями (про це див. нашу окрему статтю [15]). І.-є. "загубили" тохар ще в Центральній Азії. Наголосимо на близькості тохарської лексики до слов'янської. Наприклад, тох. В tremi - "тремтіти", тох. В twere - "двері". В цьому прикладі ґот. daur явно далі від тох. форми, ніж слов'янська. Тох. АВ pak - "варити", слов. пекти, тох. АВ palk - "горіти, палити", укр. "палити", "палати" і т.ін.
Наблизившись до ранньорільничих культур на правому березі Дніпра, тобто на півдні і південному заході України, частина і.-є. племен, приручивши у Великім Степу велику рогату худобу й навчившись приручати коня, знову замешкали неподалік одні від одних. Натрапивши в долині Дністра хліборобські племена (рало було винайдене пізніше, а тоді обробляли землю сапами, а ще раніше - сухим гіллям), яких майже всі українські археологи безпідставно визначають як хетто-хурритів, скотарі-індоєвропейці, які дійшли до правого берега Дніпра, стали сіяти хліб та інші сільськогосподарські культури. Завважмо, що вони дійсно могли запозичити, на нашу думку, тільки назви зернових культур.
Видається, так можна пояснити появу в долинах Бугу, Дністра й Пруту носіїв археологічної культури Трипілля-Кукутені. Зазначимо, що племена КТК дійсно запозичили одну з назв зернових у носіїв східнокавказьких мов. Це назва ячменю - bar, яка, на нашу думку, потрапила тільки до деяких слов'янських мов, передовсім до української, у словах: "барило" (можна було б пояснити це слово як місце зберігання ячменю - бара), "борошно" (на нашу думку, це слово означало порушений ячмінь) і старій назві "пива" - "бро" (звідти назва Бровари). Зазначимо, що й у мові шумерів теж було слово bar - "зерно".
Отже, однією з головних етнічних складових трипільської культури вже тоді були слов'яни. Ми вважаємо, що мова цих праслов'ян була найбільше схожа на українську. І це тому, що в українській мові найліпше збереглася лексика, близька до ностратичної. Трипільці почали розселятися з цього, на нашу думку, центру слов'янства, після того, як тут, у центрі Трипілля-Кукутені, почався демографічний вибух. Окрім того, творили трипільську культуру й балтійці. Головні напрямки розселення трипільців - північно-східний і південно-західний. Останній обходив Карпати з півдня низинними місцями сучасної Румунії. Це пересування на захід було повільним розселенням хліборобів, які тоді вже застосовували плуг (рало) і волів за тягло. Так було заселено землі, людність яких значно пізніше стала сербами, хорватами, словінцями. Ті, що пішли на північ від Сербії, як і чехи, стали носіями лужицьких, полабських, кашубських та інших західнослов'янських мов. Пізніше вони повернули на схід і заселили Польщу, де вже були ті, хто 500-1000, а може, й більше років тому прийшли з Трипілля. Така модель появи слов'ян із Заходу збігається з моделлю, яку пропонують археологи.
Наприкінці III тис. трипільська культура регресує. Певно, були причини. Видається, цьому сприяло запровадження технологічнішого матеріалу для знарядь праці та зброї - бронзи, яка надходила зі Сходу, точніше з Кавказу. Є. Н. Черних стверджує, що 86% усіх виробів із бронзи, знайдених на території України, виготовлено з кавказької сировини, яка відрізняється від цинових бронз наявністю миш'яку.
Підтримуючи думку В. М. Даниленка про те, що "Апенніни було заселено з території культур північних Балкан", ми стверджуємо, що перші рільники-хлібороби на Апеннінах були саме трипільці.
Ми виявили невідому досі подібність рільничої лексики трипільців і лексики вирощування хліба в італічних мовах. Цікаво, що порівнювана італійська лексика найближча саме до української, позаяк деякі термінинайчастіше є тільки в українській та італійській лексиці. До прикладу, "барило" (тільки в українській, польській, італійській та англійській мовах), "борошно" (в українській, болгарській, сербсько-хорватській, ця основа споріднена з італійським і латинським farina). "Сапа" (в українській, румунській та італійській), "пересівати" (в українській у формі точити, а в італійській у формі stacciare), "цибуля" (в українській, польській і чеській). Слід завважити також грецьку форму слова "жито"! І ще декілька слів: "овес", "ріпа", "каша", "орати", "місити", "терти", "сьорбати" та інші слова є у слов'янських та італічних мовах. У таблиці 3 наведено й німецьку лексику, яка не має нічого спільного зі слов'янською, окрім слів "зерно", "олія", "молоти", "сім'я", "ріпа" (можливо, останні два - ностратичні).
Викладене дозволяє (з урахуванням інших, доволі численних аргументів) зробити висновок, що може видатися несподіваним: перші рільники Апеннін (не кажучи про країни, що згодом стали Чехією, Сербією, Словенією, Хорватією та ін.) спілкувалися мовою, лексика якої найближча до лексики саме української мови.
Література:
1. В. Н. Даниленко. Энеолит Украины. - Киев, 1974.
2. С. А. Старостин. Алтайская проблема и происхождение японского языка. - М., 1991.
3. К. Ренфрю. Индоевропейская проблема и освоение евразийских степей: вопросы хронологии. Вестник Древней Истории (ВДИ).- 2002.- № 2.
4. М. Ю. Відейко. Нова хронологія Кукутені - Трипілля //Збірн. Трипільська цивілізація у спадщині України. - Київ, 2003.
5. История Древнего Востока. М., 1983. - Часть І.
6. Т. В. Гамкрелидзе, В. В. Иванов. Индоевропейский язык и индоевропейцы. - Тб., 1984.
6. О. Маловічко, В. Козирський. Чи існувала колись у Євразії єдина мова? Мова та Історія. Вип. 80.- Київ, 2005.
7. В. Козирський, О. Маловічко. Досвід дослідження моногенезу мов. Синтетико-аналітичний дослід. Мова та Історія. Вип. 85. - Київ, 2005.
8. В. М. Иллич-Свитыч. Опыт сравнения ностратических языков. Т.1. М., 1971.
9. Ю. Павленко. Етномовна ідентичність носіїв Трипільської культури //Збірн. Трипільська цивілізація у спадщині України. - Київ, 2003.
10. Л. Л. Залізняк. Від склавинів до української нації. - Київ, 2004.
11. С. А. Старостин. Индоевропейско-севернокавказские изоглоссы. Древний Восток, этнокультурные связи. - М., 1988.
12. В. В. Иванов. Об отношении хаттского языка к северозападнокавказским. Древняя Анатолия.- М., 1985.
13. О. Маловічко, В. Козирський. Найдавніша культурна лексика Європи //Українознавство. - 2004. Число 1-2.
14. В. Козирський, О. Маловічко. Про алтайську лексику в германських мовах. Вісник Київського університету ім. Т.Шевченка (в друку).
Loading...

 
 

Цікаве