WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Чи можна визначити мову носіїв трипільської культури? - Реферат

Чи можна визначити мову носіїв трипільської культури? - Реферат

археологів.
Передовсім завважмо, що автор реконструкцій С. А. Старостин (а не О. Старостін) ні в статті [12], ні в інших працях не розглядає хатто-хуритську лексику, бо немає терміна "хатто-хурити". Автор реконструює східнокавказькі форми, тобто форми лексики східнокавказьких мов: аварських, лезгинських, нахських та інших. А ці мови не є нащадки хурито-урартських мов, бо всі вони є нащадки східнокавказьких мов, які входять до складу сино-кавказької мовної надродини. На стор. 155 цього збірника, в примітках до статті [12], автор пише: "Багато з прикладів, наведених у цій роботі, ґрунтуються тільки на східнокавказьких даних (окремі західнокавказько-індоєвропейські ізоглоси є також, але вельми мало, приклади 4.1, 4.15, 5.13)". Постає питання: на якій підставі автор [11] називає всі ці мови хатто-хуритськими?
Ми не будемо розглядати всі приклади, хоча й цікаво, звідки автор брав матеріал. Розгляньмо лише 2 приклади з 21: 1.- Праіндоєвропейське (ПІЄ) *kago - "коза". Слово не має жодного стосунку до хатто-хуритів. Про хаттські терміни скотарства майже нічого не відомо. Знавець хаттської мови В. В. Іванов [13] наводить такі форми хаттської сільськогосподарської лексики: zardu - вівці, razzil - земля, wittanu - сир. І все. А більшість знайденої хаттської лексики [13] має переважно східнокавказьке походження. С. Старостин реконструював q'oIcV з форм східнокавказьких мов: даргинської, лакської й гунзібської. Як бачимо, це все, що стосується західнокавказьких мов. А щодо форми зі значенням "коза", то вона потрапила в такі і.-є. мови: ст.-слов., дв.-англ., ср.-н.-нім., гот., дв.-в.-нім. і алб. 2. - porko - "порося". У Ст. (Старостина) ПІЄ *porko - "свиня свійська, порося". Прапівнічнокавказьку форму отримано з форм численних східнокавказьких мов. І одна кабардино-адигська форма ?аw - як бачимо, вона "точно збігається" з ПІЄ формою. Ця ПІЄ форма потрапила до латини, середньо-ірландської, дв.-в.-нім., литовської і слов'янських мов. Крім того, ми не знайшли в праці [12], на яку посилається автор [11], sel - "село", до речі, слово "село", мабуть, від слова "сідати". У Старостина значення цієї форми: "приміщення, житло", hvelena має значення "вовна". Звідки автор взяв значення "хвиля"? Або kulo зі значенням "колоти".
Отже, не можна погодитися, що якісь хатто-хурити прийшли в Україну в VI тис. і створили тут колосальну хліборобську культуру. Ми вважаємо, що потік з Малоі Азії таки був, але в добу ранньої бронзи й рівночасно з потоком з Південного Кавказу носіїв миш'якової бронзи. Завважмо також, що всю хуритську лексику ми знаємо від часів не раніших, ніж ХХІІІ тис., а хаттську 500 роками пізніше [5, 91].
Тому ми пропонуємо цілковито іншу теорію походження не тільки трипільців, індоєвропейців і слов'ян, але й носіїв давніших мов, передовсім, ностратиків. Складно в одній статті познайомити читача з колом знань і проблем, пов'язаних з ностратичними мовами. І головна причина цього - цілковите нехтування теорії ностратичних мов.
Головна претензія до книги "І м І" стосується ігнорування праці В. М. Ілліч-Світича "ДПНМ" [9]. Це словник ностратичних праформ, які автор реконструював із форм шести мовних родин Євразії: алтайської (Aлт.), дравідської (Др.), індоєвропейської (I.-Є., і.-є.), картвельської (Kaрт.), афро-азійської чи семіто-хамітської (Aфр.-Aз.) й уральської (Ур.). Що таке ностратична лексика, покажемо результатами нашого аналізу матеріалів ДПНМ.
Словник В. М. Ілліч-Світича (далі Словник чи І-Св) містить 378 праформ, більша частина - праформи, реконструйовані з форм мов двох чи трьох мовних родин. Словник містить також 10 праформ, реконструйованих із форм усіх шести мовних родин. Порівнявши ці праформи з лексикою європейських мов, дістанемо Таблицю 1. Ми не наводитимемо форм усіх шести мовних родин, тільки двох - І.-Є. та Aлт. Окрім того, наведемо латинську (Lat.), німецьку (Deut.), литовську (Lit.) й чотири слов'янські. І.-Св. № означає номер праформи у Словникові В. М. Ілліч-Світича [9]. Докладно наводимо опис тільки трьох праформ, тому що вони схожі на слов'янські: "який", "хапати" та "різати".
Отже, сенс цих праформ свідчить, що ця лексика ("свердлити", "розщепляти", "різати", "хапати", "брати", "кусати" й т. ін.) дійсно могла бути основною для мисливців доби палеоліту. Тому конче потрібно завважити подібність деяких праформ до слов'янських. І передовсім це Ukr. "хапати" - k'ap'a; слов'янське слово "який" - ja; а k'aca - "різати" можна зіставити зі спільнослов'янським словом "коса".
Мала кількість подібностей слов'янських форм до ностратичних праформ свідчить, що в Україні цією проблематикою не цікавляться. Інакше історію рідної мови давно мали б ретельно вивчати й робити належні висновки. Наші дослідження свідчать: значну частину давньої лексики (30% - не так уже й мало) мисливських племен збережено в слов'янських мовах і, поміж них, в українській. Опоненти, мабуть, будуть проти ідеї давності польських, чеських і, понадто, українських форм. Мовляв, тоді не існувало слов'янських племен. Цікаво, звідки це відомо? Тоді не було писемних джерел? А якщо греки почали писати з початку І тис. до н.е., тоді, скориставшись такими ось старими уявленнями, треба говорити, що греків до того часу не було? Проте гадаємо, що складно знайти аргументи проти нашого списку подібностей з праформами, які отримано реконструкцією форм п'яти й чотирьох ностратичних мовних родин у праці [9]. Щоб не переобтяжувати текст, слова, форми яких вельми відрізняються від ностратичних, ми не наводитимемо, хоча, крім зазначених вище мов, ми перевірили урду з індійських, тохарські, перську йтаджицьку, латину, англійську й сербсько-хорватську. Окрім того, наведемо латинські й німецькі форми, аби показати, що вони мають або не мають відповідностей у ностратичних мовах. Можна сперечатися й говорити, що ностратичні форми є фантазіями автора Словника. Та як тоді пояснити ці ж форми з тими ж значеннями у мовах інших мовних родин? В Таблицю 2 ми додали знайдені нами приклади, яких немає у автора.
Слід додати ще два слова зі списку С. Є. Яхонтова "найстабільнішої лексики" будь-якої мови, основа яких наявна майже в усіх І.-Є. мовах: "знати"- know, znac, знати, kennen та ін. (тут основа kn) і "око": Auge, akis, у пратохарській ek(oe), з основою ak/ok/ek (дві літери в дужках позначають звук середній між о і е, який зазвичай записують перекинутим е).
Ці факти цілковито зігноровано. Можливо, наші спостереження привернуть увагу й будуть спонукати до наукового перегляду історії появи носіїв і.-є. мов і носіїв мов інших мовних родин Євразії та шляхів їхнього розселення не в IV тис., а набагато раніше.
Де ж і коли з'явилися носії ностратичних мов? Ми не викладатимемо детально нашу гіпотезу. Завважмо лишень, що, на нашу думку, прабатьківщина частини носіїв цих мов і носіїв мов ще однієї макрородини, сино-кавказької, була на східних відногах Тибету. Й розселення носіїв цих мов почалося не пізніше XХV тис. до н. е. Археологія засвідчує наявність пізніших археологічних культур у П-подібній видузі середньої течії Хуанхе.
Початок приручення й розведення дрібної рогатої худоби - овець і кіз - примусив компактні племена подрібнюватися й розселятися, шукаючи пасовиська для ростучих отар.
Нові види господарства змусили придумати назви нових предметів і дій, передовсім, назви свійських тварин, які поповнювали словник ностратичного мисливця. До того ж, ці назви вже відрізнялися від назв, які було придумано для тих же об'єктів іншими племенами, родичами, що мали ту ж базисну лексику. Мабуть, тому ностратичний Словник І.-Св. майже не містить скотарської лексики. Словник містить дві праформи, які, можливо, стосуються
Loading...

 
 

Цікаве