WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Чи можна визначити мову носіїв трипільської культури? - Реферат

Чи можна визначити мову носіїв трипільської культури? - Реферат

археологічну культуру Трипілля-Кукутені. На жаль, багато хто не сприймає очевидного: головною ознакою етносу є його мова, яка не може народитися десь посеред степу й у пізні часи. Висувають гіпотези, в яких попередниками трипільців вважають носіїв північнокавказьких мов. І яка ж північнокавказька археологічна культура була попередницею КТК в часі? Це питання не просте, бо треба "знайти" культуру, яка існувала б у Малій Азії не пізніше, ніж кінець VII тис., щоб "надати" її носіям хоча б 500 років на дорогу від півдня Малої Азії до Бернашівки й Сабатинівки-II - найдавніших трипільських поселень, судячи з праці М. Ю. Відейка [4] (перше поселення було на лівому березі Дністра серед найпівнічнішої (!) групи пам'яток, а друге - взагалі на березі Південного Бугу. Дату для Бернашівки автор дає 5400 рік до н.е., тобто це середина VI тис.). А ось що пишуть про найдавніші культури Малої Азії [5, 52]: "…Однак протягом VIII й частини VII тис. до н. е. переважало ще збирання дикого зілля, яким і донині рясніють нагір'я. Проте з домашніх тварин наявна лише собака". І далі: "На основі такої комплексної економіки, що містила мисливство, збиральництво й рільництво, складається осіла рільнича культура Чатал-Гююка 2 половини VII - 1 половини VI тис. до н. е., відкрита Дж. Меллартом". Таким чином, тільки творці Чатал-Гююка могли встигнути досягти Трипілля. Та не забуваймо, що то були хлібороби, яким потрібен час, щоб виростити врожай, а потім покинути це місце назавжди. До того ж, тоді не було іншого виду транспорту, ніж віслюки. Отже, попередниками творців КТК з Малої Азії могли бути тільки творці культури Чатал-Гююка, бо культуру Хаджілара творили одночасно з КТК.
Археологічну КТК завжди пов'язували з індоєвропейцями (далі і.-є.). Причому вважали, що в її творенні брали участь усі пращури сучасних носіїв і.-є. мов. До речі, тепер налічують близько 180 і.-є. мов. Та як пояснити існування в одній мовній родині представників різних расових типів, наприклад, індусів Південного Індостану й литовців чи ісландців, не кажучи про вірменоїдів. Або як пояснити, що всі і.-є. під час творення КТК, тобто в середині VI тис., розмовляли однією мовою, спільноіндоєвропейською (СІЄ), а за три тисячі років, наприклад, хетська і перська стали вже зовсім різними мовами або латина й германські мови - за чотири тисячі років. Може, хтось брався за термінове створення мов, як вважає дехто з італійських археологів?
Розгляд теорій походження індоєвропейців можна почати з культової праці Т. В. Гамкрелідзе й В. В. Іванова "Індоєвропейська мова та індоєвропейці" (далі - І м І) [6], де стверджується, що нібито крім і.-є. на більшій частині територіі Євразії тоді ще нікого не було, а якщо й був, то в первісному мовному й культурному стані. Головними індоєвропейцями, долю яких треба було визначити, вважали західних європейців. До долі іранців та носіїв інших східних і.-є. мов (тохар, індусів) авторам байдуже. Зрозуміло чому. Між базисною лексикою іранських і тохарських мов, з одного боку, та лексикою решти і.-є. мов, з іншого, дуже мало спільних форм. І цю, насправді дуже тяжку, проблему треба було б пояснювати.
Ближчі до наших теоретичних побудов, що викладені нижче, погляди на проблему КТК видатного археолога нашого часу В. М. Даниленка [1]. В чомусь ми поділяємо їх, а в чомусь - ні.
Він вважав, що КТК створили всі і.-є. разом, з чим ми аж ніяк не можемо погодитись. Причини викладені вище. Але, може, на території КТК всі і.-є. вже були поділені? Тоді немає сенсу говорити про те, що вони почали ділитися на території КТК в III тис. До того ж, не зовсім зрозуміло, як майбутні індуси потрапили до Індостану вже у II тис., якщо почали рухатися з України на початку III тис.
Одна з причин, якими загальмовано вивчення цієї проблеми, є виразне несприйняття чи нерозуміння того, що мова виникла не десять тисяч років тому, а набагато раніше. Ми вже згадували, що мова виникла не пізніше 500-400 тис. років тому. Причому, мало хто уявляє, що від тієї мови до наших часів могли дожити й, на нашу думку, справді дожили кілька десятків слів [7, 8], з яких навіть у сучасній українській мові залишилося кілька. Це не означає, що вже тоді існувала окрема українська мова. Треба розуміти, що слов'янські мови мали мову-попередницю, а та мова - свою, і так далі. І всі ці мови спадкували найдавнішій мові африканських мисливців. Коли якесь плем'я подрібнювалося, частини зберігали спільну базисну лексику, до якої додавали нову. А нова лексика була вже відмінною в цих окремих племенах. Це свідчить, що для грамотного вивчення стану найдавніших мов, себто стану культури носіїв, слід досягти давнішого стану, ніж стан мовних родин. Тобто треба вивчати так звані мовні макрородини, зокрема ностратичну макрородину та її мову.
Ностратичну ідею запропоновано 100 років тому. Та від загибелі 1966 р. автора "Досліду порівняння ностратичних мов" (ДПНМ) [9] Ілліч-Світича його ґрунтовної праці не вивчають не лише історики й археологи, а й мовознавці. Таке враження, що фахівці не здатні навіть оцінити цю геніальну працю.
Деякі археологи будують теорії на не зрозумілих самим авторам знаннях. У цьому випадку фантазії не можуть спинити факти чи їх відсутність. Не розуміючи законів розвитку мов, не знаючи мов та їхньої історії, вони пишуть: "Але стверджувати "українськість" трипільців в етномовному відношенні - суцільний абсурд". Або: "Але в етномовному відношенні трипільці прямими предками слов'ян не були. За цією ознакою вони, скоріш за все, були досить близькими до предків абхазців і адигейців, також - басків, меншою мірою - чеченців, інгушів та лезгинів"[10]. Очевидно, автор цитованого знає всі ці мови і мову трипільців також. Чому ж він не подає лексичних аргументів на користь своєї універсальної теорії?
Чомусь прихильники автохтонності КТК мають доводити свою правоту перед тими, хто не тільки пропагує ідеї, що заперечують зв'язок українців з творцями й носіями КТК, а й викладають таку історію. Ці фахівці, спираючись тільки на археологічний матеріал, вважають, що "сучасний рівень розвитку науки дозволяє ставити питання про визначення етномовних (! - автори) характеристик людності, що лишила в лісостепах Правобережної України пам'ятки трипільської культури. Археологічні дані свідчать, що Трипілля є північно-східним проявомсвоєрідного світу найдавніших землеробів Європи, відомих археологам під назвою балкано-дунайського неоліту. Але й на Балканах ця людність не була автохтонною і прийшла сюди з Близького Сходу, точніше з півдня Малої Азії". І далі: "…вихідці з Анатолії принесли на південь Балканського півострова навички відтворюючого господарства, культурні рослини (пшеницю, ячмінь, сочевицю), домашніх тварин (овець, кіз), близькосхідні культуру та мову" [11]. Таким чином, постає перше запитання: чи це не означає, що до прибульців з півдня Малої Азії мешканці Великого Степу не були знайомі з вівцями й козами? Тоді чим займалися мешканці Степу? А якщо мешканці Степу перейняли скотарство, то вони мали зі знайомством з худобою перейняти й назви тварин. Як пише той же автор, "…в IV-II тис. до н.е. на базі згаданої аборигенної людності постала індоєвропейська сім'я народів, до якої належить переважна більшість мешканців сучасної Європи". Таке народження цілої мовної родини нагадує "метод" К. Ренфрю. Далі автор намагається уточнити, хто ж навчив аборигенну людність культурі взагалі: "О. Старостін (1988) наводить велику кількість мовних запозичень із хаттської та хуритської мов в індоєвропейських…" І автор наводить кілька прикладів нібито з хатто-хуритських мов. Нагадаймо, що прийнята наукова термінологія містить назву хурито-урартські мови, а хатто-хуритські - винахід деяких
Loading...

 
 

Цікаве